ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" березня 2011 р. Справа № 2a-4090/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Панікара І.В.
при секретарі Кривун О.О.
за участю сторін:
представника позивача: Воришка Я.Я.,
відповідача: не з"явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську
до відповідача: ОСОБА_2
про стягнення заборгованості у сумі 75040,14 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
19.11.2010 року Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську (надалі – позивач) звернулася з адміністративним позовом до ПП ОСОБА_2 (надалі – відповідач) про стягнення заборгованості за рахунок активів боржника.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем, станом на 08.09.2010 року рахується заборгованість перед бюджетом по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності, а саме за період 2009-2010 років, в розмірі 75040,14 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.
Відповідач та його представник в судове засідання від 04.02.2011 року не з’явилися, проте направили на адресу суду клопотання про розгляд справи без їх участі. В ході судового розгляду представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з тих мотивів, що рішення Івано-Франківської міської ради, в частині, якою визначено грошову оцінку земель територіальної громади м. Івано-Франківська, скасоване судом, внаслідок чого розмір орендної плати визначений податковим органом до сплати є невірним.
Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Законом України “Про систему оподаткування” визначено види податків і зборів (обов’язкових платежів), що справляються на території України. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” платник податків повинен сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлений законом термін.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
В статті 14 даного Закону зазначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Відповідно до статті 15 даного Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Підпунктом 1.3 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що податкове зобов'язання самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму податкового зобов'язання є податковим боргом.
Положенням підпунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим в день подання такої податкової декларації.
Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 даного Закону України узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Згідно до підпунктів 4.1.1 статті 4 вищевказаного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, відповідач 02.03.2001 року зареєстрований виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради як суб’єкт підприємницької діяльності та відповідно до довідки ДПІ в м. Івано-Франківську за № 12870 від 09.11.2005 року взятий на облік платника податків.
15.08.2008 року між Івано-Франківською міською радою та ПП ОСОБА_2 (відповідач) та ПП ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,7851 га., за нормативно-грошовою оцінкою землі – 4 685 306,33 грн., строком на 3 роки.
В січні 2009 року та лютому 2010 року відповідачем самостійно декларувалася орендна плата за вищевказану земельну ділянку в розмірі розрахованому від половини її нормативно-грошової оцінки визначеної угодою.
Окрім того встановлено, що 26.02.2010 року ДПІ в м. Івано-Франківську проведено перевірку ПП ОСОБА_2 з питань своєчасності подання податкової звітності, за результатами якої складено акт перевірки за № 3926/17-249.
На підставі даного акту позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0026891700/0 від 03.03.2010 року, яким до відповідача застосовано штрафну санкцію в розмірі 170,00 грн.
На виконання вимог статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відповідачу вручено першу та другу податкові вимоги, які ОСОБА_2 отримав 05.02.2009 року та 16.03.2009 року відповідно, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Відповідно до статтей 16 та 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ПП ОСОБА_2 нарахована пеня в розмірі 12177,11 грн. та штрафні санкції в сумі 6685,1 грн.
Загальний борг перед бюджетом станом на 08.09.2010 року по орендній платі у відповідача становить 143974,27 грн.
Судом встановлено, що зазначений борг частково опрацьований в судовому порядку, зокрема: рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.12.2009 року по справі № 2а-2086/09/0970 за позовом ДПІ в м. Івано-Франківську до ПП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, з відповідача в доход Державного бюджету стягнуто 29975,61 грн. та рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2010 року по справі № 2а-818/10/0970 за позовом ДПІ в м. Івано-Франківську до ПП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, з відповідача в доход Державного бюджету стягнуто 38958,52 грн. За таких обставин загальна сума боргу ПП ОСОБА_2 перед бюджетом, що підлягає до стягнення, становить 75040,14 грн.
Водночас судом встановлено, що ухвалою Вищого адміністративного суду України у справі № К-35155/10 від 22.12.2010 року залишено в силі постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.12.2009 року, якою скасовано пункт 2 рішення XXIX сесії V скликання Івано-Франківської міської ради від 10 липня 2008 року «Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська», яким вказану нормативну грошову оцінку земель міста введено в дію з дати прийняття даного рішення.
Однак суд не бере до уваги посилання відповідача на вищевказану ухвалу Вищого адміністративного суду України, як на доказ необґрунтованості податкового боргу з тих мотивів, що податковий борг станом на 08.09.2010 року утворився внаслідок ухилення відповідачем від сплати самостійно задекларованих ним сум, розрахованих на підставі нормативно правової оцінки землі визначеної угодою сторін від 15.08.2008 року, в той час як ухвала Вищого адміністративного суду України була проголошена і вступила в законну силу тільки 22.12.2010 року.
Зазначене свідчить про те, що позивач при визначенні суми податкового зобов’язання діяв законно та обґрунтовано.
Окрім того в судовому засіданні відповідачем не представлено суду жодного доказу наявності існування іншої нормативної грошової оцінки орендованої землі, з розміру якої можна було б виходити при нарахуванні плати за землю, ніж та яка визначена в угоді між Івано-Франківською міською радою та ПП ОСОБА_2 (відповідач) та ПП ОСОБА_4, а положення статті 2 Закону України “Про плату за землю” визначають обов’язкову оплатність користування землями в Україні.
З урахуванням викладеного, на переконання суду, наявність податкового боргу та його розміру відповідач не спростував, доказів сплати заборгованості суду не представив, чим фактично не заперечив суму заборгованості, яка є предметом спору по даній справі.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ПП ОСОБА_2, (ідент.код НОМЕР_1), АДРЕСА_1 в доход Державного бюджету заборгованість у сумі 75040,14 грн. (сімдесять п’ять тисяч сорок гривень чотирнадцять копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Панікар І.В.
Постанова складена в повному обсязі 11.03.2011 року.