Справа №  2-а-223/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2011 року

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Суддя: Ралець Р.В.

          розглянувши у порядку письмового провадження справу у відкритому судовому засіданні в м. Дубно адміністративну  справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі про стягнення невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,

                                                      В С Т А Н О В И В :

     Позивач  посилається на те, що він  відповідно до ст.1 Закону України №2195 –ІV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни"   є дитиною війни. Відповідно до ст.6 зазначеного Закону з 1 січня 2006 року йому повинна  виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Так Законами України "Про державний бюджет України на 2006 рік",  "Про державний бюджет України на 2007 рік", і  "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", дія ст.6 Закону України  "Про соціальний захист дітей війни"  зупинялась.

Позивач вказує, що відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України "Закони та інші нормативні акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Відповідно до ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті  нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Відтак рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за №6-рп/2007 у справі №1-29/2007 та від 22 травня 2008 року за №10 –рп/2008 у справі 28/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними, норми Законів України "Про державний бюджет України на 2007 рік", і  "Про державний бюджет України на 2008 рік", якими було зупинено дію ст.6 Закону "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно із ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Позивач просить стягнути на його користь суми невиплаченої державної допомоги  за період з липня 2007  року по  даний час.

Крім того просить поновити йому річний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст.99 КАС України.  Обгрунтовує своє прохання тим, що його права було обмежено шляхом прийняття неконституційних положень Законів України. Про належні йому виплати як дитині війни йому повідомлено не було, тому факт порушення  прав став йому відомий з матеріалів преси. Справу просить розглянути за його відсутності.                    

Представник відповідача  подав до суду письмові заперечення проти позову,                                                                                   та не заперечуючи того, що позивач є дитиною війни і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Дубенському районі, відповідач обґрунтовує заперечення наступним.

Ст.110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році запроваджуються поетапно, за результати виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак порядок впровадження ст.6 названого Закону Кабінетом Міністрів України ні в 2006 році ні в 2007 році визначено не було. Відповідач зазначає що ч.2 ст.95 Конституції України визначено, що виключно Законом про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Ст.7 Закону "Про  соціальний захист дітей війни" передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Але ні в 2006 році ні в 2007 році відповідних  коштів державних бюджетом не було передбачено. Заперечує відповідач і проти поновлення процесуального строку звернення до суду. Вказує, що посилання позивачки на неповідомлення її про існування Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не може бути підставою для відновлення строку для звернення до суду, оскільки закон публікувався, що є необхідною умовою набрання ним чинності. З наведених підстав відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Позивач в судове засідання не з"явивсь,  подав клопотання, щоб справа була розглянута за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання теж не з'явився, хоча повідомлявся про час розгляду справи, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до слідуючого висновку. Положення щодо реалізації конституційного права громадян, що набули статусу дітей війни, основи їх соціального захисту і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни".

Так ст.6 цього Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Сторонами не оспорюється, що позивач має статус дитини війни. А отже у позивача є право на призначення йому державної соціальної підтримки –підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Але суд звертає увагу на слідуючі обставини. Щодо виплат за 2006 рік, то такі виплати підвищення до пенсії могли бути впроваджені за таких умов: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, за  погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, як це вказано в ст.110 Закону України  "Про державний бюджет України на 2006 рік" у редакції , викладеній у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік від 19.01.2006 р.

Однак такі обставини, що обумовлювали проведення виплат не настали, а тому і виплати не можуть бути проведені.

Щодо підвищення пенсії дітям війни у 2007 році то п.12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом було зупинено дію ст.6 Закону України   "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік. Проте рішенням Конституційного Суду України №6 рп/2007 від 09.07.2007 року положення п.12 ст.71 Закону України "Про державний                                                                              бюджет України на 2007 рік" з урахуванням ст.111 цього Закону визнано такими, що не                                                                     відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з наведеного в період часу з 1 січня до 9 липня 2007 року норма щодо державної соціальної підтримки, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не діяла, оскільки була зупинена. З моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 9 липня і до 31 липня 2007 року ця норма діяла, а отже позивачка мала право на  підвищення пенсії відповідно до змісту ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Така ж ситуація з дією ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в 2008 році. Так Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2008 року дію ст..6 Закону України"Про соціальний захист дітей війни" було знову зупинено. Але рішенням Конституційного Суду України у справі №10 рп/2008 від 22 травня 2008 року знову визнано такими що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення щодо зупинення дії ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Отже знову зважаючи на положення ч.2 ст.152 Конституції України позивач має право на підвищення пенсії відповідно до змісту ст. ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з часу визнання неконституційною норми про зупинення дії цієї статті, тобто з 22 травня 2008 року.

Посилання відповідача на те, що законом не визначено, які органи повинні здійснювати нарахування та виплату підвищення до пенсії дітям війни не можуть бути прийняті судом. Так відповідно до підпункту 7 п.2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати) відповідно до чинного законодавства.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідач не діяв відповідно до чинного законодавства і не нараховував позивачу належну  їй доплату до пенсії як дитині війни, у зв’язку з чим порушене право позивача підлягає захисту.

Разом з тим суд не може перебирати на себе повноважень та функцій інших органів та здійснювати перерахунок пенсії замість Пенсійного фонду, на якого покладені такі обов’язки.

Щодо строків позовної давності, то ч.2 ст.99 КАС України передбачено для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод, та інтересів шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав та свобод.

Позивач  до суду не надав доказів, якими  обгрунтовує поважну причину пропуску строку для звернення до суду за захистом порушених прав , тому  позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення, а саме  підлягають до стягнення суми коштів за шість місяців до моменту звернення до суду з позовом

Керуючись ст. 99,100, 158-163 КАС України, суд

                                                П О С Т А Н О В И В :

          Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі про стягнення невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни задоволити частково.

          Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі по не нарахуванню ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними.

          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі нарахувати  ОСОБА_1 державну соціальну допомогу за період з   11 серпня 2010 року по 11 лютого 2011 року включно  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати.          

          В решті позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

          Стягнути з  Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі на користь ОСОБА_1 3 гривні 40 копійок судових  витрат.

       Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Дубенський міськрайонний суд в 10 денний строк з дня отримання копії постанови.

          У випадку неподання апеляційної скарги   в 10 денний строк з дня отримання копії постанови,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

          В разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили у разі її не скасування судом апеляційної інстанції.

Суддя: