Справа № 2-а-747/11

ПОСТАНОВА

іменем України  

 18 лютого 2011 року                                           м. Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді Гамули Б.С., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі (далі – Управління) про визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

встановив :

          У поданій до суду через місцевий центр поштового зв`язку 29 грудня 2010 року  позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що вона проживає в с.Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області, тобто в зоні гарантованого добровільного відселення.

          У зв’язку з цим відповідно до ч.1 та ч.2 ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року (далі - Закону), відповідачем їй повинне виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Останнім їй на порушення вимог зазначеної статті Закону згадана доплата виплачуються у значно меншому розмірі.

          Просить суд постановити рішення, яким визнати дії відповідача щодо невиплати  їй у повному розмірі підвищення до пенсії, передбаченого ст.39 Закону, протиправними, зобов’язати його провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як це передбачено згаданою статтею Закону, за період з 29 червня 2010 року по день звернення до суду з позовом та здійснювати таку виплату в згаданому розмірі в майбутньому.

Відповідач  15 лютого 2011 року подав до суду письмове заперечення, в якому він позов не визнав та зазначив, що при виплаті позивачці підвищення до пенсії, передбаченого ст.39 Закону, діяв в межах повноважень, наданих йому законами України, підзаконними нормативно-правовими актами та здійснював нарахування таких виплат відповідно до Закону з врахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836, якою встановлено розрахункові величини для обчислення розміру такої виплати.

Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам які працюють на територіях радіоактивного забруднення, а саме у зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється доплата у розмірі 10,50 грн.

          Положення ст. 28 Закону України  “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовується при призначенні пенсії за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до згаданого Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Крім цього, управління не може бути належним відповідачем  у даній справі, оскільки не є власником або розпорядником коштів Державного бюджету України та не наділено правом приймати законодавчі акти загальнодержавного значення.

          Просить у задоволенні позову відмовити.

          Позовні вимоги підлягають до  часткового  задоволення.

          Судом установлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, постійно проживає в с.Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області, є пенсіонеркою, не працює.

Дані обставини стверджено паспортом, пенсійним посвідченням, листом відповідача, довідкою Раковоліської сільської ради Камінь-Каширського району.

Село Раків Ліс Камінь-Каширського району Волинської області, де проживає позивач, відповідно до Переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12 січня 1993 року, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

          Згідно ч.1 та ч.2 ст.39 Закону пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення підвищуються у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Вказаний розмір підвищення до пенсії зазнав змін, що відбулись відповідно до п.п.9, п.п.13 п.28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року.

Згадані положення бюджетного Закону рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення, а тому вказані статті залишились чинними в первинній редакції.

Відповідач згідно його листа виплачував позивачці підвищення до пенсії в розмірі 10, 50 грн, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні позивачці розміру підвищення до пенсії застосуванню підлягає ст.39 Закону, а не згадана постанова, оскільки остання істотно звужують обсяг раніше встановлених законом прав.  

          За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок та виплату позивачці підвищення до пенсії відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.39 Закону в розмірі двох мінімальних заробітних плат із врахуванням ст.53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» за період з  29 червня 2010 року по 29 грудня 2010 року.

Дії відповідача щодо невиплати позивачці підвищення до пенсії в такому розмірі є протиправними.

Оскільки відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) саме  на управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах покладено обов’язок призначення і виплати пенсії, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства, тому суд вважає за необхідне зобов’язати провести перерахунок та виплату пенсії позивачці саме УПФУ в Камінь-Каширському районі.

Не мають правового значення і твердження відповідача про відсутність бюджетного фінансування підвищення до пенсії у передбаченому Законом розмірі як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Суд вважає, що вимоги позивачки в частині зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати в майбутньому підвищення до пенсії відповідно до ст.39 Закону є безпідставними, оскільки судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси осіб, які вже відбулися чи відбуваються, а не ті, що можуть бути допущені в майбутньому. Крім того, порядок та підстави нарахування такого підвищення  можуть бути змінені законодавством, а тому суд не може застосувати такий спосіб захисту прав на майбутнє.

          Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160, 162, 183-2 КАС України, ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік», рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України у  Камінь-Каширському районі Волинської області щодо невиплати ОСОБА_1, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат згідно ст.39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  за період з 29 червня 2010 року по 29 грудня 2010 року протиправними.

          Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення,  підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбаченого ч.1 та ч.2 ст.39  Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 29 червня  2010 року по 29 грудня 2010 року з врахуванням ст.53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» і виплачених сум.

          У задоволенні решти позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з подачею копії скарги до апеляційної інстанції.

Суддя:                                                                                         Б.  С.  Гамула