Справа № 2-5/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня    2011 року

Бучацький районний суд Тернопільської області

  В складі : головуючого судді       Кузевича Й.Я.,

        при секретарі                                 Пастушаку І.Д.,

        позивача                                         ОСОБА_1.,

        його представника                        ОСОБА_5.,

        представників    відповідачів       Мариняка І.Ф., ОСОБА_9,

        відповідачки                                  ОСОБА_3., її представника

                                                                ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бучачі справу  за позовом  ОСОБА_1 до Бучацької міської ради Тернопільської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третіх осіб Бучацького районного бюро технічної інвентаризації та приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу ОСОБА_4 про  визнання права на земельну ділянку площею 0,05 га, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,0946га, виданого ОСОБА_2 20.09.2010 року серії ЯЛ № 064885, визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по вулиці АДРЕСА_1  від 11 листопада 2010 року, який посвідчено приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу ОСОБА_4 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0946 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 від 11 листопада 2010 року ,  який посвідчено приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу ОСОБА_4 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 -

В С Т А Н О В И В :

    Позивач  30.08.2010 року  звернувся до Бучацького районного суду і  просить  визнати за ним право на земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1 площею  0,05 га.,  мотивуючи тим,   що він успадкував нежитлову будівлю площею 44,5 кв.м. (внутрішня площа 29,5 кв.м.), для обслуговування якої Бучацька міська рада закріпила земельну ділянку площею 0,0087 га., якої не вистачає для обслуговування та експлуатації будівлі, яка на даний час знаходиться в аварійному стані і потребує капітального ремонту.      

   Під час розгляду справи 11.10.2010 року  позивач збільшив позовні вимоги і надалі просив суд визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку  площею 0,0946 га, виданого ОСОБА_2 20.09.2010 року серії ЯЛ № 064885, мотивуючи тим, що державний акт відповідачці виданий незаконно, без його підпису на акті визначення та погодження на місцевості меж земельних ділянок від 11.05.2010 року, крім того, відповідачці ОСОБА_2 безпідставно передано і нею приватизовано частину земельної ділянки, яка повинна  була  бути  передана йому.

   11.01.2011 року позивач збільшив позовні вимоги і надалі просив визнати

недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку з  надвірними будів-  лями та спорудами по вулиці АДРЕСА_1  від 11 листопада 2010 року, який посвідчено приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу ОСОБА_4 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, визнати недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0946 га, що знаходиться в м.Бучачі по вулиці АДРЕСА_1 від 11 листопада 2010 року ,який посвідчено приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу ОСОБА_4 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, мотивуючи тим, що під час розгляду справи у суду відповідачка ОСОБА_2 умисно приховала істотні обставини , зокрема, що «сарай», який знаходиться АДРЕСА_1 в м.Бучачі належить йому і разом із своїм будинком відчужила належну йому нежитлову споруду.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, суду пояснив, що його предками до війни 1941-1945 років було побудовано житлові будинку за АДРЕСА_1 і на них мали право власності.  Батько проживав там до 1943 року. Під час війни будинок за №10 було знищено,в 1950-1951 роках  в Бучацькій міській раді документи на право власності його родини  на будинки зникли. В 1949 році будинок за № 8 батько переобладнав під ковбасний цех, а в 1954 році будинок за №10  міськвиконкомом було продано ОСОБА_7, яка стала там проживати. За обидвома будинками було закріплено 0,24 га землі. В 1965 році міськвиконком залишив його батькові 0,091га землі. А в 1975 році внаслідок підроблення документів ця земля вже рахувалася за ОСОБА_7 По спадковості після смерті батька, а 20 серпня 1992 року після смерті матері ОСОБА_8   нежитлова будівля  по АДРЕСА_1  перейшла до нього на підставі  свідоцтва  про право на спадщину за законом від 26 квітня 2007 року, виданого Бучацькою державною нотаріальною конторою на основі рішення Монастирського районного суду від 25 листопада 1955 року.

Його  неодноразові звернення до Бучацької міської ради із заявою про закріплення за ним земельної ділянки площею 0,05 га , яка необхідна  для обслуговування власної будівлі, проведення її реконструкції та експлуатації Бучацькою міською радою залишені  без задоволення з мотивів, що земельна ділянка знаходиться в користуванні ОСОБА_2 , за ним закріпили земельну ділянку площею 0,0087 га , або під будівлею та 1,5 м з трьох сторін будівлі, якої не вистачає для обслуговування і експлуатації будівлі, яка знаходиться в аварійному стані і потребує термінового капітально ремонту. Одночасно Бучацькою міською радою на користь ОСОБА_2 прийнято  відповідні рішення, на підставі яких  20.09.2010 їй видано  державний  акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0946га , яку  вона  згідно договорів  від 11 листопада 2010 року, які  посвідчено приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу ОСОБА_4 разом із  житловим  будинком  з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1  відчужила   ОСОБА_3., продавши їй , в тому числі,  належну йому нежитлову будівлю  АДРЕСА_1 приховавши  наявність судового спору  щодо  вказаної земельної ділянки.  

   Представник Бучацької міської ради Мариняк І.М. позовні вимоги заперечив, суду пояснив, що Бучацька міська рада відмовила в задоволенні звернення позивача у наданні йому земельної ділянки для обслуговування господарської будівлі по АДРЕСА_1 спочатку площею 0,05 га., потім площею 0,03 га, тому , що за нежитловою господарською будівлею, яка належить позивачу , було закріплено земельну ділянку площею 87,5 м., рішення щодо цього є діючим, а земельна ділянка , на яку претендує позивач знаходилася у користуванні  ОСОБА_2, яка згоди на вилучення земельної ділянки , якою користувалася , для обслуговування нежитлового приміщення , яке належить на праві власності позивачу, не надавала.

   Представник відповідачки ОСОБА_9 позовні вимоги заперечив, суду  пояснив , що 12.04.1955 року його прабаба   ОСОБА_7 купила в Бучацької міської ради житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, який був на 95% зношений, після  ремонту  даною будівлею її родичі користувалися з 1955 року. З 1980 року власником будинку як спадкоємець була  ОСОБА_10, потім після її смерті  ІНФОРМАЦІЯ_1 як спадкоємець за заповітом він успадкував цей  будинок жилою площею 36,7 кв.м ., свідоцтво про спадщину за заповітом було  видане 26.11.1997 року  Бучацькою державною нотаріальною конторою, а 30.11.2006 року  він подарував будинок сестрі ОСОБА_2 За цим будинком рішенням № 262  виконавчого комітету Бучацької міської ради від 16.12.1975 року було закріплено у постійному користуванні 910 кв.м. землі, якою родина користувалася по даний час, після виготовлення необхідної технічною документації по землеустрою ОСОБА_2 20.09.2010 року було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0946 га для будівництва та обслуговування наявного жилого будинку, господарських будівель та споруд. Оскільки сестра хворіє і для її лікування потрібні гроші , тому 11.11.2010 року  цей житловий будинок і земельну ділянку для його обслуговування  було продано ОСОБА_3.

    Відповідачка ОСОБА_3. заявлені щодо неї позовні вимоги визнала частково в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами в частині договору купівлі-продажу сараю, який належить позивачу. Вважає , що нотаріус законно на підставі наданих їй документів посвідчила обидва договори, оскільки ОСОБА_2 було надано всі необхідні документі, нотаріусом зроблено всі необхідні витяги із реєстрів,  якби позивачем було зареєстровано в БТІ рішення Бучацького районного суду від  20.09.2007 року  про визнання   частково недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами,  укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 30 листопада 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу ОСОБА_11 в частині подарованого майна, - сараю, який знаходиться по АДРЕСА_1, і значиться в плані під літерою «Б»,тому помилка щодо належного йому нежилого приміщення  не була б допущена. Щодо його прав на земельну ділянку ,то ,пред’являючи позов про порушення, на думку позивача, саме його цивільних прав,  він не надав суду доказів  , які посвідчують його право  на  спірну земельну ділянку.

   Представник КП Бучацьке РБТІ згідно поданого відзиву просить суд розглядати справу  у його відсутності, при вирішенні справи покладається на думку суду.

  Приватний нотаріус Бучацького районного нотаріального округу ОСОБА_4 позов заперечила, суду пояснила, що 11.10.2011 року вона посвідчила два договори - купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами та  купівлі-продажу земельної ділянки , укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3,  при укладенні угоди сторони повідомили, що судові спори по майну відсутні, по даних інвентарної справи сарай значився як власність ОСОБА_2, обтяжень чи обмежень щодо майна, яке відчужувалося, не було, про існування рішення Бучацького районного суду від 20 вересня 2007 року їй нічого не було відомо, для укладення угод продавцем були надані всі необхідні документи, а тому угоди нею були посвідченні відповідно до чинного законодавства.

    Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 пояснив суду, що він працює начальником відділу земельних ресурсів Бучацької міської ради , за зверненнями ОСОБА_1 в складі комісії виїжджав на місце вирішення земельного спору  , оскільки користувачем спірної земельної ділянки була ОСОБА_2 , тому міська рада відмовляла позивачу у наданні йому землі.

