Справа № 1-82/11

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

18.03.2011 року, Сихівський   районний  суд м. Львова в складі:

Головуючої   судді – Волоско І.Р., при    секретарі –Левус Д.Т., з участю прокурора –Крупського Р.А., Харлана Т.В. ,  захисника –ОСОБА_1 ,  розглянувши   у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу про   обвинувачення

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, з середньо-спеціальною освітою, військовозобов'язаного, проживаючого за адресою АДРЕСА_1, раніше судимого: 11.06.2010 року Сихівським районним судом м. Львова, за скоєння злочину передбаченого ст.ст. 15, 185 КК України,-

            по ст. 190 ч.2 КК України суд, -

ВСТАНОВИВ:

           Підсудний ОСОБА_2, 30.11.2010 року близько    20.00 год., знаходячись неподалік будинку № 16 по вул. Довженка у м. Львові випадково  зустрів неповнолітню ОСОБА_3, з якою розпочав розмову. Під час даної розмови ОСОБА_2, побачив в її руках мобільний телефон марки «LG - GD510», маючи умисел на    заволодіння чужим   майном,   зловживаючи довірою, під приводом користування, так як вони з ОСОБА_3 знайомі протягом останніх пів року, попросив останню передати йому даний мобільний телефон, при цьому обманувши її, що йому потрібно зателефонувати товаришу. Отримавши мобільний    телефон він зробив вигляд, що телефонує, зайшов за кут будинку № 16 по вул. Довженка у м. Львові та більше в цей день до ОСОБА_3 не повертався. Заволодівши мобільним телефоном марки «LG - GD5100», вартістю 1545 грн., у якому  була    встановлена сім карта мобільного оператора «Лайф»- вартістю 50 грн., ОСОБА_2 спричинив матеріальної шкоди ОСОБА_3 на загальну суму 1595 грн. 01.12.2010 року ОСОБА_2 набуте   обманним     шляхом майно, передав під заставу в ломбард, а  отримані гроші витратив на власні потреби; таким     чином, підсудний  ОСОБА_2 вчинив злочин передбачений ст. 190 ч. 2 КК України.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2  свою вину  визнав повністю та показав, що 30.11.2010 року він о 18.00 год. вийшов з дому, щоб погуляти та попрямував до кінотеатру «ім. О. Довженка», який розташований за адресою пр. Ч. Калини № 81 у м. Львові. Дійшовши до будинку № 16 по вул. Довженка у м. Львові о 19.00 год. він зустрів ОСОБА_3, з якою знайомий з початку літа 2010 року. Між ними розпочалася розмова, під час якої в її руках він побачив мобільний телефон марки «LG - GD510», червоного кольору та в нього одразу виник умисел на заволодіння даним телефоном. Він попросив у ОСОБА_3 її мобільний телефон, щоб зателефонувати своєму другові. Відійшовши за кут будинку № 16 по вул. Довженка у м. Львові, він поклав мобільний телефон в кишеню своєї куртки та направився далі гуляти по місту. Пізніше в цей день йому  на мобільний телефон ОСОБА_3 зателефонувала остання і запиталася, коли він віддасть їй її майно, але він нічого не відповів, поклав слухавку та виключив телефон. 01.12.2010 року близько 10.00 год., він вийшов на вулицю погуляти, по дорозі викинув сім-карту мобільного оператора «Лайф», яка знаходилася в телефоні ОСОБА_3, так як його він не збирався віддавати останній. Через деякий час поблизу буд. № 27 по вул. Морозній у м. Львові, він зустрів свого друга ОСОБА_4, якого попросив здати мобільний телефон під заставу в ломбард «Чесний», який розташований за адресою м. Львів, вул. Сихівська 28, на що той погодився. В ломбарді «Чесний», ОСОБА_4 зареєстрував на своє ім»я позику під заставу мобільного телефону марки «LG - GD510»та отримав гроші в сумі 300 грн. Чек, який засвідчував угоду, вони одразу викинули. Взявши гроші він, купив два хот-дога, які вони спожили. 01.12.2010 року біля 17.00 год. на його домашній телефон зателефонувала ОСОБА_3 та запропонувала зустрітися в той самий день о 18.00 год. поблизу кінотеатру ім. О. Довженка та попросила віддати її мобільний телефон. Зустрівшись, він повідомив, що її мобільний телефон заклав у ломбард під заставу та також пообіцяв, що на наступний день 02.12.2010 року викупить його і віддасть при зустрічі на наступний день поблизу кінотеатру ім. О. Довженка близько 17.00 год. Але мобільного телефону він не збирався віддавати, цю обіцянку він дав для того, щоб ОСОБА_3 не хвилювалася та не розказувала про дану ситуацію батькам. 02.12.2010 року приблизно о 18.00 год. він знову зустрівся з ОСОБА_3 поблизу кінотеатру «ім. О. Довженка». При розмові їй він сказав, що мобільного телефону ще не забрав та принесе їй його на наступний день. Так, ОСОБА_3 він обманював до 15.12.2010 року. 16.12.2010 року зранку на його домашній телефон зателефонувала мати ОСОБА_3 та попросила віддати телефон її доньки до 17.12.2010 року, але він не звернув уваги на дане прохання. 17.12.2010 року він не приніс мобільного телефону потерпілої та не повідомляв про причини своїх дій її родичам. Після цього він з сім»єю ОСОБА_3 не спілкувався. 21.12.2010 року приблизно о 10.00 год. до нього на домашній телефон, зателефонував працівник міліції та попросив прийти о 18.00 год. в Сихівський РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області на, що він погодився. Пізніше він зателефонував ОСОБА_4, домовився з ним про зустріч в цей день. 21.12.2010 року близько о 17.00 год., поблизу буд. № 31 (а) по вул. Морозній у м. Львові, Він зустрівся з ОСОБА_4, забрав у нього мобільний телефон ОСОБА_3, який ОСОБА_4 днем перед тим викупив із ломбарду та дав взамін гроші в сумі 330 гривень, після чого вони розійшлися. Він,  взявши мобільний телефон, направився у Сихівський РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області, де в приміщенні службового кабінету № 14, у присутності двох понятих у нього було вилучено мобільний телефон марки «LG - GD510»(ІМЕІ: НОМЕР_1), складено протокол вилучення, в якому він підписався, двоє понятих та працівник міліції. Після вилучення він пояснив, що даний телефон він взяв 30.11.2010 року у ОСОБА_3 та заклав його в ломбард під заставу.

