ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/990/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Довгопол М.В.,
при секретарі – Ворошилові Ю.В.,
за участю:
представника відповідача - Територіального управління Державної судової адміністрації у Полтавській області - Заяц А.В.,
представника відповідача - Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області - Віхоть Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Полтавській області, Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області про стягнення заборгованості по заробітній платі, матеріальній допомозі на оздоровлення, грошової компенсації за неотримане службове обмундирування, грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, -
В С Т А Н О В И В:
18 квітня 2007 року ОСОБА_3 звернулась до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області до Територіального управління Державної судової адміністрації у Полтавській області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України про стягнення заборгованості по заробітній платі, матеріальної допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за неотримане службове обмундирування, грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказувала на те, що вона з лютого 2002 року працює на посаді судді Кременчуцького районного суду Полтавської області. Зазначала, що відповідно до статті 130 Конституції України та ст. 118 Закону України "Про судоустрій України" від 07.02.2002 року держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів та діяльності суддів. Забезпечення функціонування судової влади передбачає окреме визначення у Державному бюджеті України видатків на фінансування судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону, законодавчого гарантування повного і своєчасного фінансування судів, гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів. На думку позивача у 2004 - 2007 роках зазначені приписи законодавства України виконано не було, чим порушено її права на отримання гідного матеріального та побутового забезпечення.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 квітня 2007 року відкрито провадження у даній справі.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 липня 2007 року позовні вимоги задоволено частково.
28.11.2007 року постановою Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України задоволено частково. Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 липня 2007 року в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, матеріальній допомозі на оздоровлення на корить ОСОБА_4 - 51 430,70 грн., ОСОБА_5 - 29 124,77 грн., ОСОБА_3 - 30 923,66 грн., ОСОБА_6 - 30 112,25 грн., ОСОБА_7 - 29 800,25 грн., стягнення грошової компенсації за невикористане службове обмундирування на корить ОСОБА_4 - 47 810 грн., ОСОБА_5 - 34 270 грн., ОСОБА_3 - 15 450 грн., ОСОБА_6 - 38 900 грн., ОСОБА_7 - 32 600 грн., стягнення безпідставно утриманої суми податку з доходів фізичних осіб - суддів на корить ОСОБА_4 - 18 968,06 грн., ОСОБА_5 - 14 588,81 грн., ОСОБА_3 - 13 654,13 грн., ОСОБА_6 - 13 957,89 грн., ОСОБА_7 14 908,47 коп. - скасовано.
Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6 до Державної судової адміністрації України в Полтавській області, Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві Фінансів України, Міністерства Фінансів України, Міністерства юстиції України про стягнення заборгованості по заробітній платі, матеріальній допомозі на оздоровлення, стягнення безпідставно утриманої суми податку з доходів фізичних осіб - суддів - відмовлено.
Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 липня 2007 року в частині позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Полтавській області, Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області про стягнення заборгованості по заробітній платі, матеріальній допомозі на оздоровлення, стягнення грошової компенсації за невикористане службове обмундирування, стягнення безпідставно утриманої суми податку з доходів фізичних осіб - суддів - скасовано та направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
20 серпня 2008 року ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6 роз’єднано у самостійні провадження.
02 грудня 2008 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження в справі за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2007 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 липня 2007 року касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2007 року - без змін.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 грудня 2010 року справу передано за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2011 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.
Позивач в судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, надіслала клопотання про розгляд справи без її участі.
Представник відповідача - Територіального управління Державної судової адміністрації у Полтавській області в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала. У письмових запереченнях посилалася на той факт, що матеріально - технічне забезпечення місцевих судів покладається на Державну судову адміністрацію України і здійснюється на підставі замовлень відповідного суду в межах кошторису на утримання цього суду. Зазначала, що збільшення посадових окладів суддям, виплата надбавок та іншої грошової компенсації може здійснюватися лише в межах асигнувань, передбачених на утримання відповідних судів. Відповідно до пункту 5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 р. № 228, установи мають право брати бюджетні зобов'язання, витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами. Крім того, у законах України про Державний бюджет на 2004-2007 роки не передбачено відповідних бюджетних призначень Державній судовій адміністрації України (як розпоряднику бюджетних коштів) на погашення заборгованості, що виникла за минулі роки у результаті невиконання зобов'язань іншими юридичними особами. З урахуванням вищевикладеного, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі.
Представник відповідача - Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала з тих підстав, що функції головного розпорядника бюджетних коштів виконує Державна судова адміністрація України, а Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області лише здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів та не приймає рішення про розподіл грошових коштів за напрямками видатків.
Виходячи із вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе розглянути справу за даної явки та на підставі наявних матеріалів.
