ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 01 березня 2011 р.                                                                                    № 11/37-09  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. –головуючого,

Самусенко С.С.,

Саранюка В.І.,

розглянувши  матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю

"Вінницька промислова група"

на рішення

та постановугосподарського суду Вінницької області

від 23 вересня 2010 року

Житомирського апеляційного господарського суду

від 30 листопада 2010 року

у справі№ 11/37-09

господарського судуВінницької області

за позовомПриватного підприємства "Промоутерський центр "Пересвіт"

доТовариства з обмеженою відповідальністю

"Вінницька промислова група"

простягнення 518 345 грн. 37 коп.

за участю представників сторін                       

від позивача –не з’явивсявід відповідача –не з’явився

В С Т А Н О В И В:

ПП "Промоутерський центр "Пересвіт" звернулося до господарського суду Вінницької області із позовом до ТОВ "Вінницька промислова група" про стягнення 129 949 грн., враховуючи уточнення позовних вимог, в тому числі пені, інфляційних нарахувань та 3% річних за весь період заборгованості.

          Рішенням господарського суду Вінницької області від 23.09.2010 у справі №11/37-09 (суддя Матвійчук В.В.), яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 (колегія суддів: головуючий Майор Г.І., Горшкова Н.Ф., Філіпова Т.Л.), позов ПП "Промоутерський центр "Пересвіт" задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Вінницька промислова група" 53 941 грн. 81 коп. пені, 62 139 грн. 98 коп. інфляційних нарахувань, 12 906 грн. 86 коп. –3% річних та 14 889 грн. 15 коп. витрат на правову допомогу; відмовлено в позові в частині стягнення 967 грн. 36 коп. –3% річних.

У касаційній скарзі ТОВ "Вінницька промислова група" просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 23.09.2010 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 у справі № 11/37-09 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПП "Промоутерський центр "Пересвіт" відмовити, вказує на ст.233 ГК України, якою передбачено зменшення розміру штрафних санкцій, зазначає, що суди попередніх інстанцій безпідставно не зменшили розмір штрафних санкцій, враховуючи відсутність на момент прийняття судових рішень у справі заборгованості за договором поставки №07/08-01 від 08.08.2008.

          Вищим господарським судом України ухвалою від 07.02.2011 у справі № 11/37-09 порушено касаційне провадження. Розпорядженням секретаря судової палати ВГСУ від 28.02.2011 по справі №11/37-09 призначено наступний склад колегії суддів: головуючий –Плюшко І.А., судді Самусенко С.С., Саранюк В.І.

          З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений  інший строк оплати товару.

За ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до встановлених обставин та досліджених матеріалів справи господарськими судами попередніх інстанцій 08.08.2008 між ПП "Промоутерський центр "Пересвіт" (постачальник) та ТОВ "Вінницька промислова група" (покупець) укладено договір поставки № 07/08-01, відповідно до умов якого постачальник зобов’язався поставляти у власність покупця, а покупець зобов’язався приймати та своєчасно здійснювати оплату на умовах даного договору певний товар: добавки, будівельні та ремонтні матеріали, хімічну продукцію тощо.

Як встановлено господарськими судами, на виконання умов договору позивач згідно відповідних накладних поставив відповідачу товар на загальну суму 751 092 грн. 23 коп.

Розділом 3 договору сторони погодили ціни та порядок розрахунків, зокрема п.3.1 визначено, що попередня оплата за товар становить 35% загальної вартості товару. Другу частину товару –35% покупець сплачує протягом одного календарного місяця з моменту отримання товару. Третю (останню) частину товару –30% покупець сплачує протягом двох календарних місяців з моменту отримання товару. Оплата за товар може перераховуватись будь-якими частинами, а також раніше встановленого граничного терміну оплати.

Як свідчать матеріали справи, досліджені господарськими судами, зокрема, заява представника позивача про зменшення позовних вимог від 23.03.2010, відповідач провів розрахунки за поставлений товар в повному обсязі, проте з порушенням строків, встановлених п. 3.1 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суди встановили, що оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.2 договору сторони визначили, що за порушення строків оплати, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Провівши перевірку правильності нарахування позивачем 3% річних, інфляційних нарахувань та пені, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем при нарахуванні 3% річних допущено помилку, а в решті розрахунок нарахувань відповідає приписам чинного законодавства та обставинам справи.

Розглянувши вимогу позивача про відшкодування за рахунок відповідача фактично понесених витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 25000 грн., господарські суди дійшли висновку про її часткове задоволення відповідно до ст.44 ГПК України з урахуванням того, що 20.01.2009 між ТОВ "Промоутерський центр "Пересвіт" та адвокатом ОСОБА_1. укладено договір про надання правової допомоги, ОСОБА_1. має статус адвоката згідно свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю № 3307/10 та посвідчення адвоката і за надання юридичних послуг з питань, передбачених договором, позивач сплатив виконавцю гонорар в сумі 15 000 грн.

Стаття 1117 ГПК України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За частиною 3 статті 83 ГПК України місцевий господарський суд дійсно має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Але виконання зобов`язання не знімає з відповідача відповідальності за неналежне виконання своїх зобов’язань за договором в частині додержання термінів проведення розрахунків. Порушуючи строки оплати за договором, відповідач знав про можливість застосування до нього штрафних санкцій, але припустився порушень умов договору.

Враховуючи вищевикладені встановлені судами попередніх інстанцій обставини у даній справі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, а доводи касаційної скарги не спростовують їх висновків, у зв’язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

          Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

          Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька промислова група" залишити без задоволення.

          Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 у справі № 11/37-09 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                      І. Плюшко

Судді:                                                                                          С. Самусенко

          В. Саранюк