Незважаючи на повне визнання своєї вини підсуднім, його винуватість у вчиненні злочину  стверджується  зібраними по справі  та  оціненими  в сукупності  доказами, а саме:

В судовому засіданні  потерпіла  ОСОБА_3 показала, що 30.11.2010 року о 19.00 год. вона зустріла на вулиці біля будинку № 16 по вул. Довженка у м. Львові, свого знайомого ОСОБА_2, з яким вони знайомі приблизно з літа 2010 року. ОСОБА_2 вона довіряла як своєму товаришеві та не сумнівалася в його щирості. Останній при зустрічі попросив дати йому її мобільний телефон, щоб передзвонити товаришеві, на що вона погодилася. ОСОБА_2 взяв телефон та відійшов у бік й направився за кут будинку № 16 по вул. Довженка у м. Львові. Вона подумала, що він зараз повернеться і тому стала чекати його. Приблизно через п»ять хвилин вона почала хвилюватися та пішла шукати його, але знайти не змогла. Згодом вона передзвонила з домашнього телефону на свій мобільний телефон, слухавку підняв ОСОБА_2 та вона запиталася, коли він їй віддасть мобільний телефон, але він нічого не відповівши, поклав слухавку. 01.12.2010 року вона  з ОСОБА_2 зустрілися о 18.00 год. біля кінотеатру ім. О. Довженка, при розмові останній їй повідомив, що телефон знаходиться в ломбарді під заставою та пообіцяв їй, що 02.12.2010 року внесе гроші та забере її мобільний телефон. Також вони домовилися про зустріч на 02.12.2010 року на старому місці та о тій самій годині. Але 02.12.2010 року вона від ОСОБА_2 мобільний телефон не отримала і почула від нього таку саму обіцянку, яку він їй дав днем раніше. ОСОБА_2 продовжував її обманювати до 15.12.2010 року, до моменту коли вона розповіла своїй матері про дану ситуацію, яка 16.12.2010 року зателефонувала до ОСОБА_2 на домашній телефон та попросила повернути мобільний телефон, який він забрав у неї. ОСОБА_2 погодився на пропозицію її матері та відповів їй, що він можливо віддасть телефон на наступний день зранку, але 17.12.2010 року він не приніс телефону та не повідомляв про причини своїх дій. 18.12.2010 року вона разом із своєю матір»ю звернулася в Сихівський РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області та написала заяву з даного приводу.  Разом із тим потерпіла ОСОБА_3 просить суворо підсудного не карати, так як ним їй усунуто заподіяння шкоди.