Суд, заслухавши пояснення представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
ОСОБА_3 з 12 лютого 2002 року працювала на посаді судді Кременчуцького районного суду Полтавської області.
Позивач не згодна із розмірами нарахованої та виплаченої їй заробітної плати та матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 01.06.2005 року по 01.01.2006 року, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідачів заборгованість із заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, а також просить стягнути грошову компенсацію за неотримане службове обмундирування, грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України. Складовою цих гарантій відповідно до ч. 1 ст. 130 Конституції є обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови функціонування судів і діяльності суддів.
Відповідно до ст. 118 Закону України "Про судоустрій України" від 07.02.2002 року № 3018-III (в редакції від 22 лютого 2007 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів забезпечує держава. Забезпечення функціонування судової влади передбачає: окреме визначення у Державному бюджеті України видатків на фінансування судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону; законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів; гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів.
Таким чином, надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту, у тому числі заробітної плати, є гарантією забезпечення незалежності судді.
У рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи від 13.10.1994. 3(94) 12 (994 323) зазначається: “Незалежність, дієвість та роль суддів має забезпечити те, щоб статус і винагорода суддів відповідали гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе”.
Пунктом 6.1 Європейської Хартії про закон "Про статус суддів", прийнятої 10.07.1998, передбачено, що судді, які виконують професійно свої суддівські функції, мають право на винагороду, рівень якої повинен бути таким, щоб вони були захищені від тиску при прийнятті ними рішень і в роботі взагалі, щоб ніщо не могло вплинути на їх незалежність та неупередженість.
Отже, особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.
Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 року № 2862-XII (в редакції від 24.02.1994 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Частиною 2 вказаної статті Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 року № 2862-XII (в редакції від 21.06.2001 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.06.2005 року № 514 "Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України" встановлено, що посадовий оклад Голови Верховного Суду України становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати, першого заступника Голови - 13,8, заступника Голови - 13,4 розміру мінімальної заробітної плати.
Статтею 83 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" встановлено, що з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати складає 262 гривні на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290 гривень на місяць, з 1 липня 2005 року - 310 гривень на місяць, з 1 вересня 2005 року - 332 гривні на місяць.
Кабінетом Міністрів України 03.09.2005 року прийнято постанову № 865 "Про оплату праці суддів", якою затверджено схеми посадових окладів керівників судів та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6 у співвідношенні до мінімальної заробітної плати. Пунктом 5 даної постанови встановлено, що вона набирає чинності з 01.01.2006 року.
Однак, постановою Вищого адміністративного суду України від 16.05.2007 року пункт 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці суддів" визнано незаконним та допущено поворот виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці суддів", визнано, що вона підлягає застосуванню одночасно з постановами Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 513 та № 514 з питань оплати праці керівників судів, тобто з 1 червня 2005 року.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з 01.06.2005 року заробітна плата судді Кременчуцького районного суду Полтавської області Святської Олени мала б розраховуватися відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці суддів", якою визначено схему посадових окладів з подальшим перерахунком відповідно до зростання мінімальної заробітної плати, розмір якої, встановлено Верховною Радою України у Законі України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та згідно з ч. 2 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" бути не меншою, ніж від 50 відсотків від окладу голови Верховного Суду України.
Разом з тим, із розрахункових листів позивача за період з 01.06.2005 року по 31.12.2005 року вбачається, що розмір посадового окладу позивача визначався без врахування вищевказаних норм, у зв'язку з чим був значно меншим.
Відповідно до п. 13 ч. 4 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого указом Президента України № 182/2003 від 03.03.2003 року, що було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, ДСА України виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів, передбачених на фінансове забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції та діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування, інших органів і установ судової системи та ДСА України.
Частиною 1 статті 128 Закону України "Про судоустрій України" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Територіальні управління державної судової адміністрації є територіальними органами Державної судової адміністрації України. Територіальні управління державної судової адміністрації здійснюють свою діяльність на основі положення про державну судову адміністрацію, яке затверджується указом Президента України за поданням Прем'єр-міністра України, погодженим із Радою суддів України (ч. 5 вказаної статті).
Відповідно до наказу ДСА України від 09 червня 2004 року № 82/04 “Про організаційні заходи щодо забезпечення подання на затвердження штатних розписів апаратів місцевих та апеляційних судів” обов’язок подавати штатні розписи до ДСА із зазначенням розміру фінансування оплати праці суддям покладено на Територіальне управління Державної судової адміністрації в Полтавській області, яке і здійснює фактичну виплату заробітної плати позивачу.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З огляду на те, що позивач у прохальній частині позовної заяви просить суд стягнути суму заборгованості по заробітній платі та матеріальній допомозі на оздоровлення з Міністерства фінансів України, яке не є головним розпорядником бюджетних коштів та беручи до уваги те, що органом, до повноважень якого віднесено нарахування та виплата заробітної плати судді Кременчуцького районного суду Святській Олені Володимирівні, є Територіальне управління Державної судової адміністрації в Полтавській області суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, зобов’язавши Територіальне управління Державної судової адміністрації у Полтавській області провести перерахунок заробітної плати (з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення) судді Кременчуцького районного суду Полтавської області Святській Олені Володимирівні та здійснити відповідні виплати за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року включно з урахуванням проведених виплат, виходячи з розміру посадового окладу, що встановлений ч. 2 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" (в редакції від 21.06.2001 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Доводи представника ТУ ДСА України у Полтавській області відносно того, що бюджетні установи мають право брати бюджетні зобов'язання, витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, а для забезпечення прав позивача не були виділені кошти у необхідній сумі, у Законі України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" не передбачено відповідних бюджетних призначень Державній судовій адміністрації (як розпоряднику бюджетних коштів) на погашення заборгованості, що виникла за минулі роки у результаті невиконання зобов'язань, суд не бере до уваги з огляду те, що не передбачення державою бюджетних асигнувань у належному розмірі для надання матеріального забезпечення суддям не може бути виправданням порушення права судді на належний рівень матеріального забезпечення, встановлений чинним законодавством України.
Таку позицію займає і Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (справи "Бурдов проти Росії", "Кечко проти України" та ін.).
Що стосується позовних вимог в частині стягнення на користь ОСОБА_3 грошової компенсації за невикористане службове обмундирування в сумі 15 450 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 12 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 року № 2862-XII було встановлено, що судді забезпечуються безплатним службовим обмундируванням за нормами, які визначаються Урядом України.
Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року № 1459-III зазначену норму ч. 12 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" було виключено.
Однак, рішенням Конституційного суду України від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 "У справі за конституційними поданнями 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 58, 60 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 2, 3, 4, 5, 8, 9 частини першої статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" і підпункту 1 пункту 1 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" пункт 1 статті 1 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", яким виключено перше речення частини дванадцятої статті 44 Закону України "Про статус суддів" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Питання виплати грошової компенсації за невикористане службове обмундирування було врегульовано Положенням про порядок одержання, обміну, видачі та носіння службового обмундирування суддів України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.04.1994 року № 16/5.
Відповідно до п. 2.10 вказаного положення за одяг, який не виданий, згідно з нормами забезпечення з причин, незалежних від Верховного Суду України, Вищого Арбітражного Суду України, Міністерства юстиції України, суддям виплачується грошова компенсація вартості даного одягу і згідно із нормами зараховується у термін його носіння. Для оформлення компенсаційних виплат подається заява судді на ім'я голови Верховного Суду України, Вищого Арбітражного Суду України, обласного (міського) суду, арбітражного суду, Міністра юстиції Республіки Крим, начальника управління юстиції.
Позивачем не надано доказів того, що вона зверталась з такою заявою до Голови Кременчуцького районного суду Полтавської області.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2003 року № 1393 "Про норми забезпечення мантіями та суддівськими нагрудними знаками суддів судів загальної юрисдикції" встановлено норми забезпечення мантіями та суддівськими нагрудними знаками суддів судів загальної юрисдикції в такому обсязі: мантія для суддів судів загальної юрисдикції - 1 шт. на 3 роки; суддівський нагрудний знак - 1 шт. Пунктом 3 вказаної постанови визнано такою, що втратила чинність постанову Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 177 "Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України".
Таким чином, з 04 вересня 2003 року відсутні правові підстави для забезпечення суддів загальних судів службовим обмундируванням, окрім мантії та суддівського нагрудного знаку. А відтак, позовні вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення на її користь грошової компенсації за невикористане службове обмундирування за 2004 - 2007 року в сумі 15450 задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення на її користь компенсації сум податку з доходів фізичних осіб за 2004 - 2007 року в розмірі 13 654 грн. 13 коп., суд виходить з наступного.
Указом Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" було передбачено, що заробітна плата суддів не обкладається прибутковим податком за місцем основної роботи.
Статтею 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року № 889-IV (набрав чинності з 01 січня 2004 року) встановлено, що у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.
З системного аналізу норм вказаного Закону слідує, що він не містить виключень щодо сплати суддями податку з доходів фізичних осіб.