При виготовленні  державного акта на землю ОСОБА_2 на місці позивач відмовився підписати акт погодження меж , тому він був підписаний головою міської ради, оскільки позивач користувачем спірної земельної ділянки ніколи не був. Згідно викопіровки 1975 року користувачем спірної земельної ділянки була ОСОБА_7

    Допитаний як  свідок ОСОБА_13, пояснив, що він на громадських засадах є головою земельної комісії  Бучацької міської ради за зверненнями ОСОБА_1 в складі комісії виїжджав на місце , оскільки користувачем спірної земельної ділянки була ОСОБА_2,тому міська рада відмовляла позивачу у наданні йому землі. ОСОБА_1 було надано земельну ділянку для обслуговування належного йому нежилого приміщення шириною 1,5 м. по контуру цього приміщення, а заїзд залишено в спільному користуванні, з чим він погодився,  а пізніше  почав виявляти претензії на земельну ділянку більшого розміру.При виготовленні державного акта на землю ОСОБА_2 на місці позивач відмовився підписати акт погодження меж , тому він був підписаний головою міської ради, оскільки позивач користувачем спірної земельної ділянки ніколи не був.

   Вислухавши  сторони, свідків , дослідивши та оцінивши  зібрані по справі докази , суд встановив такі обставини:

   По спадковості після смерті  ОСОБА_14, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та  після смерті ОСОБА_8, яка померла 9.12.2005 року,   нежитлова будівля  по АДРЕСА_1   загальною площею 29,5 м.кв. перейшла до позивача  ОСОБА_1  на підставі  свідоцтва  про право на спадщину за законом від 26 квітня 2007 року, виданого Бучацькою державною нотаріальною конторою на основі рішення Монастирського народного  суду від 25 листопада 1955 року.   

  По спадковості після смерті ОСОБА_10 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року,   житловий будинок  по АДРЕСА_1  житловою площею 36,7 кв.м. перейшов до ОСОБА_9  на підставі  свідоцтва  про право на спадщину за заповітом  від 26 листопада 1997року, виданого Бучацькою державною нотаріальною конторою.

 30.11.2006 року  ОСОБА_9 подарував даний будинок ОСОБА_2

 Рішення Бучацького районного суду від 20.09.2007 року по справі №2-402, залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 11.12.2007 року  визнано частково недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами,  укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 30 листопада 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу ОСОБА_11 в частині подарованого майна, а саме: сараю, який знаходиться по вул. АДРЕСА_1 і значиться в плані під літерою «Б». Повернуто дану нежилу будівлю у власність ОСОБА_1.

   Відповідно до земельно кадастрової документації - плану забудови кварталу, рішення виконавчого комітету Бучацької міської ради від 16 грудня 1975 року, попередня власниця житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_7 була  користувачем земельної ділянки розміром 910 кв.м та 136 кв.м.

  Рішеням Бучацької міської ради від 12 червня 2008 року № 809 «Про затвердження акту комісії щодо розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_1-6А» затверджено акт комісії міської ради від 27.02.2008 року про влаштування заїзду до нежитлового приміщення по вул. АДРЕСА_1, затверджено  розподіл план-схему земельної ділянки, закріплено за нежилим приміщенням по вул.АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 0,00875 га, земельну ділянку площею 0,0092 га (заїзд шириною 3,0 м із сторони землекористувача по вул.Лепкого,8) залишено  в спільному користуванні, зобов’язано ОСОБА_2 не чинити перешкод  ОСОБА_1 в користуванні та обслуговуванні нежитловим приміщенням та заїздом.

  Рішенням Бучацької міської ради від 02 грудня 2009 року №1279 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділнку» ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку розміром 0,0946 га.

  Рішенням Бучацької міської ради від 28 квітня 2010 року №1429 «Про затвердження акту земельної комісії щодо розгляду матеріалів інвентаризації земельної ділянки за адресою:вул. АДРЕСА_1 (землекористувач ОСОБА_2)», затверджено акт розгляду матеріалів інвентаризації земельнї ділянки за  цією адресою  та дозволено голові Бучацької міської ради підписати кадастровий план земельної ділянки за адресою: вул. АДРЕСА_1, замість суміжника ОСОБА_1.

  Рішенням Бучацької міської ради від 22 червня 2010 року «Про затвердження ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою щодо підготовки та видачі документів на право власності на земельну ділянку за адресою вул. АДРЕСА_1, затверджено ОСОБА_2  технічну документацію із землеустрою щодо підготовки документів на право власності на земельну ділянку, та передано ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0946 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

  На підставі вказаних рішень Бучацької міської ради ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЛ №064885  на земельну ділянку площею 0,0946 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул.АДРЕСА_1 в м.Бучачі.

