ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 лютого 2011 р.                                                                                    № 10/2  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Демидової А.М.,

суддів:Воліка І.М.,

Кролевець О.А.,          

розглянувши  у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю "Нідан+" (позивач)

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 17.05.2010 р.

(залишено без змін рішення господарського суду Закарпатської області від 02.03.2010 р.)

у справі№ 10/2 господарського суду Закарпатської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нідан+"

до1. Закритого акціонерного товариства "Котнар" (відповідач-1);

2. Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банку в особі Ужгородської філії Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банку

(відповідач-2)

провизнання недійним договору поруки

за участю представників:

від позивачане з'явились

від відповідача-1не з'явились

від відповідача-2не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У січні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нідан+" (далі –ТОВ "Нідан+") звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Котнар" та Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банку (далі –ВАТ ВТБ Банк) в особі Ужгородської філії ВАТ ВТБ Банку про визнання недійсним договору поруки № 025/3 KL від 14.08.2008 р., укладеного між позивачем та відповідачами.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 02.03.2010 р. у справі № 10/2 (суддя Івашкович І.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2010 р. (колегія суддів у складі: Марко Р. –головуючого, Бойко С., Бонк Т.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2010 р., ТОВ "Нідан+" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначений судовий акт та прийняти рішення, яким визнати спірний договір недійсним.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Оскаржувачем заявлено клопотання про відновлення строку для подання касаційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.02.2011 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Воліка І.М., Коваленко С.С. відновлено ТОВ "Нідан+" строк для подання касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2010 р., прийнято касаційну скаргу ТОВ "Нідан+" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 22.02.2011 р. о 10 год. 10 хв.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 21.02.2011 р. № 03.07-05/115 для розгляду справи № 10/2 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий –Демидова А.М., судді Волік І.М., Кролевець О.А.

21.02.2011 р. до Вищого господарського суду України надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (перейменованого з ВАТ ВТБ Банк) в особі Відділення "Закарпатська регіональна дирекція" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про проведення судового засідання, призначеного на 22.02.2011 р. о 10 год. 10 хв., без участі його представника. Крім того, у вказаному клопотанні Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" в особі Відділення "Закарпатська регіональна дирекція" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" зазначає, що касаційну скаргу позивача не визнає та просить суд залишити рішення господарського суду Закарпатської області від 02.03.2010 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2010 р. без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Сторони, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Предметом даного позову є вимога позивача про визнання недійсним договору поруки № 025/3 KL від 14.08.2008 р. (далі - Договір), укладеного між ВАТ ВТБ Банк, ТОВ  "Нідан+" та Закритим акціонерним товариством спільним українсько-гібралтарським підприємством "Котнар".

Підставою даного позову є те, що Договір не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, оскільки підписаний від імені ТОВ "Нідан+" директором з перевищенням наданих йому повноважень, оскільки відсутнє рішення загальних зборів ТОВ "Нідан+", відповідно до якого директору були б надані повноваження на підписання такого договору, при цьому відповідного схвалення спірного договору в подальшому не відбулося.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначених цивільним законодавством.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України).          

          Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною другою статті 207 ГК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

     Відповідно до положень ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає  на  підставі договору,  закону,  акта органу юридичної особи та з  інших  підстав,  встановлених  актами цивільного законодавства.

    Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами та підтверджується матеріалами справи, за Договором, укладеним між ВАТ ВТБ Банком (Банк), ТОВ "Нідан +" (Поручитель) та Закритим акціонерним товариством спільним українсько-гібралтарським підприємством "Котнар" (Позичальник) Поручитель поручився перед Банком за виконання Позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються Договором про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 025 KL від 14.08.2008  р. та будь-якими додатковими угодами до нього. Вказаний договір від імені Поручителя - ТОВ "Нідан+" (позивача) підписаний директором товариства Соболь Д.А. На посаду директора ТОВ "Нідан+" Соболя Д.А. було призначено згідно з рішенням зборів учасників ТОВ "Нідан+" від 14.07.2005 р., оформленого протоколом № 43. Положеннями чинного  на момент укладення спірного договору поруки № 025/3KL від 14.08.2008 р. Статуту ТОВ "Нідан+" (в редакції, затвердженій рішенням зборів учасників товариства від 06.08.2008 р., оформленим протоколом № 83, дата реєстрації - 08.08.2008 р.), які кореспондуються за змістом з нормами ст. 145 ЦК України та ст. 62 Закону України "Про господарські товариства", визначено, що директор є виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю; Директор вирішує всі питання діяльності Товариства, крім тих, що належать до компетенції Зборів Учасників; рішення з питань, що належать до компетенції Директора, приймаються ним одноособово (п.п. 8.13, 8.14, 8.16). Відповідно до положень  п. 8.17 вказаного Статуту Директор без доручення діє від імені Товариства, представляє його інтереси у відносинах з усіма вітчизняними та іноземними юридичними особами та громадянами, розпоряджається майном Товариства згідно з установчими документами та законодавством, укладає договори, в тому числі і трудові, видає доручення, відкриває в банках рахунки, користується правом розпорядження коштами, видає накази і дає вказівки, обов'язкові для всіх працівників Товариства, згідно з його компетенцією.

Враховуючи положення ст.ст. 92, 145, 237 ЦК України, ст. 207 ГК України, ст. 62 Закону України "Про господарські товариства", а також Статуту ТОВ "Нідан+", суди попередніх інстанцій дійшли до правомірних висновків про відсутність підстав для висновків щодо віднесення вирішення питання укладення договору поруки № 025/3KL від 14.08.2008 р. до виключної компетенції загальних зборів учасників ТОВ "Нідан+" або щодо необхідності прийняття рішення загальних зборів учасників товариства про надання директору відповідних повноважень на підписання цього договору.

До того ж, суди попередніх інстанцій встановили, що хоча обов'язковість  прийняття рішення загальних зборів учасників  ТОВ "Нідан+" про згоду на укладення спірного договору поруки не передбачена, однак загальними зборами учасників ТОВ "Нідан+" було прийнято рішення від 13.08.2008 р., оформлене протоколом № 85, відповідно до якого вирішено надати спірну поруку та уповноважено директора Соболь Д.А. на укладення та підписання договору поруки.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом правильно застосовано приписи процесуального законодавства та матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, та правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю.

У свою чергу, висновки апеляційного господарського суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України.

Твердження оскаржувача про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

  Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нідан+" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2010 р. та рішення господарського суду Закарпатської області від 02.03.2010 р. у справі № 10/2 залишити без змін.   

Головуючий суддя                                                                                    А.М. Демидова

Судді                                                                                                   І.М. Волік

                                                                                                                     О.А. Кролевець