ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" грудня 2007 р. Справа № 45/379-07
вх. № 10639/5-45
Суддя господарського суду Калініченко Н.В.
при секретарі судового засідання Люшня Н.А
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився
1 відповідача - ОСОБА_2 доручення № 345 від 05.02.2007 року
2 відповідача - ОСОБА_2 доручення від 01 червня 2007року
розглянувши справу за позовом ДП "Харківський завод електроапаратури", м. Харків
до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків
Товариства з обмеженою відповідальністю „Агентство нерухомості „Рестріелт”, м. Харків
про стягнення 15338,50 грн. збитків
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 суму збитків, у розмірі 15 338 грн. 50 коп. за користування земельною ділянкою, площею 0,34 га, що знаходиться під об'єктом незавершеного будівництва „Корпус № 51.2 (ТНС)” по вул. Лозівській, 5.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.10.2001 року відповідно до договору купівлі-продажу № 812 відповідачем-1 був придбаний об'єкт незавершеного будівництва „Корпусу № 512 (ТНС)” ДП „Харківський завод електроапаратури” по вул. Лозівській, 5 у м. Харкові у Регіонального відділення Фонду держмайна України у Харківській області. Пунктом 3 додаткової угоди № 1 від 14 квітня 2003 року до договору купівлі-продажу № 812 від 12.10.2001 року відповідача-1 зобов'язано переоформити права забудовника, вирішити питання відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,34 га, узгодити її остаточний розмір з відповідною місцевою радою згідно з чинним законодавством, завершити будівництво та ввести об'єкт в експлуатацію до 01.12.2006 року.
Позивач посилається на невиконання відповідачем-1 п. 3 додаткової угоди № 1 від 14 квітня 2003 року до договору купівлі-продажу № 812 від 12.10.2001 року та порушення ст. ст. 610, 623 ЦК України, у зв'язку з чим позивачем були понесені збитки у вигляді сплаченого земельного податку за користування земельною ділянкою, площею 0,34 га, що знаходиться під об'єктом незавершеного будівництва „Корпус №51.2 (ТНС)” по вул. Лозівській, 5. За розрахунками позивача сума збитків дорівнює сумі сплаченого ним земельного податку за період з 01.10.2004року по 18.09.2007року та складає 15 338 грн. 50 коп.
Представник відповідача-1 позов не визнав, надав до суду відзив, в якому зазначив, що між позивачем та відповідачем-1 ніяких договорів та інших правочинів з яких би виникали майнові зобов'язання між сторонами не укладались тому і підстав для відповідальності за наведеними позивачем нормами статей 610, 623 ЦК України, що визначають підстави відшкодування винною стороною збитків у разі невиконання зобов'язання -відсутні. Також представником відповідача-1 було надано Рішення Господарського суду харківської області від 07.12.2006 року по справі № 40/440-06 яким визнано право власності на об'єкт незавершеного будівництва „Корпусу №512 (ТНС)” ДП „Харківський завод електроапаратури” по вул. Лозівській, 5 у м. Харкові за ТОВ АН ”Рестріелт”, що на думку відповідача-1 означає про припинення у нього відносин землекористування за адресою по вул. Лозівській, 5 у м. Харкові.
Ухвалою Господарського суду харківської області від 12.11.2007 року по справі № 45/379-07 залучено до справи у якості другого відповідача ТОВ АН “Рестріелт”.
Представник відповідача-2 проти позову заперечував, але письмових заперечень до суду не надав.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне, відповідачем-1 за договором купівлі-продажу № 812 від 12.10.2001 р. був придбаний у Регіонального відділення Фонду держмайна України у Харківській області об'єкт незавершеного будівництва „Корпусу № 512 (ТНС)” ДП „Харківський завод електроапаратури” по вул. Лозівській, 5 у м. Харкові. Пунктом 3 додаткової угоди № 1 від 14 квітня 2003 року до договору купівлі-продажу № 812 від 12.10.2001 року на відповідача-1 покладене зобов'язання переоформити права забудовника, вирішити питання відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,34 га, узгодити її остаточний розмір з відповідною місцевою радою згідно з чинним законодавством, завершити будівництво та ввести об'єкт в експлуатацію до 01.12.2006 року. За зазначеним договором позивач не є стороною, а відповідач-1 несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору купівлі-продажу № 812 від 12.10.2001 року та відповідних доповнень до нього перед Регіональним відділенням Фонду держмайна України у Харківській області. Рішенням Господарського суду харківської області від 07.12.2006 року по справі № 40/440-06 визнано право власності на об'єкт незавершеного будівництва Корпусу №512 (ТНС) ДП „Харківський завод електроапаратури” по вул. Лозівській, 5 у м. Харкові за відповідачем-2. Відповідно до положень ч. 1 ст. 623 ЦК України, на яку посилається позивач в обґрунтування свого позову - боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Але суд вважає, що підстав для відшкодування відповідачами збитків за невиконання зобов'язання, а саме договору купівлі-продажу № 812 від 12.10.2001 року та додаткової угоди № 1 від 14 квітня 2003 року до нього -відсутні, бо позивачем не доведено факту існування договорів та інших правочинів між сторонами по справі, з яких би між ними виникали майнові або інші зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом також, встановлено, що відповідач-1 заявою № 34 від 18.02.2004 року звертався на ім'я Харківського міського голови з клопотанням дозволити розробку проекту відведення земельної ділянки, у зв'язку із викупом об'єкту незавершеного будівництва Корпусу №512 (ТНС) ДП „Харківський завод електроапаратури” по вул. Лозівській, 5 у м. Харкові. Рішенням від 27.12.2006 р. № 221/06 Харківська міська рада надала згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки відповідачу-1. Більш того позивачем, на виконання ст. 33 ГПК України, не надано доказів виконання органами приватизації зобов'язання визначеного ст. 8 ЗУ „Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва”, якою передбачено, що у разі відсутності рішення про відведення земельної ділянки в натурі, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, за поданням органів приватизації спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його органи на місцях разом з адміністрацією підприємства, на балансі якого перебуває об'єкт, у місячний строк вживають заходів, щодо відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення на якій розташований такий об'єкт незавершеного будівництва.
Суд наголошує, що позивач мав право, самостійно відповідно до ст. 141 Земельного Кодексу України добровільно відмовитись від права користування земельною ділянкою, у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу від 12.10.2001 р. № 812 та додаткової угоди від 14.04.2003 р. між ОСОБА_1та РВФДМУ у Харківській області, чим міг запобігти зайвій сплаті власного земельного податку.
За загальними підставами відповідальності за завдану майнову шкоду, згідно ст. 1166 ЦК України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Суд вважає, що відповідачі у відповідності до п. 2 ст. 1166 ЦК України довели відсутність своєї вини та причинно-наслідкового зв'язку між своїми діями і понесенням позивачем збитків.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що ґрунтується на всебічному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищезазначене, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Згідно статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволені позову відмовити повністю.
Повний текст рішення підписано 12 грудня 2007 р.
Суддя Калініченко Н.В.