ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2011 р. № 19/179-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоКравчука Г.А.,
суддів:Мачульського Г.М.,
Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргуСелянського фермерського господарства "ОСОБА_1"
на постановувід 16.12.10 Київського апеляційного господарського суду
у справі№19/179-09
господарського судуКиївської області
за позовомСелянського фермерського господарства "ОСОБА_1"
доБориспільської районної державної адміністрації
за участю1. Заступника прокурора Київської області
2. Публічного підприємства "Монтаж Буд Плюс"
провизнання недійсним розпорядження
за участю представників сторін
від позивача:ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3., дов.
від відповідача:у засідання не прибули
від ГПУ:Комаса О.Ю., посв.
від ПП "Монтаж Буд Плюс":у засідання не прибули
ВСТАНОВИВ:
Селянське фермерське господарство "ОСОБА_1" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Бориспільської районної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження "Про припинення права постійного користування на частину земельної ділянки, наданої фермерському господарству "ОСОБА_1" для ведення фермерського господарства, що знаходиться за межами с. Гнідин Бориспільського району" від 24.10.06 №1229, посилаючись на відсутність правових підстав для його прийняття.
Відповідач проти позову заперечив, доводячи прийняття оспорюваного розпорядження на підставі відповідної заяви голови фермерського господарства.
Рішенням від 17.09.09 господарський суд Київської області (суддя Карпечкін Т.П.) позов задовольнив, не прийнявши в якості належного доказу надану відповідачем заяву ОСОБА_1 від 22.09.06.
Постановою від 16.12.10 Київський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Моторного О.А. –головуючого, Кошіля В.В., Шапрана В.В.) рішення суду першої інстанції скасував, а в задоволенні позову відмовив.
Ухвалою від 02.02.11 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування вказаної постанови та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована посиланням на порушення судом апеляційної інстанції вимог процесуального законодавства через безпідставне відхилення ним клопотання позивач про призначення судової експертизи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням Гнідинської сільської ради народних депутатів одинадцятої сесії ХХІІ скликання від 20.01.98 "Про виділення земельної ділянки для розширення фермерства гр. ОСОБА_1" позивачеві була виділена земельна ділянка розміром 40 га з земель запасу сільської ради.
Згідно з рішенням Бориспільської районної ради народних депутатів Київської області від 29.04.98 №2/ОЇ-ХХІІІ "Про надання земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для розширення селянського (фермерського) господарства за рахунок земель запасу Гнідинської сілської ради" позивачу була надана в постійне користування земельна ділянка площею 40 га для розширення селянського (фермерського) господарства за рахунок земель запасу Гнідинської ради.
Проте розпорядженням голови Бриспільської районної державної адміністрації від 24.10.06 №1229 припинено право постійного користування на земельну ділянку, надану позивачу, площею 10 га, віднесено її до земель державної власності та залишено в категорії земель сільськогосподарського призначення.
Підставою для прийняття цього розпорядження вказано заяву ОСОБА_1, що є головою СФГ "ОСОБА_1" від 22.09.06, зареєстровану в Бриспільській районній державній адміністрації 25.09.06 (індекс М110726.6569.2) та положення ст. 142 ЗК України, згідно з ч. 3 якої припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
Задовольняючи позов про визнання недійсним вказаного розпорядження, суд першої інстанції виходив з того, що голова виконавчого органу позивача (який відповідно до Статуту має виключні повноваження для підписання заяви про добровільну відмову від користування частиною земельної ділянки) не міг подати вищевказану заяву, оскільки в період з 18.09.06 до 06.10.06 перебував у відрядженні в м. Мукачеве Закарпатської області з метою проведення переговорів щодо поставки сільгосппродукції, що підтверджується наказом про службове відрядження №34 від 15.09.06, посвідченням про відрядження, протоколом переговорів від 03.10.06, довідкою МПП "Трансекспедиція" від 10.09.09 №347/д. З огляду на викладене суд першої інстанції не прийняв надану відповідачем заяву позивача в якості доказу.
Суд апеляційної інстанції з таким висновком суду апеляційної інстанції не погодився, оскільки перебування ОСОБА_1. у відрядженні в період часу, коли була датована та подана вказана заява, жодним чином не може свідчити про неможливість його подати цю заяву відповідачеві.
Зважаючи на те, що ст. 142 ЗК України не передбачає обов'язкового подання власнику земельної ділянки заяви особисто землекористувачем, слід погодитися з відхиленням доводів позивача щодо перебування його керівника у відрядженні.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції дослідив обставини щодо власне підписання відповідної заяви головою СФГ "ОСОБА_1", відхиливши клопотання позивача про призначення судової експертизи в зв'язку з наявністю в матеріалах справи висновку Науково-досліджного експертно-кримінаслістичного центру сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області №3 від 12.01.09, згідно з яким рукописний текст "ОСОБА_1." в графі "Підпис" заяви гр. ОСОБА_1 від 22.09.06 на ім'я голови Бриспільської РДА виконаний самим гр. ОСОБА_1. При цьому суд виходив з того, що судова експертиза повинна призначатися лише в разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Касатор доводить, що відмовляючи в задоволенні його клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, суд апеляційної інстанції порушив положення ст.ст. 32, 41 ГПК України, прийнявши як належний доказ довідку експерта, зроблену на виконання вимог прокуратури. Однак такі доводи не підлягають прийняттю до уваги, оскільки в касаційній скарзі відсутні жодні зазначення про доведення позивачем при розгляді справи судом апеляційної інстанції наявності певних неврахованих судом підстав для відхилення наданого прокурором доказу, зокрема, спростування викладених у ньому відомостей тощо. Позивач не доводить наявність в матеріалах справи певних наданих ним доказів, що підтверджують відсутність факту підписання ним відповідної заяви, але не отримали правової оцінки судів.
Разом з тим, у силу ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо недоведеності відсутності факту підписання позивачем заяви про відмову від права на земельну ділянку, на підставі якої відповідачем прийнято оспорюване розпорядження, судова колегія погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позову.
Отже, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.10 у справі №19/179-09 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Г.Кравчук
Судді Г.Мачульський
А.Уліцький