Справа №  2-335/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 березня 2011 року                                         Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді                            Кулініченко Г.В.,

при секретарі судового засідання   Денисенко Ю.С.,

             за участю адвоката             ОСОБА_1,

             представника відповідача  ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним,

встановив :

Позивач звернулась до суду з даним позовом, в якому вказала, що вона з відповідачем  перебуває у зареєстрованому 28 травня 1989 року шлюбі, від якого мають повнолітню дочку. Сімейно-шлюбні відносини не склалися, проживаючи разом вони не підтримують подружніх відносин, не ведуть сумісного господарства, не мають спільного бюджету, будь-яке примирення не можливе, шлюб існує формально, а тому позивач просить в судовому порядку даний шлюб розірвати (а.с.3-5).  

Позивач в судовому засіданні підтримавши позовні вимоги просив їх задовольнити, так як будь-яке примирення між ними не можливе, шлюб існує формально.

Представник відповідача заперечив проти позову, подав зустрічну позовну заяву про визнання шлюбу недійсним (а.с.17-19) та пояснив, що позивач, ОСОБА_3, на момент реєстрації шлюбу з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5. Даний шлюб нею розірваний не був та вона зареєструвала шлюб з відповідачем, тим самим шлюб між сторонами є недійсним, в зв'язку з чим просить в позові про розірвання шлюбу відмовити, а їх позовні вимоги про визнання шлюбу недійсним задовольнити в повному обсязі.

Позивач подавши письмові заперечення проти зустрічного позову (а.с.31-33) пояснила, що дійсно на час реєстрації шлюбу вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, відповідач знав про це так як у неї від першого шлюбу було двоє дітей, яких їй допомагав виховувати відповідач, шлюб не був розірваний, так як ОСОБА_5 порвав свідоцтво про укладення шлюбу, на даний час ОСОБА_5 помер, а тому просить в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Суд заслухавши позивача, представників сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи встановив.

20 лютого 1982 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_5, від якого має двох повнолітніх синів, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (а.с.35-37), визнається та не спростовується сторонами в судовому засіданні.

28 травня 1989 року позивач зареєструвала шлюб з відповідачем, ОСОБА_4, від якого мають повнолітню дочку, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.6), визнається та не спростовується сторонами в судовому засіданні.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.(а.с.34)

Встановивши обставини справи суд вважає, що між сторонами виникли спірні шлюбні правовідносини.

Визначивши спірні правовідносини суд вважає, що позов ОСОБА_3 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_4 про визнання шлюбу недійсним задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а згідно статті 110 СК України встановлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя, що відповідає поданому позову.

В судовому засіданні зміст позовних вимог не уточнювався, не змінювався, судом роз’яснювались сторонам їх права та обов’язки, позивачі наполягали на розгляді справи в межах заявлених позовних вимог.

Шлюб, згідно ст.51 Конституції України, ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, кожен у шлюбі має рівні права і обов’язки.

Відповідно до ст. ст. 3, 21, 24 Сімейного кодексу України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки; сім’я створюється на підставі шлюбу; шлюбом є сімейний союз жінки і чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану; шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.  

Сторони проживаючи разом не підтримують подружніх стосунків, не ведуть сумісного господарства, не мають спільного бюджету, що підтверджується поясненнями позивача та не спростовується представником відповідача в судовому засіданні, а тому дані обставини є встановленими і суд вважає, що збереження даної сім'ї і їх подальше спільне життя подружжям не можливе.

За тривалий час сторони не зробили кроків для відновлення стосунків, примирення між ними є неможливим, а тому  шлюб слід розірвати.

Згідно статті 113 СК України встановлено, що «особа, яка змінила своє прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище, а тому суд враховуючи позовні вимоги позивача, вважає за необхідне залишити їй прізвище –ОСОБА_3.

Відповідач подавши зустрічний позов 24 лютого 2011 року (а.с.17-19) просить визнати недійсним шлюб укладений з позивачем 28 травня 1989 року так як на час реєстрації шлюбу позивач перебувала у іншому шлюбі.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, яка може вимагати виконання такого обов'язку від інших осіб.

