Справа  № 2-20/2011

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    26 січня  2011 р.                                                                                                            м. Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі :

Головуючого судді:  Яковець О.Ф.,

при секретарі:  Дячковій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Ромни Сумської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Роменської міської ради, ОСОБА_2, третя особа : орган опіки і піклування Роменського міськвиконкому  про визнання рішення органу приватизації частково недійсним, визнання свідоцтва про право власності частково недійсним-

                                                      В С Т А Н О В И В :

27.04.2010  року позивачка, яка діє в своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей ,  звернулася до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що 17 червня 1995 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 та в якості члена  сім»ї поселилась у квартиру АДРЕСА_2 в якій зареєстрована з 11 серпня 1995 року. Від шлюбу мають двох дітей сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які також були зареєстровані за цією адресою.  11 серпня 2006 року вона разом з дітьми була знята з реєстраційного обліку за місцем постійного проживання , а 24 жовтня 2006 року знову була зареєстрована за місцем постійного проживання. Але в дійсності вона нікуди не виїжджала і постійно, разом з дітьми, проживала у спірному житловому приміщення в період з 11 серпня 2006 року по 24 жовтня 2006 року.  Тобто на момент приватизації вона разом з своїми дітьми проживала  в спірній квартирі та до теперішнього часу зареєстрована в ній. Будь якої згоди на приватизацію квартири на користь ОСОБА_2 та відмови від участі у приватизації вона не надавала. Тільки влітку 2008 року їй стало відомо про приватизацію квартири , тобто факт приватизації від неї був прихований. Тому просила визнати частково недійсним розпорядження органу приватизації Виконкому Роменської міської ради від 12.09.2006 року № 6186, визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на житло від 12 вересня 2006 року на квартиру АДРЕСА_2, видане органом приватизації виконкому міської ради  та визнати за нею та її неповнолітніми дітьми право на приватизацію даної квартири.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали повністю.  

Представник відповідача – виконавчий комітет Роменської міської ради позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що на час приватизації позивачка в спірній квартирі зареєстрована не була. Згідно довідки КП « Житло-Експлуатація» склад сім»ї складався  із однієї  особи _ ОСОБА_2. Чинним законодавством не передбачена перевірка органом приватизації достовірність відомостей, вказаних у довідці, тому що за достовірність цих відомостей відповідає підприємство, що обслуговує жилий будинок.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник  позовні вимоги не визнали. Свої заперечення мотивували тим, що вказана спірна квартира № 20 була надана йому, як особі, що перебувала на квартирному обліку та працював в НГВУ « Охтирканафтогаз», згідно рішення профспілкового комітету НГВУ «Охтирканафтогаз» № 15 від 26.04.1989 року.  12.09.2006 року органом приватизації виконавчого комітету Роменської міської ради видано розпорядження за результатами його заяви та передано йому у приватну власність оскаржувану квартиру, про що видано свідоцтво про право власності на житло від 12.09.2006 року. На момент видачі органом  приватизації  оскаржуваного позивачкою розпорядження № 6186 та свідоцтва про право власності на житло, в спірній квартирі він був зареєстрований та проживав сам.  Позивачка разом зі своїм чоловіком – його сином ОСОБА_3 та двома неповнолітніми дітьми з липня 1999 року  проживали в службовій квартирі АДРЕСА_1, яка була надана  його синові НГВУ «Охтирканафтогаз» в зв’язку з виконанням ним службових обов’язків оператора ГРС. Фактично з липня 1999 року і по липень 2008 року  позивачка та її діти проживали у вищевказаній квартирі та мали намір її приватизувати.  В липні 2008 року, після того, як його син ОСОБА_3 звільнився з роботи з НГВУ « Охтирканафтогаз»,їх сімя переїхала проживати  в АДРЕСА_4, де проживають і на даний час. На час приватизації спірної квартири позивачка та її діти не були в ній зареєстровані  та не проживали ній. Таким чином, позовні вимоги позивачки є необґрунтованими та безпідставними.

Представник третьої  особи: Орган опіки і піклування Роменського міськвиконкому в судове засідання не з’явився, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, від нього до суду надійшла заява в якій просили справу слухати без його участі.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що в 2006 році позивачка проживала за адресою АДРЕСА_2. Вона ходила до них в гості та бачила одяг.  ОСОБА_1 більше ніде не проживала. По АДРЕСА_1 проживав її чоловік, а позивачка там не жила. Про приватизацію квартири їй нічого не відомо, де та як була зареєстрована позивачка їй не відомо.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що позивачка в 2006 році постійно проживала за адресою АДРЕСА_2. В їх двір вона не ходила. Відомо, що жили всі  разом із сім»єю по АДРЕСА_1, коли вона виїхала із АДРЕСА_2. Зі слів позивачки їй відомо, що виписалися із квартири по  АДРЕСА_2 з метою отримати квартиру.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що з позивачкою вони разом ходили на роботу з 2005 року і з цього періоду вона постійно проживала по АДРЕСА_2. У них у квартирі вона не була. Чи проживала ОСОБА_1 по АДРЕСА_1  не знає.  Також їй нічого не відомо, як проходила приватизація квартири АДРЕСА_2.

Суд, заслухавши сторони по справі, свідків, дослідивши докази по справі вважає, що позовні вимоги позивачки  задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що  17 червня 1995 року було зареєстровано шлюб між позивачкою та ОСОБА_3.( а.с.8).  Від шлюбу мають дітей сина- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. та дочку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2. ( а.с.9)

Згідно рішення профспілкового комітету НГВУ «Охтирканафтогаз» №15 від 26.04.1989 року  квартира АДРЕСА_2 була надана ОСОБА_2, як особі, що перебувала на квартирному обліку та працював в НГВУ «Охтирканафтогаз»( а.с 70-71).

Органом приватизації Роменського міськвиконкому 12.09.2006 року було видано розпорядження про приватизацію квартири АДРЕСА_2, а 12.09.2006 року органом приватизації  видано свідоцтво про право власності на дану квартиру ОСОБА_2 ( а.с.10,11).

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому оспорює законність приватизації даної квартири лише ОСОБА_2 вважаючи, що  вона та її неповнолітні діти також мають право на приватизацію даної квартири.

Встановлені в суді факти свідчать про те, що між сторонами склалися спірні правовідносини з приводу приватизації державного житлового фонду.

Дані правовідносини регулюються Законом України « Про приватизацію державного житлового фонду та ст.. 65-1,64,71 Житлового Кодексу України.

Згідно ст. 65-1 ЖК України наймачі жилих приміщень у будинках державного чи  громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст. 64 ЖК України члени сім»ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім»ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов’язаннями, що випливають із зазначеного договору.

На підставі ч.3 ст.64 ЖК України якщо особи, які належать до членів сім»ї наймача, перестали бути членами сім2ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов’язки, як наймач і члени його сім»ї.

Згідно ст. 1, ч. 1 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду га члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі (будинку) разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир будинків) шляхом передачі їм цих квартир (будинків) у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї на підставі рішення відповідного органу приватизації.

Відповідно до частин 4 та 5 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону, а також кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Судом встановлено, що в серпні 2006 року відповідач ОСОБА_2 звернувся із заявою до органу приватизації про приватизацію квартири ( а.с.85). При цьому  він надав довідку про склад сім»ї , видану комунальним підприємством « Житло-Експлуатація». Згідно даної довідки в квартирі АДРЕСА_2 проживав та мав право на приватизацію лише ОСОБА_2, відповідач по справі. ( а.с.86).

          Позивачка її чоловік  та їх неповнолітні діти не були вказані в довідці як члени сім»ї відповідача та такими, що мають право на приватизацію. Відповідно до наданих документів органом  приватизації було видано розпорядження про приватизацію спірної квартири, а також видано ОСОБА_2.  свідоцтво про право власності на житло ( а.с. 10,11).

На момент приватизації в спірній квартирі позивачка та її неповнолітні діти не проживали. Сама позивачка в судовому засіданні даючи пояснення як свідок, підтвердила, що 11.08.2006 року вона з дітьми виписалася із спірної квартири, оскільки разом із чоловіком мала намір отримати окрему квартиру.

Зареєструвалася вона в спірній квартирі  повторно лише в жовтні 2006 року.

Факт не проживання позивачки в квартирі № АДРЕСА_2 на момент приватизації  підтверджуються слідкуючими доказами, дослідженими в судовому засіданні:

- ксерокопією паспорту позивачки, згідно якого вона знялася з обліку за адресою м.Ромни АДРЕСА_3 1 /20  11.08.2006 року і знову  була зареєстрована за цією адресою 24.10.2006 року;

- довідкою Роменського міського відділу міліції, згідно якої ОСОБА_1 та її неповнолітні діти зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 з 24.10.2006 року ( а.с.75);

- довідкою квартального комітету відповідно до якої ОСОБА_3 разом з дружиною ОСОБА_1 та неповнолітніми дітьми з липня 1998 року по липень 2010 року проживали в АДРЕСА_1 без реєстрації ( а.с.73);

- довідкою КП « Житло-експлуатація» згідно якої в спірній квартирі станом на серпень 2006 року проживав лише відповідач ( а.с86).

Допитаний в судовому засіданні свідок зі сторони позивачки ОСОБА_7 також підтвердила, що ОСОБА_1 виписувалася із спірної квартири з метою отримання окремої квартири її чоловіком.

Аналіз цих доказів свідчить про те, що на час прийняття рішення про приватизацію спірної квартири право на приватизацію мав лише ОСОБА_2, який постійно проживав в даній квартирі. ОСОБА_1 не подала заяву про приватизацію  квартири, добровільно і свідомо з серпня 2006 року не проживала в даній квартирі разом з неповнолітніми дітьми, а тому і не мала права на приватизацію даної квартири.

Рішення про приватизацію квартири було прийнято органом приватизації законно, обґрунтовано і підстав визнавати його недійсним немає.

Відповідно до ст.. 10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи надані позивачем докази , суд вважає, що позивачка в суді не довела ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Ставлячи вимогу про визнання частково недійсним розпорядження органу приватизації від 12.09.2006 року позивач не вказала, які вимоги, передбачені ст.. 203 ЦК України,  є підставою для визнання правочину недійсним. В той же час згідно ст.. 204 ЦК встановлена презумпція правомірності правочину, а тому саме позивач зобов’язаний довести недійсність правочину.

Також позивачка не надала доказів на підтвердження своїх вимог в тій частині, що вона мала право  на приватизацію спірної квартири і за нею зберігалося право на житло.

Вона не надала належних і допустимих доказів на підтвердження  тимчасовості своєї відсутності за місцем проживання. Навпаки її покази в судовому засіданні, коли вона давала показання як свідок, є підтвердження того, що вона свідомо відмовилася від свого права на приватизацію, маючи намір отримати окрему квартиру з чоловіком і з цією метою знялася з реєстрації та змінила місце проживання.

Суд критично оцінює покази свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8  в тій частині, що позивачка постійно проживала по АДРЕСА_2. При цьому суд виходить з того, що свідок ОСОБА_7  пояснила, що вона в гості до ОСОБА_1 не ходила, в їхній двір також не ходила. Сама вона проживає по АДРЕСА_3 з травня 2006 року. Коли ОСОБА_1 виїхали з квартири АДРЕСА_2 вона точно не знає. Це свідчить про те, що свідок не обізнаний конкретно з обставинами проживання позивачки в спірній квартирі і його покази в цій частині не можуть бути належними доказами. Свідок ОСОБА_8 також пояснила, що в квартиру до ОСОБА_1 не ходила, але знає, що ОСОБА_1 постійно проживала в спірній  квартирі з 2005 року. Суд вважає, що покази цього свідка не можуть бути належними, оскільки вони суперечать іншим доказам по справі.

Оцінюючи покази свідка ОСОБА_6 суд виходить  з того, що остання є хрещеною мати сина ОСОБА_1, а також те, що її покази суперечать іншим доказам по справі. Даючи покази як свідок, ОСОБА_6 стверджувала, що позивачка взагалі не проживала по АДРЕСА_1, а жила лише в спірній квартирі. Але це твердження суперечить як матеріалам справи, так і показам самої позивачка, що вона із сім»єю  проживали по АДРЕСА_1. Тому суд критично оцінює покази даного свідка.

В судовому засіданні позивачка не ставить під сумнів достовірність довідки квартального комітету про те, що з липня 1998 року по липень 2010 року вона проживала по АДРЕСА_1 і не надала доказів на спростування даного факту.  Окрім того позивач не ставила під сумнів достовірність довідки,  виданої комунальним підприємством « Житло-експлуатація» про склад сім»ї та осіб,  які мають право на приватизацію квартири ( а.с.107) і не надала доказів на спростування того, що згідно даної довідки лише ОСОБА_2 мав право на приватизацію даної квартири.

Також позивачка не надала доказів про її обман при  приватизації квартири. З приводу незаконності приватизації на протязі кількох років вона нікуди  не зверталась та не оскаржувала дане рішення.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6  показала, що їй нічого не відомо про обман ОСОБА_1 при приватизації квартири, оскільки позивачка їй про це не говорила. Свідок ОСОБА_8 також підтвердила, що ОСОБА_1 нічого їй не говорила про обман при приватизації  спірної квартири.

Оцінюючи надані сторонами докази та в межах наданих доказів суд приходить до однозначного висновку про недоведеність позивачем  в судовому  засіданні своїх вимог.

Тому в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 257, 261, 267 ЦК України, ст. 65-1, 64, 71 ЖК України, ст. 5,  8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», суд  -

                                              В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову  ОСОБА_1 до виконавчого комітету Роменської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа : орган опіки і піклування Роменського міськвиконкому  про визнання  частково недійсним розпорядження органу приватизації  Виконкому Роменської міської ради від 12.09.2006 року № 6186, визнання частково недійсним Свідоцтва про право власності на житло від 12 вересня 2006 року  та визнання за ОСОБА_1 та її неповнолітніми дітьми право на приватизацію квартири АДРЕСА_2.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення – протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 Суддя підпис:

Копія вірна...  

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ О. Ф. Яковець