Справа №  2-а-1401/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

31 січня 2011 року   Суддя    Кіровського  районного суду м. Кіровограда  - Іванова Н.Ю.., розглянувши  в порядку скороченого провадження адміністративну справу, за адміністративним ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Кіровограді про зобов'язання провести  перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги “Дітям війни”, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач   звернувся   до суду із позовною заявою, якою просив відновити  пропущений  строк  для звернення   до суду  за  захистом прав, свобод  та  інтересів  за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., з 01.01.2010 р. по 31.08.2010 р., визнати неправомірною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Кіровограді , по недоплаті йому підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", та  зобов'язати    відповідача   Управління пенсійного фонду України в м. Кіровограді  нарахувати на його користь  недоплачену йому  як дитині  війни  щомісячну   державну   соціальну  допомогу . В обґрунтування своїх вимог позивач  вказував, що він   є дитиною війни, а тому, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  йому  щомісячно, починаючи з 01.01.2006 року, повинна виплачуватися соціальна державна допомога у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Нарахування і виплату соціальної допомоги позивачу  повинне здійснювати Управління пенсійного фонду України в м. Кіровограді. Чинним законодавством передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами. Незважаючи на це, державна соціальна допомога у визначеному розмірі,  не виплачується. Оскільки, відповідач в добровільному порядку задовольнити вимоги відмовляється, то  він  просить винести рішення про примусове їх виконання.

Відповідач подав до суду письмові заперечення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Предметом спору у даній адміністративній справі є право позивача на отримання передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду.

При розгляді справи встановлено, що позивач  має статус дитини війни, який підтверджується   копією посвідчення  (а.с.5).

Відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року йому, як дитині війни, пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Ці вимоги законодавства відповідачем в 2007 – 2010 роках із різних причин не дотримувалися.

Частиною 2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися  про порушення своїх прав, свобод  чи  інтересів.

Ухвалою судді  від 29.11.2010 року вимоги ОСОБА_1 до відповідача  про    зобов'язання провести перерахунок  та виплату  підвищення  пенсії в  розмірі   30 %  мінімальної пенсії  за віком  за період з  09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., з 01.01.2010 р. по 20.04.2010 р.,  залишено без розгляду  на підставі ст. 100 КАС України.

Вимоги позивача, щодо зобов'язання  нарахування та виплати надбавки до пенсії йому, як дитині війни, в період з 21.04.2010 року по 31.08.2010 року мають бути задоволені, з наступних підстав.             

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи громадян гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим встановлено, що відповідач проводить нарахування надбавки та її виплату дітям війни відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка видана у розвиток Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, яким були внесені зміни до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», і дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, сума якої є значно меншою ніж передбачено законодавством.

При виконанні своїх повноважень відповідач не враховує, що зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.

Згідно частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Слід зазначити, що на законодавчому рівні в 2010 році не було внесено будь-яких обмежень щодо виплати в 2010 році надбавки, особам, які мають статус «дитина війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак дана обставина не була врахована відповідачем при нарахуванні та виплаті даної державної допомоги.

Отже, за конституційними нормами, при визначенні розміру підвищення пенсії позивачу  застосуванню підлягають норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і він  має право з 01.01.2006 року на отримання щомісячної соціальної допомоги, як дитина війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до цього Закону, розмір підвищень пенсій має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімального розміру пенсії за віком.

Статтею 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що основні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому, ст.19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Оскільки, будь-яким іншим законом, окрім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, суд доходить висновку про  відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивачу як дитині війни.

В зв’язку з цим, є неправомірною відмова відповідача виплачувати позивачу щомісячну соціальну допомогу, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, в період з                 21.04.2010 року по 31.08.2010 року , оскільки на законодавчому  рівні  зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в цей період не  вносилися.

Згідно з положеннями ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Крім цього, оскільки держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, а тому вони не виконали своїх повноважень без поважних причин. Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову.

З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним визнати противоправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді щодо  не  нарахування та   не  виплати    ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з  21.04.2010 року по 31.08.2010 року  та  зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді  здійснити перерахунок та виплату                  ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з  21.04.2010 року по 31.08.2010 року,  з урахуванням положень ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком,  та  з урахуванням виплачених в зазначений період коштів. 

На підставі викладеного та керуючись ст.22 Конституції України, ст.ст.1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», ст.ст.6-11, 71, 94, 158-160, 183-2, 256 ч.1 абз.9 КАС України, - 

ПОСТАНОВИВ:

Позов   ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в  м. Кіровограді  про перерахунок  та виплату  щомісячної  державної  соціальної   допомоги "дітям війни" — задовольнити  частково.

Визнати противоправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в                     м. Кіровограді   щодо  ненарахування та   невиплати  ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з  21.04.2010 року по 31.08.2010 року.  

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в  м. Кіровограді  здійснити перерахунок та виплату  ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 21.04.2010 року по 31.08.2010 року,  з урахуванням положень ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком,  та  з урахуванням виплачених в зазначений період коштів. 

 Постанова підлягає негайному виконанню Управлінням Пенсійного фонду України в місті Кіровограді.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.   

Суддя   Кіровського

районного суду

м.Кіровограда Н. Ю. Іванова