Справа № 2-1692

2007 рік

З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

27 листопада   2007 року                  Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого-судді                                                                      Вергун І.В

                при секретарі                                                                               Гордаковій С.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_1 до  Ізюмського міськвиконкому   про визнання права власності на самочинне будівництво,   -                                                                       

в с т а н о в и в :

            Позивачка в липні 2007 року звернулася до суду з позовом до Ізюмського міськвиконкому  про визнання права власності на самочинно забудовані  погріб з пригребицею і сарай, які розташовані на території домоволодіння в місті Ізюмі, яке належить їй на праві власності.

            Представник відповідача і третя особа в судове засідання  не з'явились без поважних причин, хоча і були повідомлені про час  і місце розгляду справи заперечень проти позову не надіслали.

            Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд вислухав представника позивача, перевірив матеріали справи вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Згідно  ст. 10 ч.3 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності зі ст. 11 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі.

Статтею 60 ч.1 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи встановлено, що позивачка є власником житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Ізюмі на підставі договору довічного утримання , зареєстрованого Ізюмською нотаріальною конторою 24 грудня 205 року за реєстром № 1-1550 ( а.с.18-19). В подальшому договір довічного утримання був зареєстрований в Ізюмському бюро технічної інвентаризації  10 березня 2006 року ( а.с.20).

Згідно висновку комунального підприємства „Проектне бюро м. Ізюма” на земельній ділянці де знаходиться домоволодіння позивачки в 60 роках 20 століття, самочинно, без рішення виконкому та без оформлення технічної документації збудовано погріб „Е”, розміром 2,6 х 3,0 метрів з пригребицею , розміром 1,4 х 3,0 метрів, сарай „Г”, розміром 2,30 х 7 метрів. Будівництво виконано  з порушенням  державних будівельних норм. Не має згоди власників сусіднього домоволодіння. Земельна ділянка не відведена у порядку передбаченого Земельним Кодексом України ( а.с.13-16).

Вартість самочинно збудованих будівель згідно довідки Ізюмського бюро технічної інвентаризації складає 5,080 гривень ( а.с.12).

Згідно виписки з протоколу від 21.02.07 року Ізюмської міської ради встановлено, що графічні матеріали технічних паспортів на домоволодіння позивачки і третьої особи виготовлених Ізюмською МБТІ і проходженням зовнішніх меж вищезазначених земельних ділянок в натурі ( на місцевості) не  відповідає їх зображенню в технічній документації ( а.с.17, оборот а.с.13).

Статтею 328 ЦК України установлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Житловий будинок , будівлі, споруди інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на  земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу, чи належно затвердженого проекту або з істотним порушенням будівельних норм і правил ( ч.1 ст. 376 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Виключенням з цієї норми визначено ч.3 зазначеної статі ЦК, якою встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання  земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ст. 120 Земельного Кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду, право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди.

Перехід права користування земельною ділянкою при переході права власності на розташованій на ній будівлі ( споруди) вимагає самостійної договірної - правової регламентації.

В судовому засіданні не встановлено, що земельна ділянка на якій розміщені самочинно збудовані погріб з пригребицею і сарай були відведені позивачці в установленому законом порядку під уже збудовані споруди.

            Керуючись ст. ст. 376 ЦК України, ст. ст.10, 11, 60, 209, 212, 214- 215, 218, 224-226 ЦПК України, суд

В и р і ш и в:

            Відмовити в задоволені позову ОСОБА_1  до Ізюмського міськвиконкому про визнання права власності на самочинно збудовані споруди.

            Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

            Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

            Рішення не набрало чинності

Суддя: