Справа № 2-227/11

 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

22  лютого  2011 року                                                                                                             м. Сімферополь

Київський   районний  суд  м. Сімферополя  у  складі: Головуючого,  судді   Харченко  І.О.,  при    секретарі  Гуляєвій  Г.В.,   розглянувши   у   відкритому   судовому    засіданні   цивільну  справу   за  позовом   ОСОБА_1   до   садівничого  товариства  «Машинобудівник», ОСОБА_2,  про  визнання  незаконними   рішення  загальних   зборів   про  виключення   зі   членів  кооперативу,  правління  товариства   про   перерозподіл   земельної  ділянки  та  усунення  перешкод  в   користуванні   ділянкою,    –  

                                                       в с т а н о в и в:

ОСОБА_1   звернулася  до  суду  з  позовом  СТ «Машинобудівник», ОСОБА_2  про  визнання   незаконними   рішення  загальних   зборів   про  виключення   зі   членів  кооперативу,   правління  товариства  про  перерозподіл  земельної  ділянки   та  усунення  перешкод  в   користуванні   ділянкою.  Свої  вимоги   мотивувала  тим,  що  її   син -  ОСОБА_3, працював  на заводі  «Продмаш»  ім. Куйбишева  в   м. Сімферополі. 19 липня 1989 року  йому  була  надана земельна ділянка НОМЕР_1  вул. Дружби, Каменського  масиву  площею 400 кв.м. в  СТ «Машинобудівник». На цій  земельній ділянці  її  син  побудував  двохповерховий  дачний   будинок,  який  повністю   будівництвом  не  закінчив. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3  помер. Після  його  смерті  фактично  прийняли  спадщину – вона,  його дружина та  двоє  неповнолітніх  дітей,  однак  свідоцтво  про  право власності  ніхто  не оформлював. У  травні  2007   року  їй   та   невістці  стало   відомо  про  те,   що  ОСОБА_3 ще  у  1999 році   було  виключено   з  членів   СТ   «Машинобудівник», а  земельну ділянку НОМЕР_1 розподілено   члену  кооперативу  ОСОБА_2   Вважає,   що  її  сина   незаконно  було  виключено  з  членів   СТ «Машинобудівник»  і земельну  ділянку  було  незаконно  передано  відповідачу.  Просить   визнання  незаконними  рішення  загальних  зборів   про  виключення  з  членів  кооперативу  ОСОБА_3,  правління   товариства  про  перерозподіл  земельної   ділянки  НОМЕР_1   та   зобов’язання   ОСОБА_2  звільнити  земельну  ділянку  та   не  чинити   перешкоди   в  користуванні  нею.

Представники  позивачки  у судовому  засіданні  позовні  вимоги  підтримали   та  наполягали   на   їх  задоволенні  з  мотивів  та  підстав,  викладених  у  позові.

Представники   відповідачів  у  судовому  засіданні  позовні  вимоги  не  визнали  та  просили   відмовити  у   їх   задоволенні.  Наполягали  на  застосуванні  до  правовідношень  строк  позовної   давності.  

Вислухавши сторони та їх представників,  дослідивши  матеріали  справи, дослідивши   матеріали    цивільної    справи  та  докази,  надані  сторонами   відповідно  до  приписів  ст.ст. 10,  60  ЦПК  України,  суд  дійшов   висновку  про те,  що  позов  не  підлягає  задоволенню  з   таких   підстав.

Судовим   розглядом   встановлено,  що  ОСОБА_3  відповідно  до довідки   від   19.07.1989  року   був    членом   садівничого  товариства   «Машинобудівник».

Відповідно  до  Статуту  СТ «Машинобудівник»  член  товариства  зобов'язаний, зокрема,  сплачувати   визначені  цим   Статутом   внески  залежно  від  зобов'язань щодо участі  у  діяльності  Кооперативу,  утримувати  в  порядку  садову  ділянку,  будівлі, що знаходяться  на   ній,  тощо.

 Згідно  до  витягу з протоколу  загального  збору конференції садівничого  товариства  «Машинобудівник»  від  16 травня 1999 року, комісією СТ при перевірці   садівничої   ділянки НОМЕР_1,   належної   ОСОБА_3  встановлено,  що  цей будинок  не  оброблюється  на   протязі  10  років,  знаходиться  в  запущеному   стані, їм  же  порушується  статут   товариства,  на  попередження   відповідних  мір  не   приймав. За таких  обставин   рішенням   Загальних  зборів   Товариства  ОСОБА_3  виключено   зі членів  садівничого    товариства   «Машинобудівник».

Відповідно  до  п.  11.2.  Вищим   органом   управління   Товариства   є  Загальні  збори  членів   Товариства.  

