Справа № 1 - 36 - 2011

В И Р О К

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

28.02.2011м. Радехів

Радехівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Мулявка О.В.

         при секретарі судового засідання Табен Л.В.

з участю потерпілого ОСОБА_1  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Радехів справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, освіта середня, не працюючого, не одруженого, військово повинного, згідно ст.89 КК України визнано таким, що не судимий

за ч.1 ст.126 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 15 жовтня 2010 року, приблизно о 15год.00хв., біля автобусної зупинки в с.Вузлове Радехівського району Львівської області, безпричинно і з хуліганських спонукань напав на ОСОБА_1, наніс йому декілька ударів ногами по різних частинах тіла, тобто вчинив насильницькі дії, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Підсудний ОСОБА_2 свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.126 КК України визнав і у судовому засіданні показав, що 15.10.2010р. в обідній час, вживши пиво, він разом із ОСОБА_3 повертався із автобусної станції, що знаходиться у с.Вузлове Радехівського району. По дорозі він зустрівся із ОСОБА_1, який обізвав його, перекрутивши при цьому прізвище. Його це образило і він почав словесно ображати ОСОБА_1 та під час шарпанини вони упали на землю. Присутній на місці події ОСОБА_3 їх розтягнув і вони розійшлися по домівках. Категорично заперечує щодо нанесення ОСОБА_1 ударів руками або ногами. При цьому зазначає, що піднявшись із землі на обличчі ОСОБА_1 слідів крові, синців чи інших ушкоджень він не побачив. ОСОБА_3 до їхньої шарпанини не причетний, а лише розбороняв. Щодо позовних вимог, в частині стягнення із нього моральної шкоди зазначає, що розмір шкоди завищено. Просить суд суворо не карати, у скоєному кається.

Потерпілий ОСОБА_1 у судовому засіданні показав, що 15.10.2010р., точного часу пригадати не може, він неподалік автобусної станції, що у с.Вузловому Радехівського району, зустрівся із ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які вели себе неадекватно та перебували у стані алкогольного сп’яніння. Під час їх зустрічі ОСОБА_2 почав його словесно ображати і зчепившись вони упали на землю. При цьому, ОСОБА_2 декілька раз ударив ногою його в стегно та головою наносив удари в його голову. Під час шарпанини ОСОБА_3 тримав його за ноги та копав ногами. В наслідок конфлікту в нього було вибити декілька зубів. Діставши з кишені ножика, з яким він ходить за грибами та пригрозивши ОСОБА_2 і ОСОБА_3, останні перестали наносити йому удари. В медичні установи для встановлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень він не звертався, синців на його тілі не було, відчувався лише біль. Щодо стягнення в його користь майнової шкоди вимог не підтримує. Поряд з цим просить стягнути 1500грн. моральної шкоди та 100грн. витрат, пов’язаних із відвідуванням судових засідань. Підсудного просить суворо не карати.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні показав, що 15.10.2010р. він разом із ОСОБА_2 на автобусній станції в с.Вузлове Радехівського району вживали пиво. По дорозі додому вони зустрілися із ОСОБА_1, між яким та ОСОБА_2 розпочалися словесна перепалка. Під час шарпанини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 упали на землю і він їх розтягнув. Після цього, як ОСОБА_1 піднявся, слідів будь яких ушкоджень на ньому не було. А ні ОСОБА_2, а ні він ударів ОСОБА_1 не наносили та за ноги потерпілого він не тримав.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні показав, що 15.10.2010р., приблизно в обідню пору, неподалік автобусної станції в с.Вузлове Радехівського району він зустрічався із ОСОБА_1 та ОСОБА_2, однак очевидцем конфлікту між ними, не був. Крім цього, чи перебував ОСОБА_2 в стані алкогольного сп’яніння, сказати не може.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показала, що вона працює хірургом-стоматологом у Радехівській ЦРЛ. Так, 20.10.2010р. до неї звернувся ОСОБА_1, якому вона видалила зуби. Хоча той і пояснив їй, що був побитий, однак гематом, набряків або пошкоджень слизової у ОСОБА_1 виявлено не було. Також, із врахуванням періоду, що пройшов з моменту конфлікту та зверненням до неї, неможливо було встановити причини пошкоджень у ОСОБА_1 зубів.

