Справа №  1-37/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

15 березня 2011 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді - Ганька І.І.

при секретарі - Данилевич Н.І.,

за участю прокурора - Орсага Р.В.,

потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Перечин кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, тимчасово непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, -  

                                            ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, тимчасово непрацюючого, неодруженого, з середньою освітою, раніше не судимого, -   

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

26 грудня 2010 року біля 02.00 год. ОСОБА_3, будучи в стані алкогольного сп”яніння, знаходячись в АДРЕСА_3, затіяв сварку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, після чого пішов на вул. Центральну, де із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, затіяв бійку з ОСОБА_2, в ході якої безпричинно наніс останньому декілька ударів руками та ногами по тілу, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді синця на шкірних покривах лівої орбітальної області та садни на шкірних покривах лівої надбрівної дуги, які згідно висновку експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень.

26 грудня 2010 року біля 02.00 год. ОСОБА_4 знаходячись в АДРЕСА_3, під час сварки з ОСОБА_1, яка переросла у штовханину, не маючи наміру на спричинення тілесних ушкоджень, не розрахувавши, штовхнув ОСОБА_1, від чого останній впав на землю, в результаті чого отримав тілесне ушкодження у вигляді травматичного центрального перелому нижньої щелепи зліва, яке згідно висновку експерта відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що 26 грудня 2010 року знаходився на дискотеці у сільському клубі в с. Порошково, де зустрів свого брата ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (прізвище якого не пам»ятає), з якими присів за столик, замовивши алкогольні напої. Біля 02.00 год. ОСОБА_6 сказав йому, що ОСОБА_7 треба відвести додому, оскільки такий п”яний і заснув за столом. Тоді він разом з братом взяли ОСОБА_7 під руки та повели додому, а ОСОБА_6 йшов позаду них. По дорозі біля сільської ради їх наздогнав автомобіль марки “Мазда” зеленого кольору, за кермом якого сидів ОСОБА_8, і приспустивши скло, сказав їм, щоб вони не йшли посеред дороги. У відповідь його брат  сказав щось образливе, що саме, він не пам”ятає і тоді між ними почалася словесна перепалка, в ході якої вони почали один одного ображати  нецензурними словами. Конфлікт між ними тривав  декілька хвилин, після чого ОСОБА_8 поїхав у напрямку села Свалявки, а вони пішли далі. Відвівши ОСОБА_7 додому, вони втрьох вирішили повернутися до клубу, однак по дорозі зустріли ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 Зрозумівши, що між ними може виникнути бійка, він відразу скинув із себе куртку і сказав їм, щоб підходили по одному. На це ОСОБА_5 запитав у нього, що навіщо він зняв із себе куртку і хто вдарив по автомобілю ОСОБА_4, після чого зрозумівши, що він на підпитку, повернувся до ОСОБА_4 та сказав, що з ним краще сьогодні не розмовляти. Тоді він схопив ОСОБА_5 за одяг, а останній намагаючись вирватися, підсковзнувся і впав на землю. Піднявшись, вони ще деякий час з»ясовували відносини, після чого він побачив, що його брат ОСОБА_1 підводиться із землі, а біля нього стоїть ОСОБА_4 Це його розізлило, і він почав кричати, що хто побив його брата та, підійшовши до останнього, побачив у нього бруд на обличчі. На його запитання останній відповів, що його дуже болить щелепа. Через деякий час вони пішли в бік сільського клубу, де знову побачили тих хлопців, з якими з”ясовували стосунки. Тоді він знову запитав у них, що хто побив його брата. В цей час звідкись з”явився ОСОБА_2, і він вдарив його у обличчя, від чого такий зігнувся і почав кричати йому, за що він його ударив. Це його розізлило і він ще раз вдарив ОСОБА_2 по тілу, а потім схопив за одяг та наніс ще декілька ударів руками та ногами. Через 2-3 хвилини хлопці почали їх розбороняти і бійка припинилася, після чого він разом з братом пішов додому. Під час розгляду справи підсудний заявив суду клопотання про закриття щодо нього кримінальної справи в порядку ст. 45 КК України, тобто у зв’язку з дійовим каяттям.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що 26 грудня 2010 року він підвозив свого брата автомобілем марки “Мазда” в с. Мокра. Біля 01.00 год. повернувся та вирішив поїхати в центр села до сільського клубу. Проїжджаючи селом, він побачив чотирьох осіб, які йшли посеред дороги. Під”їхавши ближче, він побачив ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_7 (прізвище якого не знає) та ОСОБА_6 Зупинившись, він попросив їх відійти з дороги, однак такі виразилися в його адресу нецензурними словами. Тоді він також щось їм крикнув образливе, після чого ОСОБА_3 вдарив ногою у передній бампер його автомобіля. Побачивши, що хлопці п”яні, він поїхав до сільського клубу на дискотеку. Там він зустрівся з ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_2, яким розповів про конфлікт, після чого поїхав в бік с. Свалявка. Коли повертався, то біля будівлі “Пошта” побачив ОСОБА_10 з дівчиною. Зупинившись, привітався та почав з ними розмовляти. Через деякий час до них підішли ОСОБА_5 та ОСОБА_9 Почувши крики з бічної вулиці, вони вирішили піти подивитися, що там відбувається. Припаркувавши автомобіль на узбіччі, він разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_9 пішли до місця, звідки лунали крики, а ОСОБА_10 пішов провести свою дівчину додому. Пройшовши трохи вулицею, він побачив тих трьох хлопців, з якими у нього був конфлікт на дорозі. Тоді він спитав у них, що хто вдарив по його автомобілю. ОСОБА_6 відразу втік і став спостерігати за ними на відстані. Тоді ОСОБА_3 скинув з себе куртку і сказав, щоб вони  до нього підходили по одному. Оскільки ці хлопці були п”яні, то ОСОБА_5 сказав йому, щоб вони йшли назад, бо з хлопцями не має про що розмовляти. Потім між ним та ОСОБА_1 виникла штовханина, під час якої останній схопив його за одяг, а він не розрахувавши сили, штовхнув ОСОБА_1, від чого останній впав на землю. Тоді до них підійшов ОСОБА_10 і почав їх заспокоювати. ОСОБА_3 почав кричати, що хто побив його брата, однак вони направилися до центральної дороги, де він залишив свій автомобіль. Там до них підійшов ОСОБА_2, з яким вони почали розмовляти. Згодом до них вийшли з вулиці ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ОСОБА_3 знову почав запитувати, що хто побив його брата, зухвало поводитися та чіплятися до ОСОБА_2, після чого вдарив його рукою в обличчя, від чого останній присів і почав кричати, що за що він його ударив. Це розлютило ОСОБА_3 і останній ще раз вдарив ОСОБА_2 по тілу, а потім схопив за одяг та наніс ще декілька ударів руками та ногами. Через 2-3 хвилини хлопці почали їх розбороняти і бійка припинилася, після чого він пішов з хлопцями до клубу. Під час розгляду справи підсудний заявив суду клопотання про закриття щодо нього кримінальної справи в порядку ст. 45 КК України, тобто у зв’язку з дійовим каяттям.

Потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні також просили кримінальну справу відносно підсудних закрити, претензій матеріального чи морального характеру до них не мають.

Враховуючи, що такі фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а учасники судового розгляду правильно зрозуміли зміст цих обставин і сумнівів у добровільності та істинності їх позиції не має, суд при вирішенні питання про обсяг доказів, які підлягають дослідженню в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України обмежується визнавальними показами підсудних, а дослідження решти доказів вважає недоцільним.

З урахуванням обсягу доказів, які досліджувалися у судовому засіданні, суд вважає доведеною вину підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інкримінованих їм злочинах і кваліфікує  дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю та ОСОБА_4 - за ст. 128 КК України, як необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Вирішуючи питання про заявлене підсудними клопотання про звільнення їх від кримінальної відповідальності у зв»язку з дійовим каяттям, суд, заслухавши думку прокурора,  який не заперечив проти задоволення такого, потерпілих, які просили закрити кримінальну справу відносно підсудних, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що клопотання підлягають до задоволення з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений  ст. 296 ч. 1 КК України,  а ОСОБА_4 – злочин, передбачений ст. 128 КК України, які згідно ст. 12 цього Кодексу відносяться до злочинів невеликої тяжкості.

Також встановлено, що підсудні у вчиненому щиро покаялися, активно сприяли розкриттю злочину, вперше вчинили злочини невеликої тяжкості, потерпілі претензій матеріального чи морального характеру до них не мають.

Відповідно до ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що підсудних на підставі ст. 45 КК України слід звільнити від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям, закривши щодо них провадження по справі.

Речових доказів та судових витрат по справі не має.

Запобіжний захід щодо підсудних у виді підписки про невиїзд – слід скасувати.

Керуючись ст. ст. 7-1,7-2, 282 КПК України, ст.ст. 45 КК України, суд,-

П О С Т А Н О В  И В :

ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, передбаченої  ст. 296 ч. 1 КК України на підставі ст. 45 цього Кодексу – звільнити у зв’язку з дійовим каяттям, а справу щодо нього провадженням – закрити.

ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої  ст. 128  КК України на підставі ст. 45 цього Кодексу – звільнити у зв’язку з дійовим каяттям, а справу щодо нього провадженням – закрити.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 у виді підписки про невиїзд – скасувати.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у виді підписки про невиїзд – скасувати.

На постанову суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом семи діб з дня її винесення.  

Головуючий:     І. І. Ганько