Пунктом  12.1. Статуту  передбачено,  що  Загальні  збори  мають право  приймати  будь-які  рішення,  пов'язані  із  статутною   діяльністю   Товариства,  а  тому  посилання   позивачки  та  її  представників  про   неправомірність  виключення  з  членів  товариства  ОСОБА_3  на  підставі  рішенням Загальних зборів, а не правління - є   необґрунтованими.

Судом  встановлено,  що  особисто  ОСОБА_3    не  приймав  участь  в  Загальних  зборах  Товариства  16.05.1999  року,  але  на  витягу  з  протоколу  Загальних   зборів   мається   особистий  підпис  ОСОБА_3  про  ознайомлення   з  цим   рішенням   09.06.1999  року.  Під  час  розгляду  справи   у  суді   представники   позивачки  заявляли   про   спірність  виконання  цього   підпису  саме   померлим,   але   ані   позивачка,  ані   її  представники  не  надали   суду   належних   та  допустимих  доказів    тому,  що   цей   запис   зроблено   не   померлим   ОСОБА_3, а   іншою   особою.  

    ІНФОРМАЦІЯ_1  року ОСОБА_3  помер.  До  моменту  смерті  ним  зазначене  вище  рішення   оскаржене   не  було.  

            Суд  вважає  за  необхідне  зазначити,  що  відповідно  до  пункту 5.7  Статуту   товариства  у  випадку   смерті   члена  Товариства  право  на   вступ   у  Товариство  надається  спадкоємцям  померлого   з  оформленням   права  спадкування  в  нотаріальному  порядку,  якщо  на   садову  ділянку   був  оформлений   державний  акт   на  право  власності.  Садова  ділянка  може  переходити  спадкоємцю  (спадкоємцям)  у  власність,  якщо  померлий   приватизував   її.   Відповідно до  приписів  ст. 8.9  Статуту  Товариства  право  власності  члена  Товариства на  його  загальну  частку  успадковується  відповідно  до  чинного  законодавства. У  випадку  смерті  члена  Товариства  цього  спадкоємці  можуть  бути  прийняті  в   члени  Товариства.  За  відмови  вступу   спадкоємців  у  члени  Товариства   Товариство  виплачує   спадкоємцям  вартість   загальної  частки  у  майні  Товариства   померлого   члена   Товариства   у   порядку  і  в  термін,  що  визначені  пунктом 8.7 Статуту.  

    Судом  встановлено, що  будучі  членом  товариства  ОСОБА_3  спірна   земельна  ділянка  приватизована  не була,  Державний  акт  на  землю  ним  не  отримувався.  На момент смерті  ОСОБА_3  взагалі  не   був   членом  СТ «Машинобудівник»,   а  тому   відповідно  у  членів  його  родини  не  мається   законних   підстав   на   користування   спірною  земельною  ділянкою,  яка   була  виділена   йому  підчас   його   членства.  Особисто   ОСОБА_1  не  була  членом  СТ  «Машинобудівник»,  не  подавала  такої   заяви  й  після   його  смерті,   земельною   ділянкою  не   цікавилась,  не  обробляла  її,  не  платила    платежі,   передбачені   Статутом  товариства.  Оскільки   земельна   ділянка  не  приватизована,   а  садовий   будинок   не  добудований  та   не  введений   в  експлуатацію,   то вони   не  можуть   бути    предметом    спадкування,  а  приписи,  викладені  у  п.п.  5.7, 8.9   Статуту   не   можуть  бути   застосовані   до   позивачки,  оскільки   спадкоємці   можуть  претендувати  лише  на   майно   спадкодавця,  яке   йому  належало  на  праві  приватної  власності  на  момент  смерті.    

               Пунктом   5.7 Товариства   також  передбачено,  що   при   відсутності  спадкоємців   переважне   право  на   земельну   ділянку   мають   члени   Товариства.  

              Судом  з’ясовано,  що   рішенням   правління  СТ  «Машинобудівник»  від  10.06.1999 року  спірна  земельна  ділянка  була  передана  у   користування  іншому члену  СТ – ОСОБА_2,  що   не  суперечить   Статуту  Товариства.

            Все  вищезазначене  свідчіть  про  те,  що  відсутні  правові  підстави  для  задоволення  позову в частині визнання  незаконними рішення  загальних  зборів   СТ  «Машинобудівник»  від 16.05.1999 року  про  виключення  ОСОБА_3 з  членів  товариства,  та  рішення   правління    СТ  від   10.06.1999  року  про  перерозподіл  ділянки  НОМЕР_1   члену    товариства    ОСОБА_2

            Оскільки  судом  встановлено,  що ОСОБА_2 на  законних  підставах користується спірною  земельною  ділянкою, то  у  суду  відсутні правові  підстави   для   покладення   на  неї  обов’язку  про звільнення  земельної  ділянки  НОМЕР_1  та  усунення  перешкод  в   користуванні   цією  ділянкою   позивачки.  