В судовому засіданні  законний представник неповнолітньої потерпілої  - ОСОБА_5 показала, що 15.12.2010 року до неї звернулася її неповнолітня дочка ОСОБА_3 та повідомила їй, що 30.11.2010 року до неї підійшов біля буд. № 16 по вул. Довженка у м. Львові її знайомий ОСОБА_2 та попросив в неї її мобільний телефон та під приводом покористуватися, а саме передзвонити, відійшовши в бік, він  направився за кут вищезгаданого будинку. Приблизно через п»ять хвилин її дочка захотіла забрати даний телефон, але обійшовши буд. № 16 по вул. Довженка у м. Львові ОСОБА_2 не виявила. 16.12.2010 року о 07.15 год. вона зателефонувала ОСОБА_2 на домашній телефон та поросила його повернути телефон її дочки, на що він їй відповів, що можливо віддасть телефон зранку на наступний день, але 17.12.2010 року ОСОБА_2 не приніс телефон та не повідомляв про причини своїх дій. 18.12.2010 року вона разом із своєю неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 звернулася в Сихівський РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області та написала заяву з цього приводу. Разом із тим просить суворо підсудного не карати, так як ним її дочці усунуто заподіяння шкоди.

В судовому засіданні  свідок ОСОБА_4 показав, що 01.12.2010 року близько 10.00 год. він вийшовши з дому та поблизу буд. № 27 по вул. Морозній у м. Львові зустрів ОСОБА_2, який попросив його здати мобільний телефон під заставу в ломбард «Чесний», який розташований за адресою м. Львів, вул. Сихівська 28, на що він погодився. Взявши свій паспорт громадянина України, він направився з ОСОБА_2 у ломбард, де зареєстрував договір позики під заставу мобільного телефону марки «LG - GD510», а ОСОБА_2 отримав гроші в сумі 300 грн. Вийшовши з приміщення ломбарду «Чесний», ОСОБА_2 запропонував йому поїсти та купив два хот-дога, які вони і з»їли одразу ж на місці. Так як 09.12.2010 року був останній день, коли можна було б забрати телефон з ломбарду та погасити борг, він з власної ініціативи взяв гроші в сумі 330 гривень, пішов у вищевказану установу та викупив мобільний телефон марки «LG - GD510». В той самий день він приблизно о 20.30 год. зайшов додому до ОСОБА_2, щоб віддати телефон та забрати гроші за нього, але його в квартирі не було. 10.12.2010 року зранку приблизно о 10.30 год. він виїхав зі Львова до смт.  Бережани,   Тернопільської  області.   Мобільний   телефон   останній   взяв   з   собою. 21.12.2010 року він, приблизно о 17.00 год. зустрівся з ОСОБА_2 та передав йому телефон, взявши взамін гроші в сумі 330 грн.

Із  оголошених   та перевірених  в  судовому засіданні показань свідка ОСОБА_6 вбачається, що 18.12.2010 року в Сихівський РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області з письмовою заявою звернулася ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, прож. за адресою АДРЕСА_2, про те, що відносно її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 було вчинено злочин, а саме ОСОБА_2, шляхом зловживання довірою, під приводом користування її мобільним телефоном, марки «LG - GD510»(ІМЕІ: НОМЕР_1), заволодів ним, чим завдав матеріальної шкоди. В ході оперативно-розшукових заходів проведених о/у ним було встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою АДРЕСА_1. Після цього останній був запрошений в Сихівський РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області. У службовому кабінеті № 14 Сихівського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області близько 19.00 год, в присутності двох понятих він провів вилучення мобільного телефону марки «LG - GD510»(ІМЕІ: НОМЕР_1), про що було складено протокол вилучення, в якому розписалися всі присутні. Як повідомив ОСОБА_2 при вилученні мобільного телефону присутнім, що 30.11.2010 року приблизно о 19.00 год. він забрав вищевказаний мобільний телефон у ОСОБА_3, шляхом зловживання її довірою, а потім 01.12.2010 року разом із своїм другом ОСОБА_4 заклав під заставу в ломбард. /а.с. 54-55/.