При цьому, суд звертає увагу, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.01.2004 року № 22-р "Деякі питання оплати праці суддів" було дозволено Голові Конституційного Суду України та головам судів загальної юрисдикції здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям у розмірі до 100 відсотків посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб буде нижчою ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за IV квартал 2003 року. Компенсаційна виплата не повинна перевищувати втрати частини заробітку суддів, пов'язаної із справлянням податку відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Згідно з наявними в матеріалах справи розрахунковими листами за жовтень - грудень 2003 року по судді Святській Олені Володимирівні, судом встановлено, що позивач у жовтні 2003 року отримала 1122 грн 98 коп заробітної плати, у листопаді 2003 року - 951 грн 89 коп., у грудні 2003 року - 1148 грн 38 коп.
Відповідно до довідки № 02-24/1192 від 23.03.2007 року заробітна плата судді Святської Олени Володимирівни за кожний місяць 2004 року після сплати податку на доходи фізичних осіб складала: у січні 2004 року - 1063 грн 45 коп., у лютому 2004 року - 1068 грн 38 коп., у березні 2004 року - 1110 грн 57 коп., у квітні 2004 року - 1072 грн 24 коп., у травні 2004 року 1067 грн 15 коп., у червні 2004 року - 1073 грн 48 коп., у липні 2004 року - 1073 грн 48 коп., у серпні 2004 року - 2064 грн 88 коп., у вересні 2004 року - 1085 грн 05 коп., у жовтні 2004 році - 1078 грн 36 коп., у листопаді 961 грн 62 коп., у грудні 2004 року 1087 грн 55 коп.
За наслідками співставлення нарахованої судді Святській Олені Володимирівні за IV квартал 2003 року середньомісячної заробітної плати з сумами нарахованої заробітної плати за кожний місяць 2004 року після сплати податку на доходи фізичних осіб, судом встановлено, що суми нарахованої заробітної плати за кожен місяць після утримання податку з доходів фізичних осіб у 2004 році у позивача не є нижчими, або є незначно нижчими, ніж розмір середньої заробітної плати, нарахованої судді у четвертому кварталі 2003 року.
Крім того, із пояснень представника Територіального управління Державної судової адміністрації у Полтавській області, судом встановлено, що голова суду Кременчуцького районного суду Полтавської області не скористався правом здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям відповідно до Розпорядження Кабінету міністрів України від 20.01.2004 року № 22-р "Деякі питання оплати праці суддів". Кошторис із зазначенням сум компенсаційних виплат податку з доходів фізичних осіб до Територіального управління Державної судової адміністрації у Полтавській області голова суду Кременчуцького районного суду Полтавської області не подавав.
Також суд враховує, що згідно п. 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.01.2004 року № 22-р "Деякі питання оплати праці суддів" компенсаційна виплата, передбачена пунктом 1 цього розпорядження, здійснюється в межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.
Статтею 48 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" було встановлено, що в 2004 році повна компенсація витрат, пов'язаних із справлянням податку з доходів фізичних осіб відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" із грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержуваних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) органів внутрішніх справ, органів та установ виконання покарань, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, здійснюється за рахунок бюджетних призначень на оплату праці загального та спеціального фондів державного бюджету на утримання Міністерства оборони України, інших військових формувань та правоохоронних органів, створених відповідно до законів України, а також органів виконавчої влади та цивільних установ, до яких відряджені в установленому порядку військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу, в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Пунктом 44 статті 80 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" було зупинено дію статті 16 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в частині закріплення та застосування нормативів відрахувань податку з доходів фізичних осіб за бюджетами місцевого самоврядування, який справляється з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби.
Таким чином, у 2004 - 2007 роках здійснення грошової компенсації сум прибуткового податку з доходів фізичних осіб, стягнутого із заробітної плати суддів, законодавством України (в т.ч. законами України про Державний бюджет України на відповідний рік) передбачено не було.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення на її користь безпідставно утриманої суми податку з доходів фізичних осіб за 2004 - 2007 року в розмірі 13 654 грн. 13 коп. є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому позов в даній частині задоволенню не підлягає.
А відтак, оскільки в ході судового розгляду доведено обґрунтованість позовних вимог лише в частині щодо стягнення заборгованості по заробітній платі та матеріальній допомозі на оздоровлення, позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до п. 1 ч. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року № 7-93 від сплати державного мита звільняються позивачі - робітники та службовці - за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Полтавській області, Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області про стягнення заборгованості із заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за неотримане службове обмундирування, грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб задовольнити частково.
Зобов’язати Територіальне управління Державної судової адміністрації у Полтавській області провести перерахунок заробітної плати (з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення) судді Кременчуцького районного суду Полтавської області Святській Олені Володимирівні та здійснити відповідні виплати за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року включно з урахуванням проведених виплат, виходячи з розміру посадового окладу, що встановлений ч. 2 ст. 44 Закону України "Про статус суддів".
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 21 березня 2011 року.
Суддя М.В. Довгопол