ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" березня 2011 р. Справа № 2a-597/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Панікара І.В.
при секретарі Богусевич А.С.
за участю сторін:
представника позивача: Павліва В.І.,
представника відповідача: Чопей О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові
до відповідача: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі
про стягнення коштів в сумі 17700,26 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
15.02.2011 року управління Пенсійного фонду України в м. Болехові (надалі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі (надалі –відповідач) про стягнення понесених витрат по виплаченій пенсії, які не прийняті до відшкодування за грудень 2010р. та січень 2011р. на суму 17700,26 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч вимогам: статті 26 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, статтей 21, 25, 30, 38 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, положенням Постанови КМУ № 265 від 26.03.2008р., відповідач відмовляється визнати та прийняти до заліку витрати на виплату та доставку щомісячної державної адресної допомоги до пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року на загальну суму 17700,26 грн.
02.03.2011 року в судовому засіданні представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, представник позивача просить суд винести рішення, яким стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Долинському районі на користь управління суму понесених управлінням витрат по виплаченій адресній допомозі за грудень 2010р. та січень 2011р. на суму 17700,26 грн.
Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві та пояснив суду, що відповідно положень Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" інвалідам, у яких розмір пенсійної виплати (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших виплат встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб які втратили працездатність, з 01.04.2008 року надається державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму. Виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Представник відповідача позов не визнав, з підстав викладених в поданому на позовну заяву запереченні. Крім того, пояснив суду, що відшкодування зазначених витрат чинним законодавством передбачено тільки на централізованому рівні та тільки обов’язок органів Пенсійного Фонду провести з відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, скласти Акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих та подати його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши подані докази, суд приходить до переконання, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних мотивів.
Відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.
У частині 4 статті 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до Актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання позивачем включено суми адресної допомоги за грудень 2010 року та січень 2011 року у розмірі 17700,26 грн. З матеріалів справи слідує, що вказані суми відповідачем до заліку не прийняті.
Що стосується відшкодування щомісячної державної адресної допомоги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Виплата пенсій, відповідно до статті 8 Закону України “Про пенсійне забезпечення” N 1788-XII від 05.11.1991 року здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Відповідно до статті 6 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
Так, відповідно до Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" у п. 2 установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Згідно з п. 4 вказаної постанови, виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Але відповідно до ч.3 статті 30 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” N 1058-IV від 09.07.2003 року пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яка виплачується Пенсійним фондом України замість відповідача, призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
При цьому, до страхових виплат передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" адресна допомога, визначена Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 не включається.
Отже, суд приходить до висновку, що дія Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 не розповсюджується на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який визначає обов’язки саме органів Пенсійного фонду України.
Тобто, щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру, крім інших видів виплат, з урахуванням приписів Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265.
Окрім того, спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює порядок розрахунків між вищевказаними Фондами є Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійного фонду України витрат, пов»язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв»язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», який затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворюваньУкраїни № 5-4/4 від 04.03.2003 року, відповідно до якого відшкодуванню підлягають суми, а саме:
сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв»язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
щомісячна цільова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином не даючи правову оцінку належності способу захисту порушеного чи оспорюваного права (стягнення чи зобов’язання прийняти до заліку), на переконання суду у відповідача загалом відсутні правові підстави на відшкодування витрат на виплату та доставку державної адресної допомоги по інвалідності та трудкаліцтва в розмірі 17700,26 гривень, як такі, що чинним законодавством не передбачені, внаслідок чого в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Панікар І.В.
Постанова складена в повному обсязі 09.03.2011 року.