УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Р і ш е н н я
Іменем України
17 березня 2011 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Широкової Л.В.,
суддів Худякова А.М.,
Снітка С.О.
при секретарі судового
засідання Пюра Г.В.,
з участю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скарги ОСОБА_3 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 01 листопада 2010 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення земельної ділянки у попередній стан, –
в с т а н о в и л а :
У грудні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом, який у подальшому уточнив, та просить зобов’язати відповідача негайно демонтувати самовільно встановлений кам’яний паркан на земельній ділянці позивача та привести його земельну ділянку до попереднього стану, зобов’язати відповідача негайно повернути позивачу самовільно зайняту частину земельної ділянки площею 0,0008га, яка належить йому на праві власності шляхом складання відповідно акту повернення земельної ділянки, а також стягнути з відповідача на користь позивача шкоду, завдану внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 91грн. 52коп. та моральну шкоду в розмірі 3500грн.
Свої вимоги мотивував тим, що перевіркою з дотримання вимог земельного законодавства було встановлено, що відповідач самовільно використовує частину земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка належить на праві власності позивачеві, звівши на ній кам’яний паркан та порушуючи цим права позивача на використання частини своєї земельної ділянки.
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 01 листопада 2010 року позов задоволено частково. Зобов’язано ОСОБА_3 демонтувати самовільно встановлений кам’яний паркан на вказаній земельній ділянці, яка належить позивачеві на праві власності, та привести земельну ділянку у придатний для використання стан. Зобов’язано ОСОБА_3 повернути ОСОБА_4 самовільно зайняту частину вказаної земельної ділянки, яка належить позивачеві на підставі державного акту на право власності.
Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як незаконне та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування та недоведеність судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема заявник зазначає про те, що кам’яний паркан, який є предметом спору, не був встановлений самовільно, а збудований відповідачем за згодою суміжного землекористувача. Також відповідач посилається на те, що суд не міг враховувати як належний та допустимий доказ акт встановлення на місцевості меж земельної ділянки, оскільки питання з’ясування факту самовільного зайняття земельної ділянки є обставиною, яка потребує спеціальних знань.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що факт самовільного заняття ОСОБА_3 частини земельної ділянки, яка належить ОСОБА_4, встановлено матеріалами справи, а саме - актом обстеження земельної ділянки від 09.07.2009 року №007 та актом встановлення на місцевості меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 29.04.2010 року, тому відповідач зобов'язаний повернути позивачу та привести її у придатний для використання стан.
Такий висновок суду є правильним.
Відповідно до частин 1, 2 статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Згідно пункту “б” частини 3 статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Відтак, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_3 зобов'язаний звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та демонтувати встановлений кам’яний паркан .
Що стосується посиланнь відповідача, що він використовує належну йому земельну ділянку і не захопив належну позивачу земельну ділянку, а кам’яний паркан встановлений на межі земельних ділянок, то колегія суддів вважає їх невідповідними обставинам справи.
Так, як вбачається з висновку експерта № 103 проведеної по справі за клопотанням представника відповідача судової будівельної експертизи, фактичні розміри земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 не відповідають наявним правовстановлюючим документам та відповідній технічній документації, яка стала підставою для видачі державних актів на право власності на земельні ділянки. Має місце порушення меж земельної ділянки за даними адресами. ОСОБА_3 захоплено належну ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0007 га. Кам’яна огорожа, яка розділяє земельні ділянки, знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у власності ОСОБА_4 (а.с.86-93).
Оскільки, відпов