  Відповідно  до  договорів  купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по вулиці АДРЕСА_1 та    купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0946 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 від 11 листопада 2010 року, які  посвідчено приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу ОСОБА_4  ОСОБА_2 продала вказане майно  ОСОБА_3.

  Таким чином,ОСОБА_2(а з 11.11.2010 року ОСОБА_3.) є суміжним користувачем ОСОБА_1, користувалася земельною ділянкою  на підставі ст.120 Земельного кодексу України , оскільки була(є) власником житлового будинку, який розміщений на даній земельній ділянці ,земельна ділянка призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

  Відповідно до ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України  власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

  На підставі ст.ст.125,126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених законом. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.

  Згідно зі  ст.12 Земельного кодексу ,  п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього кодексу.

  На підставі   п «б»ст. 81 Земельного кодексу України  громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної та комунальної власності.

  Відповідно до ч.4 ст.78 ЗК України особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року(з дня набрання чинності Земельним кодексом України ), земельні ділянки не повертаються.

  Відповідно до  ст.118 Земельного кодекс України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) подають клопотання до відповідної міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).Відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.  Відповідна сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

  Судом встановлено, що Бучацькою міською радою відмовлено у задоволенні звернень ОСОБА_1 про надання  йому земельної ділянки з тих підстав, що земельна ділянка, на яку претендував позивач, перебувала в правомірному користуванні ОСОБА_2, яка згоди на вилучення земельної ділянки для обслуговування нежилого приміщення ОСОБА_1., не дала.

  Згідно зі  ст.ст.10,11 ЦПК України  цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

   Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

    Відповідно  до ст.60 ЦПК України  кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.  Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

     Оскільки спірна земельна ділянка  перебувала у правомірному користуванні, потім у власності ОСОБА_2, тому вимоги  позивача  про  визнання за ним права

на земельну ділянку  площею 0,05 га , визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,0946га, виданого ОСОБА_2 20.09.2010 року серії ЯЛ № 064885, не підтверджені жодними об’єктивними доказами по справі ,а ,отже, є безпідставними.

   Позивач  звернувся до суду з позовом про порушення його права на землю, однак  доказів, які б стверджували право власності чи право постійного користування на земельну ділянку ним  не наведено.

  Суд прийшов до переконання, що оспорюваний позивачем державний акт на землю виданий відповідно до  норм Земельного Кодексу України в межах повноважень суб’єкта владних повноважень в галузі земельних відносин та з дотриманням процедури, передбаченої для вирішення питань передачі земельної  ділянки  у власність . При цьому права, свободи та інтереси позивача не були порушені.

  Не підлягає задоволенню  з підстав , наведених вище, і позовна вимога про  визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0946 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 від 11 листопада 2010 року ,  який посвідчено приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу ОСОБА_4 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

   Разом з тим, судом встановлено , що приватному  нотаріусу  Бучацького районного нотаріального округу ОСОБА_4  11 листопада 2010 року при складанні та посвідченні  договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по вулиці АДРЕСА_1  між ОСОБА_2 та ОСОБА_3,  не було відомо про існування    рішення Бучацького районного суду від 20.09.2007 року по справі №2-402 , яким  було  визнано частково недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами,  укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 30 листопада 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу ОСОБА_11, в частині подарованого майна, а саме: сараю, який знаходиться по вул. АДРЕСА_1 і значиться в плані під літерою «Б», і дану нежилу будівлю повернуто у власність ОСОБА_1,  а тому його позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по вулиці АДРЕСА_1  від 11 листопада 2010 року, який посвідчено приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу ОСОБА_4 укладений  між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, слід задовольнити частково  шляхом визнання недійсним  даного договору в частині сараю цегляного, який  знаходиться по вул.АДРЕСА_1 , позначеного  в   плані  під літерою «Б».

   Керуючись ст.ст. 41,55,124 Конституції України , ст.ст.10,11,60,212,215,218  ЦПК України,  ст.ст.16,215 ЦК України, ст.ст.125,126,158 Земельного  кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В  :

   Позов задовольнити  частково.

   Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по вулиці АДРЕСА_1  від 11 листопада 2010 року, який посвідчено приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу ОСОБА_4, про що зроблено відповідний запис в книзі реєстрів за № 2128, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в частині сараю цегляного, який  знаходиться по вул.АДРЕСА_1 позначеного  в   плані  під літерою «Б».

   В решті позовних вимог  відмовити.

   Рішення набуває законної сили після закінчення строку на його оскарження.

   Апеляційна скарга на рішення суду подається  до апеляційного суду Тернопільської області через Бучацький районний суд  протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:Й. Я. Кузевич