№ 1-122/2007 КОПІЯ
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
5 грудня 2007 року с-ще Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області в складі :
головуючого - судді - Горулько О.М.
при секретарі - Гудзенко С.В.
з участю: прокурора - Шапошник С.А.,
захисника - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Решетилівка справу про обвинувачення
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Глобине Полтавської області, українця, громадянина України, освіта базова вища, не одруженого, жителя м. Полтава, АДРЕСА_1, студента Полтавського національного технічного університету ім. Ю.Кондратюка, на момент вчинення злочину раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України, -
В С Т А Н О В И В :
3 січня 2007 року в період часу з 5.00 до 7.00 години підсудний ОСОБА_1, перебуваючи в будинку АДРЕСА_2 в с-щі Решетилівка Полтавської області, і який він періодично використовує в якості житлового приміщення, умисно, таємно, протиправно, із корисливих спонукань викрав майно потерпілого ОСОБА_3, а саме: куртку чоловічу шкіряну вартістю із врахуванням зносу 3 150 грн.; мобільний телефон «Nokia E 60-1» вартістю із врахуванням зносу 1800 грн.; мобільний телефон «Nokia 6100» вартістю зі слів потерпілого 550 грн. та грошові кошти в сумі 400 грн., заподіявши потерпілому ОСОБА_3 шкоду у загальному розмірі 5900 грн., після чого з місця вчинення злочину з викраденим зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.
Будучи допитаним в судовому засіданні, підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.1 КК України, визнав повністю і суду пояснив, що 2 січня 2007 року у вечірній час він разом зі своїми друзями відпочивав в кафе «Корона» в с-щі Решетилівка. Там відпочивали і інші, серед яких був і потерпілий ОСОБА_3. Із потерпілим він цього вечора і познайомився. Пізно увечері його знайома ОСОБА_4 попросила його відвезти ОСОБА_3 до себе додому, оскільки той був дуже п»яний, а в його будинку АДРЕСА_2 він проживає один. Разом з ОСОБА_4 він на таксі відвіз потерпілого до себе додому, де потерпілого поклали на ліжко. Він взяв мобільний телефон потерпілого щоб викликати таксі, але йому це не вдалося, і він залишив цей телефон собі. Потім він пішов в центр селища Решетилівка, де найняв таксі та поїхав шукати своїх друзів, з якими він відпочивав. Вранці, повернувшись додому, він забрав свої речі, а також куртку потерпілого ОСОБА_3 і поїхав в м. Полтаву. Спиртних напоїв тієї ночі він не вживав, лише трохи пригубив коньяку, яким його пригощав потерпілий. У вчиненому щиро кається.
Потерпілий ОСОБА_3. в судове засідання для участі у розгляді справи не з»явився, хоча йому завчасно належним чином у встановленому законом порядку було повідомлено про час і місце розгляду справи, звернувся до суду із письмовою заявою, в якій відмовився від свого цивільного позову, заявленого на досудовому слідстві, та просить суд проводити судовий розгляд справи за його відсутності, а тому суд визнав за можливий судовий розгляд справи за відсутності потерпілого.
Показання підсудного ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам справи, які ним не оспорюються.
В силу ст. 299 ч. 3 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих фактичних обставин, які ніким із учасників судового розгляду справи не оспорювалися.
Кваліфікація дій підсудного ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 1 КК України є вірною, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
При визначенні міри покарання суд керується вимогами ст.65 КК України і враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який до вчинення даного злочину судимим не був, за місцем проживання характеризується позитивно.
Обставинами, які пом”якшують покарання підсудного ОСОБА_1, суд визнає його повне визнання своєї вини, щире каяття та часткове відшкодування завданої злочином шкоди.
Обставин, які обтяжують покарання підсудного ОСОБА_1, суд не вбачає. Обставину, яка обтяжує покарання підсудного ОСОБА_1, вмінену органами досудового слідства, - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп»яніння, суд вважає за необхідне виключити, оскільки ця обставина в ході судового слідства свого об»єктивного підтвердження не знайшла.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги всі обставини справи, те, що внаслідок вчинення даного злочину тяжких наслідків не настало і збитки, заподіяні злочином, повністю відшкодовані, суд приходить до висновку про можливість призначення підсудному ОСОБА_1 покарання, не пов»язаного із реальним позбавленням волі, оскільки вважає, що його подальше виправлення та перевиховання може бути можливим без ізоляції його від суспільства
Крім того, враховуючи те, що даний злочин підсудний ОСОБА_1 вчинив до постановлення попереднього вироку Решетилівського районного суду Полтавської області від 5 березня 2007 року, яким підсудний ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 125 ч.2, 296 ч.2 КК України, та засуджений до двох років обмеження волі, в силу ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк - один рік і дане покарання не відбув, суд вважає за необхідне відповідно до частини 4 статті 70 КК України остаточне покарання визначити за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -
З А С У Д И В :
ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 1 КК України визнати винним та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк - 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 70 ч.4 КК України остаточне покарання визначити за сукупністю злочинів шляхом повного складання покарання, призначеного даним вироком, та покарання, призначеного вироком Решетилівського районного суду Полтавської області від 5.03.2007 року, перевівши відповідно до ст. 72 КК України покарання у виді обмеження волі, призначене вироком Решетилівського районного суду Полтавської області від 5.03.2007 року, у позбавлення волі, виходячи із співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, та визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк - 3 (три) роки.
В силу ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк - 3 (три) роки.
Відповідно до вимог ст. 76 КК України зобов”язати засудженого ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та попереджати органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи чи навчання
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередню - підписку про невиїзд.
Речові докази - шкіряну куртку, мобільний телефон «Nokia E 60-1» та СІМ-карту оператора мобільного зв»язку, передані під схоронну розписку потерпілому ОСОБА_3 (а.с. 22, 23), повернути володільцю - потерпілому ОСОБА_3
Вирок може бути оскаржений протягом п”ятнадцяти діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Полтавської області через Решетилівський районний суд.
Головуючий: ПІДПИС
СУДДЯ: