ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.02.11 Справа № 9/57д/10
Суддя
За позовом Гуляйпільського районного споживчого товариства (70200, Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Леніна, 72)
до Гуляйпільської міської ради Гуляйпільського району Запорізької області (70200, Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Шевченка, 15)
про визнання договору недійсним
Суддя Боєва О.С.
За участю представників:
Від позивача –Шаповал А.М. (дов. № 2 від 01.01.2011р.);
Від відповідача –Тоцька С.В. (дов. № 85/05-07 від 25.01.2011р.)
СУТНІСТЬ СПОРУ:
Заявлений позов про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 040926900110 від 26.06.2009р. між Гуляйпільським районним споживчим товариством та Гуляйпільською міською радою.
Ухвалою господарського суду від 27.12.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 9/57д/10, судове засідання призначено на 27.01.2011р. У судовому засіданні 27.01.2011р. на підставі ст.77 ГПК України оголошено перерву до 23.02.2011р.
У судовому засіданні 23.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві з урахуванням письмових пояснень, наданих у судовому засіданні 23.02.2011р., зазначивши, зокрема, про наступне. 26.06.2009р. між позивачем та відповідачем у даній справі був підписаний договір оренди землі під приміщеннями автотранспортного підприємства Райспоживтовариства. Однак, днем раніше, а саме - 25.06.2009р., позивач продав гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2. автотранспортне підприємство, розміщене за адресою: АДРЕСА_1, про що був оформлений договір купівлі-продажу і акт прийому-передачі. Умови ж договору оренди землі зі сторони позивача жодного дня не виконувалися, орендна плата не платилася, так як вчинення правочину відбулося під впливом помилки. Так, позивачу у відділі земельних ресурсів пояснили, що для того щоб зберегти вже присвоєний кадастровий номер земельної ділянки, проектно-кошторисні та геодезійні матеріали цієї земельної ділянки, необхідно підписати даний (спірний) договір оренди земельної ділянки і всі матеріали передати новому власнику автотранспортного підприємства, що і було зроблено позивачем. Однак, позивач помилився при підписанні спірного договору, вважаючи, що так буде правильніше, а тому є передбачені ст. 229 ЦК України підстави для визнання правочину –договору оренди, недійсним. Просить позов задовольнити на підставі ст. ст. 22, 120, 123, 141 Земельного кодексу України, ст. ст. 203, 209, 215, 220, 229, 377, 796 ЦК України, ст. 31 Закону України «Про оренду землі».
У судовому засіданні 27.01.2011р. позивач в усній формі зазначив, що просить визнати договір оренди землі недійсним з моменту його укладення.
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, про наступне. 18.03.2010р. господарський суд Запорізької області виніс рішення (справа № 15/27д/10), яким 02.04.2010р. господарський суд Запорізької області виніс ухвалу (справа № 15/27д/10), якою роз’яснив, що вказаний договір оренди землі розірваний саме з дати набрання рішенням суду законної сили. Розглянувши прийняті господарським судом рішення та ухвалу, депутатами міської ради було прийнято рішення від 26.05.2010р. № 10 «Про розірвання договору оренди землі з районним споживчим товариством»та вирішено розірвати вказаний договір оренди землі та вважати його розірваним з моменту набрання рішенням суду про його розірвання законної сили, тобто з 27.03.2010р. Після чого, у липні позивач звернувся позовом до суду про визнання рішення міської ради № 10 від 26.05.2010р. протиправним і визнання його не чинним. Рішенням господарського суду від 29.09.2010р. (справа № 28/208/10) позивачу відмовлено у задоволенні позову. На сьогоднішній день, договір оренди землі з районним споживчим товариством розірваний, а тому не має жодних правових підстав визнавати його недійсним. Крім того, відповідач зазначив, що воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджуються в разі помилки, якщо вона має істотне значення. Вважає, що такими є помилки щодо правової природи правочину, його змісту, предмета, ціни, сторони, якості об’єкта тощо. Істотною може вважатись помилка, наслідки якої взагалі неможливо усунути або для їх усунення стороні, яка помилилася, необхідно здійснити значні витрати. Обставини щодо яких помилилася сторона правочину мають існувати або навпаки, бути відсутніми саме на момент вчинення правочину. Сторона на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка насправді мала місце, тобто надати докази, які б свідчили про її помилку щодо істотних обставин правочину. Вважає, що помилка внаслідок власного недбальства чи незнання закону не є підставою для визнання правочину недійсним. На думку відповідача, позивачем не надано жодних доказів у підтвердження того, що договір оренди земельної ділянки підписаний внаслідок помилки. Просить у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
02 лютого 2009р. між Гуляйпільською міською радою (орендодавець, відповідач у справі) та Гуляйпільським районним споживчим товариством (орендар, позивач у справі) був укладений договір оренди землі за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1,703 га строком на 49 років.
Договір було зареєстровано у Гуляйпільському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Державному Комітеті України по земельним ресурсам», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.06.2009р. за № 040926900110.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.03.2010р. у справі № 15/27д/10 розірвано договір оренди землі від 02.02.2009р., зареєстрований в Державному реєстрі земель 26.06.2009 року за № 040926900110, укладений між Гуляйпільським районним споживчим товариством та Гуляйпільською міською радою Гуляйпільського району Запорізької області.
Статтею ст. 236 ЦК України встановлений момент недійсності правочину. Так, відповідно до частини першої зазначеної статті нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. В той же час, частина друга ст.236 ЦК України встановлює, що якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
За загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення.
Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним.
Відповідно до Роз’яснення Вищого Арбітражного суду України №02-5/11 від 12.03.1999р., у випадку визнання угоди недійсною за якою права та обов'язки сторін передбачалися лише на майбутнє, господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє.
Таким чином, вимога про визнання договору оренди землі від 02.02.2009р. недійсним з моменту його укладення, не відповідає вимогам чинного законодавства.
Враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, договір оренди землі від 02.02.2009р., укладений між сторонами, вже припинив своє існування (як вже зазначалось за рішенням суду його розірвано) та враховуючи його специфіку, він в будь якому випадку не може бути визнаний судом недійсним.
У задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного спростовуються всі доводи позивача, викладені у позові та письмовому поясненні.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач у позовній заяві, зокрема, вказує про те, що договір оренди землі укладено 26.06.2009р., а договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (нежитлових приміщень, що розташовані на земельній ділянці, яка є предметом спірного договору оренди землі) укладено 25.06.2009р. Тому і умови спірного договору оренди землі зі сторони позивача жодного дня не виконувалися, орендна плата не платилася.
Проте, погодитися з цими твердженнями позивача не можна, оскільки фактично договір оренди землі було укладено 02.02.2009р, проте набрав він чинності після його підписання та державної реєстрації, тобто - 26.06.2009р., тоді як договір купівлі-продажу комплексу (нерухомого майна майнового комплексу), розташованого у місті Гуляйполе по вул. Спартаківська будинок 96, Гуляйпільський район, Запорізька область, розташованого на земельній ділянці Гуляйпільської міської ради площею 11666 кв. м.) був укладений у належній формі (нотаріальній) між Гуляйпільським районним споживчим товариством (Продавець) та громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_1 лише 20.11.2009р. (зареєстровано в реєстрі за №2395), тобто більше ніж через чотири місяці після укладення договору оренди землі.
До того ж, позивач посилається на ст. 229 ЦК України, вказуючи, що він помилився при підписанні спірного договору.
Проте, обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним (Постанова Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009р.).
Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати у справі, а саме: 85 грн. - державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на позивача.
Також, згідно з ст. 47 ГПК України та ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. “Про Державне мито” позивачу слід видати довідку на повернення із Державного бюджету України зайво сплаченого державного мита у розмірі 17 грн.
Керуючись ст. ст. 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Видати довідку Гуляйпільському районному споживчому товариству (код ЄДРПОУ 01780968) на повернення із Державного бюджету України зайво сплаченого за платіжним дорученням № 392 від 08.12.2010р. державного мита в розмірі 17 грн.
Суддя О. С. Боєва
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 28.02.2011р.