АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-287/11 Головуючий у першій інстанції Фасій В.В.
Категорія 70 Суддя-доповідач апеляційного суду Шаманська Н.О.
У Х В А Л А
Іменем України
04 лютого 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Даниловій О.О.,
суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
при секретарі: Калашниковій А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в письмовому провадженні, без участі осіб, які беруть участь у справі, адміністративну справу
за апеляційною скаргою
управління Пенсійного фонду України у Врадіївському районі Миколаївської області
(далі – УПФ) на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 03 червня 2010 р. за позовом ОСОБА_3 до УПФ про захист соціальних прав,
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до УПФ про захист соціальних прав. Посилаючись на те, що вона має правовий статус дитини війни, але відповідач не виконує вимоги ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон від 18 листопада 2004 року), яким передбачено підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, позивачка просила зобов’язати відповідача зробити перерахунок пенсії з січня 2007 року по 30 квітня 2010 року з урахуванням такого підвищення та надалі виплачувати пенсію з врахуванням визначених сум.
Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 03 червня 2010 року позов задоволено частково. Зобов’язано УПФ здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 р. та з 01 січня 2009 року по 30 квітня 2010 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Розподілені судові витрати.
В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило рішення скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні позову.
На підставі Закону України від 02 грудня 2010 року «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», який набрав чинності з 30 грудня 2010 року, апеляційні скарги на рішення місцевих судів по справам щодо соціальних виплат, розглянутих в порядку цивільного судочинства, розглядаються апеляційними судами в порядку адміністративного судочинства.
Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.
Положеннями ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, згідно з п. 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року на цей рік зупинено.
До того ж, Законом України від 19 січня 2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» із положень Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключено п. 17 ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Між тим, протягом 2006 року Кабінет Міністрів України не приймав рішень на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік». А тому пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, у 2006 році запроваджені не були.
В свою чергу, п. 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року зупинено на 2007 рік із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення на 2007 рік дії ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, тобто з цього часу відновилось право позивачки на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Що стосується нарахування підвищення пенсії за 2008 рік, то підпунктом 2 п. 41 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» норми ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) вказані зміни щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Після чого положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року знову почали діяти в їх первинній редакції.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році, а потім і у 2010 році, встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названі норми передбачають встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно, її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом від 18 листопада 2004 року залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, мають діти війни з 9 липня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року і до зміни законодавства щодо розміру та умов виплати зазначеного виду підвищення до пенсії.
Суд першої інстанції, який розглядав справу за правилами адміністративного судочинства з застосуванням положень ст. ст. 99, 100 КАС України, повно та всебічно дослідив обставини спору, належно оцінив надані докази та дійшов обґрунтованого висновку про те, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, в межах позовних вимог повинен здійснити позивачці перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни. На підставі чого задовольнив позовні вимоги частково.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу, а судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Врадіївському районі Миколаївської області відхилити, а рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 03 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть у справі, і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді