У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 6 грудня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 16 лютого 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 17 квітня 2007 року щодо ОСОБА_2.

         Постановою місцевого суду

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

                            уродженця та  жителя с. Нова Зубр´ївка 

                            Голопристанського району Херсонської області,

                            судимості не має,

за вчинення суспільно-небезпечного діяння, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.286 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності,  із застосуванням  примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.  

         Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 17 квітня 2007 року апеляцію потерпілої ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Голопристанського районного суду від 16 лютого 2007 року - без зміни.

         Органами досудового слідства встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп´яніння, керував автомобілем “Ауді-100”, державний номерний знак НОМЕР_1. Рухаючись автодорогою м. Гола Пристань - с. Залізничний Порт, на 20 кілометрі вказаної дороги, порушив п.п. 2.9а, 12.1, 12.9 Правил дорожнього руху України, перевищив максимальну швидкість руху, не впоравшись з керуванням автомобіля, виїхав на праве узбіччя і вчинив наїзд на дерево. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля      ОСОБА_3 та ОСОБА_4 загинули.

         У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1просить судові рішення щодо ОСОБА_2. скасувати, та призначити повторну судово-психіатричну експертизу. Вважає, що висновок суду про неосудність ОСОБА_2. не відповідає фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги потерпілої, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Висновок суду першої інстанції, щодо перебування ОСОБА_2. під час вчинення суспільно-небезпечного діяння у стані неосудності, грунтується на зібраних та досліджених у судовому засіданні доказах.

Із даних, що є у висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи, якому суд дав належну оцінку, вбачається, що у ОСОБА_2. під час вчинення ДТП на фоні органічного ураження центральної нервової системи мав місце короткочасний розлад свідомості, що позбавило його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними.  Крім того, у висновку експерта зазначено, що ОСОБА_2 рекомендовано примусові заходи медичного характеру, а саме - госпіталізація в психіатричне відділення із звичайним наглядом.

Посилання ОСОБА_1 на те, що висновок експертизи не відповідає фактичним обставинам справи і що експертиза проведена без урахування перебування ОСОБА_2. під час вчинення злочину у стані алкогольного сп´яніння, було предметом перевірки як суду першої, так і апеляційної інстанції, і не знайшли підтвердження у справі.

Так, із показань у судовому засіданні експерта ОСОБА_5 убачається, що виявлені у ОСОБА_2. грубі зміни мозкової речовини, утворилися від органічного ушкодження головного мозку, яке мало місце як під час  дорожньо-транспортної пригоди, так і задовго до неї.  Експерт також пояснив, що перебування ОСОБА_2. у стані алкогольного сп´яніння не могло бути причиною втрати ним свідомості.

На підтвердження висновку щодо неосудності ОСОБА_2 суд підставно послався на показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

За таких обставин піддавати сумніву правильність рішення суду про застосування до ОСОБА_2. примусових заходів медичного характеру, немає підстав.

Доводи ОСОБА_1щодо необхідності проведення додаткової судово-психіатричної експертизи, були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, котрий також дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 є неосудним та потребує примусового лікування.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

Підстав для задоволення касаційної скарги потерпілої, а також для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст.384 КПК України,  не убачається.

Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційної скарги потерпілій ОСОБА_1 - відмовити.

С у д д і:

Кравченко К.Т.                           Жук В.Г.                           Шевченко Т.В.