Отже лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність, чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права, або відмовляє позивачу у захисті встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Згідно статті 38 СК України встановлено, що підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22,24-26 СК України; шлюб може бути визнано недійсним за рішенням суду або за заявою заінтересованої  особи до органу РАЦС.

Позасудовий порядок визнання шлюбу недійсним, згідно статті 39 СК України, настає при вчиненні сторонами при укладенні шлюбу таких істотних порушень умов вступу в шлюб, в силу яких він вважається недійсним і без рішення суду, зокрема у разі реєстрації шлюбу з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі; між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою; особою, яка до того була визнана недієздатною.

У вказаних випадках за заявою зацікавленої сторони орган РАЦС анулює актовий запис про шлюб.

Відповідач реєструючи шлюб з позивачем, знав, що остання перебуває у зареєстрованому шлюбі, так як вона самостійно виховувала двох синів, повідомляла про це відповідача, але він наполягав на реєстрації шлюбу, що підтверджується поясненнями позивача та не спростовується представником відповідача в судовому засіданні.

При цьому суд ставиться критично до позиції представника відповідача, що останній взнав про існування першого шлюбу позивача більше п’яти років назад, так як дана позиція не має доказового обґрунтування, а ґрунтується на особистих міркуваннях представника.

Крім цього відповідач, що підтверджується поясненнями представника останнього, знаючи про існування першого шлюбу позивача з будь-якими заява, згідно статті 39 СК України до органів РАЦС не звертався, а звернувся до суду про визнання шлюбу недійсним, в зв’язку з поданням позивачем позову про розірвання шлюбу, що також вказує на необґрунтованість позиції відповідача про визнання шлюбу недійсним.

Згідно статті 40 СК України встановлено, що «шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка; шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності; шлюб не може бути визнаний  недійсним, якщо на момент розгляду справи відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім’ю».

Позивач в судовому засіданні пояснила, що не спростовується представником відповідача, що вона та відповідач мали спільну згоду на шлюб та створення сім’ї, яка проіснувала у них більше двадцяти років, шлюб не був фіктивним, так як вони від нього мають спільну дитину, у них буди спільні інтереси, відпочинок, бюджет, кожен з них набув прав та обов’язків як член подружжя, тим самим відсутні підстави для визнання шлюбу недійсним, а тому суд вважає за необхідне в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Процедура державної реєстрації шлюбу між позивачем за первісним позовом та відповідачем за тим же позовом повністю дотримана, а тому на момент розгляду даної справи в суді шлюб між ними є правозгідним, оскільки він укладений з додержанням вимог закону, відповідно до вимог ст. 37 СК України, і в матеріалах справи відсутні дані про його фіктивність, що також вказує на необхідність у відмові в задоволенні зустрічного позову.

Керуючись ст.ст.21,25,36,38-42,110-113 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10,59,60,120,212,215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити .

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрований 28 травня 1989 року Пасківщинською сільською радою Згурівського району Київської області актовий запис №4 розірвати.

Позивачу залишити прізвище –ОСОБА_3.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області  через Обухівський районний суд на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.

Копію рішення при набранні ним законної сили направити до відділу реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області для вчинення відповідних дій.

Суддя:

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 березня 2011 року                                         Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді                            Кулініченко Г.В.,

при секретарі судового засідання   Денисенко Ю.С.,

             за участю адвоката             ОСОБА_1,

             представника відповідача  ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним,

встановив :

Зважаючи на складність у викладенні рішення в повному обсязі суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст.ст.21,25,36,38-42,110-113 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10,59,60,120,212,215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити .

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрований 28 травня 1989 року Пасківщинською сільською радою Згурівського району Київської області актовий запис №4 розірвати.

Позивачу залишити прізвище –ОСОБА_3.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області  через Обухівський районний суд на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.

Копію рішення при набранні ним законної сили направити до відділу реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області для вчинення відповідних дій.

Суддя: