Справа №  2-а-167/11                                                                                   

ПОСТАНОВА

                                                   Іменем України

05 березня  2011 року                                                                                смт. Піщанка

Суддя Піщанського районного суду Вінницької області Боднар В.В.,

розглянувши в порядку скороченого провадження відповідно до ст. 1832 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Піщанському районі Вінницької області  про зобов’язання доплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,-

                                           В С Т А Н О В И В:

У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Піщанському районі Вінницької області щодо нарахування і виплати несплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни (30 % надбавки до пенсії) з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та з 01 січня 2009 року по 01 лютого 2011 року неправомірною та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Піщанському районі нарахувати її до виплати та стягнути у повному обсязі недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну 30 % надбавку, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»починаючи з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та з 01 січня 2009 року по 01 лютого 2011 року в розмірі – 4804,95 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що він відноситься до категорії «діти війни»та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Позивач також вказав, що відмова відповідача грубо порушила його законні права, позбавила права отримувати щомісячну допомогу до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.

В письмових запереченнях, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначаючи, що Управління Пенсійного фонду України в Піщанському районі діяло в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Крім того, чинним законодавством не визначений мінімальний розмір пенсії, що є необхідним для здійснення вказаного перерахунку та в ПФУ відсутні відповідні кошти для цих виплат. Разом з тим, відповідач, посилаючись на ст. 99  КАС України зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду. Виходячи з викладеного, відповідач робить висновок, що вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Позивач знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Піщанському районі і отримує пенсію за віком.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Позивач народився  ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до ст. 1 названого закону, який набрав чинності з 01.01.2006 року, набув статусу «дитина війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком,

отже він має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» припинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

09 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, спірні відносини з 09 липня 2007 року регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції закону, яка діяла з 01.01.2006 року.

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищенням у розмірі надбавки, встановлено для учасників війни. Ветерани війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Отже, спірні відносини з 22 травня 2008 року регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції закону, який діяв з 01.01.2006 року. Тому, в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та з 01 січня 2009 року по 01 лютого 2011 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції закону, який діяв до 01.01.2006 року.

Суд не приймає доводи  відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема про не- визначення поняття «Мінімальна пенсія за віком».

Станом на 09 липня 2007 року розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування».

Суд не приймає доводи відповідача про відсутність фінансування, оскільки відсутність бюджетного фінансування, передбаченого Законом України «Про соціальний

захист дітей війни»доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на Управління Пенсійного фонду України зобов’язань, так як реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАСУ. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.

Крім того, суд не бере до уваги доводи відповідача про необхідність у застосуванні положень ст. 99 КАС України, оскільки відповідно до ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком. Позивач дізнався про порушення свого права  16 лютого 2011 року, отримавши офіційну відмову відповідача № 454/06-43/02 в проведенні зазначених доплат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню з урахуванням термінів дії відповідних норм. Водночас суд не вбачає підстав до задоволення вимог про зобов’язання відповідача в майбутньому здійснювати нарахування та виплату належних доплат як дитині війни, оскільки дане право позивача не зазнало порушення з боку відповідача, а захисту підлягає лише порушене право чи інтерес особи.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71,158-163, 183-2, 256 КАС України, -

                                            П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Піщанському районі Вінницької області щодо відмови у нарахуванні ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року протиправними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Піщанському районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року з урахуванням фактично отриманих сум.

В задоволенні  решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня отримання сторонами копії постанови  до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Піщанський районний суд Вінницької області.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає чинності в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

Суддя  :     

                                 Суддя :/підпис/                                     Боднар В.В.    

                                            Секретар:                                 Володавська В.М