Справа № 2а-361/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

          10 березня 2011 року                                                                                                   м. Запоріжжя

Суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Смолка І.О., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання дій незаконними, зобов’язання провести перерахунок та виплату недоплачених сум щомісячної державної допомоги «дітям війни», -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі  м. Запоріжжя, в якій просить суд поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду,  який пропущений з поважних причин; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 2007 року по дату винесення рішення, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та продовжувати і далі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, суд розглядає справу в порядку скороченого провадження без судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

У наданих суду письмових запереченнях проти позову представник відповідача зазначив, що дії управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя повністю відповідають чинному законодавству України, а всі виплати здійснювалися у межах бюджетних видатків, вважає, що позивачем пропущений шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду, встановлений ч.2 ст.99 КАС України, а поважність причин пропуску строку позивачем не доведена, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав необґрунтованості заявлених позовних вимог та розглянути справу без його участі.

Взявши до уваги письмові заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася  ІНФОРМАЦІЯ_1 року та є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-ІV та має статус „дитини війни”, що підтверджується пенсійним посвідченням, доданим до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст. 7 цього ж Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантовані і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” щодо викладення положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в новій редакції.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на всій території України та є остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, враховуючи преюдиціальне значення рішення Конституційного Суду України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18 листопада 2004 року.

В 2010-2011 роках дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття „мінімальна пенсія за віком”, про яке йдеться в ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.

Положення ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За преамбулою Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних  та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладається керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов’язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на  накопичувальних пенсійних  рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статусом Пенсійного фонду.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України»і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Оскільки функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено саме на органи Пенсійного фонду України, тому відповідач по справі заперечуючи проти адміністративного позову, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України повинен був доказати правомірність своєї бездіяльності стосовно позивача, таких доказів відповідачем не надано.  

Посилання відповідача у своїх письмових запереченнях суду на постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, п. 8 якої було визначено, що «дітям війни»підвищення проводиться в іншому, ніж передбачено це Законом, розмірі, суд вважає безпідставним, оскільки  така постанова є підзаконним нормативним актом, а надання «дітям війни»соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка бере свій початок із вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які є чинними та домінуючими щодо підзаконних нормативних актів.

Щодо заяви про поновлення строку звернення до суду,  то вона не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  Згідно ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.       

Закон України „Про соціальний захист дітей війни”, рішення Конституційного суду України від 9 липня 2007 року є загальнодоступними та опублікованими у пресі. Після їх опублікування пройшло понад три роки, вже на протязі двох років суди розглядають масові позови дітей війни та на протязі цього строку. У пресі та у судах розміщені зразки позовів „дітей війни”. Тому суд вважає, що позивач мав можливість узнати про свої права з дня опублікування Закону та рішень Конституційного суду України. Поважних причин пропуску строку (хвороба, інші причини , які заважали своєчасно звернутися за захистом до суду) позивач не наводить. Позивач навіть не зазначає який строк він пропустив та доказів про поважність пропуску встановленого Законом строку звернення до суду за захистом своїх прав не надає. Загальні фрази позивача, без надання конкретної інформації та доказів, про те, що він не мав можливості раніше звернутися до суду, свідчать про те, що позивачем не доведено, що їм пропущено шестимісячний строк, передбачений ст. 99 КАС України з поважних причин, тому суд вважає, що позивачем  не доведено поважності пропуску строку на звернення до суду, через що у поновлені строку йому слід відмовити.

Оскільки позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав,свобод та інтересів особи суд вважає за необхідне залишити без розгляду позовні вимоги позивача щодо визнання незаконними дій відповідача, зобов’язання провести перерахунок та виплату недоплачених сум щомісячної державної допомоги дітям війни за період з 2007 року по 17.06.2010 рік, тобто позовні вимоги за період, що перевищують шестимісячний строк з дня звернення до суду.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню,  по день розгляду справи судом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів –у межах суми стягнення за один місяць. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 256 КАС України суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову, у разі стягнення всієї суми боргу про присудження платежів, визначених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 256 КАС України.

Керуючись ст. ст. 6, 8, 9, 11, 17-19, 69-72, 94, 128, 158-163, 167,183-2, 186 КАС України, Законом України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року, Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” суд, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання незаконними дій, зобов’язання провести перерахунок та виплату недоплачених сум щомісячної державної допомоги дітям війни за період з 2007 року по 17.06.2010 року - залишити без розгляду.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя  щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV за період з 17.06.2010 року по 10.03.2011 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком неправомірною.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195-IV та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 17.06.2010 року по 10.03.2011 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

В решті позовні вимоги залишити без задоволення.

Звернути постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання  в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Суддя:                                                                                                                                                            І.О. Смолка