            Не  надано  суду  також  належних  доказів  тому,  що  саме  з  вини  Товариства  та/або   ОСОБА_2   зруйновано   недобудований   будинок  на  земельній  ділянці  НОМЕР_1,  що  позивачка   бажала  забрати  будівельні  матеріали,  але  їй  в  цьому  чинилися  якісь  перешкоди.  В  позові    позивачка   також   посилається  на  пункти  22-24  Типового  статуту  садівничих  товариств,  затвердженого  постановою  СМ України № 416  від  02.12.1986  року,  діючого на  той  час,  про  порядок  відшкодування  витрат  та  вартості  дачних  будинків,  насаджень   тощо,  але   ніяких   доказів,   розрахунків  та  вимог  з  цього   приводу  суду  не   надавалося  та    не  обґрунтовувалося.            

              В  своїй  позовній  заяві  позивачка  ставить  перед  судом  питання  щодо  поновлення  їй  строку  позовної  давності  для  звернення  до  суду  за  захистом  свого  права.  Представниками    відповідачів   в  судовому  засіданні  та  в  запереченнях    заявлено   про   застосування   до  спірних   правовідносин    позовну  давність.  Проаналізувавши  матеріали  справи   та   заяви  сторін  суд   прийшов  до  такого.    

    Відповідно   до   вимог   ст. 71   ЦК  України   (в  редакції   1963  року)  та  ст. 257  ЦК  України  (в редакції  2003 року), загальний   строк  за  позовом  особи,  право  якого     порушено,   встановлюється   в  три   роки.    

            Згідно  матеріалів   справи   позивачка   ОСОБА_1  звернулася  до суду  з  позовом   21.10.2009  року,  тобто  за  межами   строку  позовної   давності   на   його  пред’явлення.  Обґрунтованих  та  поважних  підстав  для  поновлення  строку  позивачкою  суду  не  надано.  Судом  встановлено, що  починаючи  з 1999 року  ОСОБА_2 спірну земельну  ділянку   використовує   відкрито,   про  що   позивачка   не  знати   не   могла.

            Відповідно  до  приписів  ч.3 ст. 267  ЦК України   позовна  давність  застосовується  судом  лише   за   заявою   сторони  у  спорі,  зробленою  до  винесення  ним  рішення.  Сплив   позовної   давності,   про  застосування   якої   заявлено  стороною  у   спорі,  є  підставою  для   відмови   у   позові  (ч. 4  ст.  267 ЦК  України).    

  Суд  розглядає  цивільну  справу  не  інакше  як за зверненням  фізичних  чи  юридичних  осіб,  поданих  відповідно  до  цього  Кодексу,  в  межах  заявлених  ними  вимог і  на  підставі,  доказів  поданих   сторонами  та  іншими  особами,  які  беруть  участь  у  справі  (ст. 11 ЦПК  України ).

      Розглянувши   дану   цивільну   справу  за   участю  усіх   зацікавлених осіб,  у  рамках  заявлених   вимог,   на   основі   дотримання    принципів    диспозитивності,    змагальності   і  справедливості    судочинства,   всебічного  та  повного  дослідження   обставин  справи,   перевірки   їх   наданими    сторонами   доказами,  оцінивши  їх  у    сукупності,   виконавши   вимоги   процесуального  закону,  суд    дійшов     висновку,   що   у   задоволенні   позову  слід   відмовити  у   повному  обсязі.    

      На   підставі   ст. 71   ЦК  України   (в  редакції   1963  року),  ст.ст.  257,  267, 319, 386, 391 ЦК  України,   керуючись ст.ст. 10, 11, 60,  88, 209, 212, 214-215, 218  ЦПК  України, с у д –

                                                                   В И Р І Ш И В:

      У  задоволенні   позову  ОСОБА_1   до   садівничого  товариства  «Машинобудівник»,   ОСОБА_2,  про  визнання  незаконними   рішення  загальних   зборів   про  виключення   зі   членів  кооперативу,   правління  товариства  про  перерозподіл    земельної   ділянки   та  усунення    перешкод  в   користуванні    ділянкою,    –    відмовити.

        Рішення  може  бути  оскаржено  в   апеляційному   порядку   до  Апеляційного   суду  АР   Крим   через   суд    першої     інстанції   шляхом   подачі   в  10-денний   строк   з  дня    проголошення    рішення     апеляційної    скарги.  Особи,   які   брали   участь  у   справі,   але  не   були   присутні   у   судовому   засіданні    під  час   проголошення    судового рішення,   можуть   подати    апеляційну  скаргу   протягом   десяти   днів  з  дня   отримання   копії   цього   рішення.

      Суддя: