Справа № 2-937/11  п

У Х В А Л А

          16.02.2011 р. Суддя Жовтневого районного суду м. Запорожжя Смолка І.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до АКБ «Укрсоцбанк»в особі Хортицького відділення ЗОФ АКБ «Укрсоцбанк», про захист прав споживача банківських послуг, та визнання кредитного договору недійсним,

                            В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просить визнати недійсним кредитний договір від 19.12.2007 року, укладений між сторонами, зобов’язати відповідача зарахувати в рахунок погашення кредиту сплачені грошові кошти у якості відсотків, зобов’язати позивача повернути кредит у сумі 363064,59 грн.

Вивчивши надані матеріали позову, прихожу до висновку про необхідність повернення позову для подання до належного суду, виходячи з наступного:

Позивач, як підставу свої позовних вимог, зазначив порушення його прав як споживача. У позові, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», просить звільнити його від сплати судового збору, та згідно ч.5 ст.110 ЦПК України розглядати позов за місцем проживання позивача як споживача.   

Як вказано у позові, позивач, не зазначаючи свого місця реєстрації (за ч.5 ст.110 ЦПК України позови подаються до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем реєстрації), проживає за адресою: АДРЕСА_1, тому пред’явив позов до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя для захисту своїх прав як споживача, що є невірним.

Вважаю, що при вирішенні спірних кредитних правовідносин, не підлягає застосуванню Закон України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо кредитодавець згідно із договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність. У ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»визначено, що послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. У п. 23 ст. 1 зазначеного Закону споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Про те, позивач у позові не наводить доказів того, що зазначений кредит видався як споживчий.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

У наведеному Законі чітко прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення. При цьому в разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один із оригіналів якого передається споживачеві.  Споживач   не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені в договорі.

Отже, з урахуванням викладеного можна зробити висновок, що застосування Закону України «Про захист прав споживачів»до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування, відповідно до узагальнень судової практики апеляційного суду Запорізької області.

Тому, за зазначеними у позові підставами не можливо застосувати  альтернативну підсудність за ч.5 ст.110 ЦПК України - за місцем проживання споживача.

Як АКБ «Укрсоцбанк»м. Київ так і Хортицьке відділення ЗОФ АКБ «Укрсоцбанк», з яким безпосередньо укладався спірний кредитний договір, знаходяться за межами територіальної підсудності Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.

Відповідно до ч.2 ст.109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їх місцем знаходженням.

Відповідно до ч.7 ст.110 ЦПК України, позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред’являтися також за їх місцезнаходженням.

Враховуючи викладене, прихожу до висновку про неможливість прийняття  позову Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, а тому позивачу слід звертатись з зазначеним позовом або за загальною підсудністю –до суду за місцем знаходження відповідача юридичної особи - АКБ «Укрсоцбанк»м. Київ, або за альтернативною підсудністю –до суду за місцем знаходження представництва юридичної особи –Хортицьке відділення ЗОФ АКБ «Укрсоцбанк», яке безпосередньо виступило представником юридичної особи при укладанні договору, тобто позов виникає з діяльності зазначеного представництва юридичної особи.

Відповідно до ст.115 ЦПК України якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду.

Відповідно до ст.83 ЦПК України одночасно вирішую питання щодо повернення заявнику  витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи, сплачені при подачі позову.

Приймаючи до уваги те, що заявник порушив правило підсудності, керуючись ст. ст. 109,110,115 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В :

Позовну заяву та додані до позову документи повернути позивачу для подання до належного суду.

Зобов’язати Управління Державного казначейства у Жовтневому районі міста Запоріжжя Головного Управління Державного казначейства України у Запорізькій області повернути ОСОБА_1 сплачені за квитанцією №31 від 09.02.2011 року витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи у  37,50 грн. з державного бюджету по КБК 22050001.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачи в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.

Суддя:                                                         І.О. Смолка