Із  оголошених   та перевірених  в  судовому засіданні показань свідка ОСОБА_7 вбачається, що 21.12.2010 року він проходив поблизу будинку № 97 по пр. Ч.Калини у м. Львові, і до нього підійшов працівник міліції та попросив пройти в Сихівський РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області та бути присутнім в якості понятого при вилученні. Він погодився на пропозицію працівника міліції. Його  та  ще  одного   понятого  провели   в  службовий  кабінет  №   14  Сихівського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області, в якому знаходилися працівник міліції та ОСОБА_2 У ОСОБА_2 працівники міліції виявили у зовнішній лівій кишені його чорної балонової куртки та вилучили мобільний телефон марки «LG - GD510»(ІМЕІ: НОМЕР_1).  ОСОБА_2 повідомив, що 30.11.2010 року приблизно о 19.00 год. він викрав вищевказаний мобільний телефон у ОСОБА_3, шляхом зловживання її довірою заволодів ним, а пізніше 01.12.2010 року разом із своїм другом ОСОБА_4 заклав під заставу у ломбард. Вилучений у ОСОБА_2 мобільний телефон марки «LG - GD510»(ІМЕІ: НОМЕР_1) було поміщено в поліетеленовий пакет, опечатано мастичною печаткою «№ 1 для довідок Сихівський РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області», на якій він розписався, понятий, ОСОБА_2 та працівник міліції. Після чого, одразу ж було складено протокол вилучення, з яким ознайомились всі присутні, і скріпили протокол своїми підписами. /а.с. 72-73/.

Із протоколу очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3. вбачається, що останні підтвердили раніше дані показання. /а.с. 65-68/.

Із протоколу очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вбачається, що останні підтвердили раніше дані показання. /а.с. 69-71/.

Даними протоколу вилучення від 21.12.2010 року стверджується, що у ОСОБА_2 в присутності двох понятих було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «LG - GD510»/а.с. 15/.

Даними протоколу огляду та постановою про прилучення речових доказів від 13.01.2011 року, стверджується, що оглянутий та прилучений до кримінальної справи мобільний телефон марки «LG - GD510». /а.с. 75-76/.

            Таким  чином, суд  вважає, що  вина  підсудного у  вчиненому  повністю  доведена.

          Кваліфікація дій ОСОБА_2 по ст. 190 ч. 2 КК України є вірною, оскільки він своїми умисними діями вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), повторно.

Призначаючи покарання підсудному, суд враховує  тяжкість вчиненого злочину; обставинами, пом”якшуючими покараня ОСОБА_2 є  повне  визнання вини  та  щире  каяття, усунення  заподіяної шкоди; обтяжуючих  покарання обставин  ОСОБА_2 -  судом не встановлено.

Щодо особи винного, то слід врахувати, що ОСОБА_2 є особою молодого віку ;  на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває; по місцю проживання характеризується позитивно, виховується тільки матір”ю;  потерпіла вибачила ОСОБА_2, просить його суворо  не карати, шкода їй не завдана, оскільки мобільний телефон повернуто ; пояснила суду , що   знаючи  підсудного , вважає, що він усвідомив протиправність  своїх  дій.

Вироком Сихівського  районного  суду  м. Львова від 11.06.2010 року, ОСОБА_2  засуджений  по ст. ст. 15, 185 КК України на один рік позбавлення волі, на підставі   ст. 75 КК України   звільнений  від   відбуття покарання  з   випробувальним строком  на один рік.

З врахуванням  обставин справи , особи   ОСОБА_2 ,  суд вважає за   доцільне  призначити покарання у виді штрафу.

Відповідно до ст.ст. 71, 72 КК України  основні покарання у виді штрафу при призначенні   їх  за   сукупністю  вироків складанню з іншими видами покарання  не підлягають і виконуються   самостійно.

            Керуючись    ст.ст. 323,  324 КПК України суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати  винуватим    та     призначити     покарання по ст. 190 ч.2 КК  України   у  виді  штрафу    в  розмірі    1445,00 грн. \   85  неоподаткованих мінімумів  доходів громадян /   в  прибуток   держави.

          Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити - підписку про невиїзд  - до вступу вироку в законну силу.

Речові докази  по справі –мобільний телефон   а.с. 15 \ -  повернути потерпілій ОСОБА_3

          Термін оскарження вироку до Львівського апеляційного суду через районний суд –15 діб з моменту проголошення для учасників процесу, для засудженого в той же строк з часу вручення копії вироку.

          ГОЛОВУЮЧА :

          Вирок є оригіналом, виготовлений в нарадчій кімнаті в одному примірнику та зберігається у крим. справі № 1-82/11.