Судом не приймаються до уваги покази потерпілого ОСОБА_1 щодо обставин нанесення йому ударів ногами та головою ОСОБА_2 під час подій 15.10.2010р., а також щодо тримання його ніг ОСОБА_3, оскільки такі не знайшли свого підтвердження, а ні в матеріалах справи, а ні в показах свідків.

Поряд з цим, слід зазначити, що у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 відмовився підтримувати розмір майнової шкоди щодо вартості пошкоджених зубів, від так ствердив, що тілесних ушкоджень йому не було спричинено.

Винність підсудного ОСОБА_2 у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.126 КК України, окрім визнання ним вини, стверджується також іншими доказами, а саме:

·              З характеристики Вузлівської сільської ради Радехівського району №41 від 08.02.2011р. вбачається, що ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується позитивно (а.с.12);

·          З копії запису медичної картки ОСОБА_1 вбачається, що той 20.10.2010р. звертався до стоматолога, також визначається і діагноз (а.с.16).

Дані докази судом визнаються належними та обґрунтованими.

Таким чином, на думку суду, винність підсудного ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, доведена повністю.

Дії підсудного ОСОБА_2 правильно кваліфіковано за ч.1 ст.126 КК України, як умисне вчинення насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Щодо вирішення питання визначення розміру моральної шкоди, судом враховується те, що як вказано у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №5 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” (із подальшими змінами та доповненнями, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.01р. і №1 від 27.02.09р.), при визначенні розміру моральної шкоди слід виходити із розміру грошової суми, в якій особа оцінює заподіяну їй шкоду та, з чого вона при цьому виходить. Як вбачається із уточнених вимог у судовому засіданні потерпілого, він просить стягнути 1500грн. моральної шкоди, однак, при цьому ніяких розрахунків не проводить та доказів, щодо проведеного розрахунку, не надає. Моральну шкоду в сумі 1500грн., яку просить стягнути потерпілий із підсудного, суд вважає необґрунтовано завищеною. При визначенні розміру моральної шкоди, судом до уваги приймається те, що фізичний біль йому спричинений молодим чоловіком, дана ж обставина принижує його гідність та створює переживання. А тому моральну шкоду, на яку претендує потерпілий необхідно визначити у сумі 500грн. (п’ятсот грн.). Даний розмір відшкодування, на думку суду, буде адекватним нанесеній моральній шкоді.

Крім цього, щодо витрат пов’язаних із прибуттям ОСОБА_1 у судові засідання, потерпілим вони не доведені (не представлено належних доказів), а відтак до задоволення не підлягають.

Пом’якшуючими вину обставинами, в діях підсудного ОСОБА_2, судом визнається те, що вину він визнав і у скоєному розкаявся.

Обтяжуючою вину обставиною, в діях підсудного ОСОБА_2, судом визнається те, що злочин він скоїв в стані алкогольного сп’яніння.

Міра запобіжного заходу підсудному ОСОБА_2 судом не обиралася.

Враховуючи приведені вище пом’якшуючі та обтяжуючі вину обставини, позитивні характеризуючі дані підсудного та підставу притягнення його до кримінальної відповідальності, судимість за якою погашена(а.с.13), суд вважає за можливе призначення покарання підсудному ОСОБА_2 в межах санкції ч.1 ст.126 КК України.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд –

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.126 КК України та призначити йому покарання у вигляді громадських робіт на строк сто двадцять годин.

Стягнути із засудженого ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1, жителя АДРЕСА_2 500грн. (п’ятсот грн.) моральної шкоди.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області на протязі п’ятнадцяти діб з дня його проголошення усіма учасниками процесу.

Суддя   О. В. Мулявка