Кримінальне судочинство:

категорія --  злочини у сфері

службової діяльності –60                                                                                Справа № 1-19/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2011 року                                                                       місто Любомль.

Суддя Любомльського районного суду Волинської області  Дорош П.І., при секретарі Федчишин Г.В., з участю прокурора Філімонюка І.А., обвинуваченого ОСОБА_1, попередньо розглянувши кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця і жителя АДРЕСА_1, одруженого, утримує двоє дітей, з вищою освітою, головного інспектора митного поста «Ягодин» Ягодинської митниці, радника митної служби ІІІ рангу, несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 КК України --

встановив:

ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що перебуваючи на посаді головного інспектора відділу № 2 сектору митного оформлення митного поста «Ягодин»Ягодинської митниці, будучи службовою особою, працівником правоохоронного органу, радником митної служби ІІІ рангу, через несумлінне ставлення неналежно виконував покладені на нього службові обов’язки.  

Так, 19 серпня 2007 року згідно графіку роботи, перебуваючи у секторі № 2 відділу митного оформлення митного поста «Ягодин»Ягодинської митниці, ОСОБА_1 для перевірки на відповідність даним, заявленим у вантажних митних деклараціях (ВМД), був уповноважений на проведення митного оформлення заявлених ОСОБА_2 товарів, заявлених у ВМД №№ 20520126/7/002562, 20520126/7/002561, 20520126/7/002560, а також у міжнародно-транспортних накладних (СМР) № 081720 від 18 серпня 2007 року, № 081712 від 17 серпня 2007 року, № 081717 від 18 серпня 2007 року, інвойсах №№78171, 78172, 78173 від 17 серпня 2007 року. За цими документами через митний пост «Ягодин»на територію України в адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 вантажними автомобілями-рефрижераторами «Вольво», реєстраційний номер НОМЕР_2/НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4, «Даф», реєстраційний номер НОМЕР_1/НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_5, «Даф», реєстраційний номер НОМЕР_5/НОМЕР_6, під керуванням ОСОБА_6, ввозився товар «Предмети флористики»з підприємства ozet»(Еквадор) у кількості 8934 кг торфосуміші у 713 поліетиленових мішках, 5449 штук рослин для висадки у закритий грунт, 6415 штук зрізаних квітів, придатних для складання букетів, 8000 штук гілок для оздоби букетів, загальною митною вартістю 43666,79 гривень, за які необхідно було справити митні платежі і збори у сумі 14185,53 гривень.  

Заявлений у вказаних митних деклараціях товар не відповідав дійсній кількості, яка ввозилась. У зазначених автомобілях в дійсності було 159240 штук зрізаних квітів, 26870 штук зрізаних декоративних рослин і 1435 пучків, 19741 штука квітів для висадки у грунт. Загальна митна вартість вантажу згідно висновків судово-товарознавчої експертизи без врахування податків, зборів та інших обов’язкових платежів становила 850799 гривень, за що необхідно було сплатити митні платежі та збори у сумі 290980,93 гривні.

Отримавши, для проведення митного огляду і митного оформлення вантажу вказані документи, головний інспектор ОСОБА_1 поставився до виконання своїх службових обов’язків неналежно, як це вимагається пунктом 25 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації (наказ ДМСУ № 314 від 20 квітня 2005 року): «посадова особа, яка проводить митний огляд, перевіряє в обсязі, що відповідає меті проведення митного огляду, відповідність пред’явлених товарів даним, унесених декларантом до граф 6, 18, 19, 21, 27, 30, 31, 34, 35, 38, 50 ВМД і несе відповідальність за проведення чи неналежне проведення такої перевірки»,  пунктів 2.1, 2.9, 2.14 посадової інструкції головного інспектора сектору митного оформлення відділу митного оформлення № 2 митного поста «Ягодин»Ягодинської митниці, за якими зобов’язаний «здійснювати митний контроль та митне оформлення у відповідності з діючими нормативними документами та затвердженими технологічними схемами», «при  здійсненні митного контролю перевіряти відповідність товарів та інших предметів записам у товарно-супровідних документах», «приймати міри по попередженню та виявленню фактів контрабанди та порушення митних правил». В період з 14 до 15 години 30 хвилин 19 серпня 2007 року здійснив митний огляд товарів поверхнево, невідповідності вантажу, заявленому у вантажних митних деклараціях  №№ 20520126/7/002562, 20520126/7/002561, 20520126/7/002560, та наявному в автомобілях  «Вольво», реєстраційний номер НОМЕР_2/НОМЕР_3, «Даф», реєстраційний номер НОМЕР_1/НОМЕР_4, «Даф», реєстраційний номер НОМЕР_5/НОМЕР_6, не виявив, хоча був зобов’язаний і міг це зробити, виходячи з свого кваліфікаційного, освітнього рівня та службових можливостей.  

          ОСОБА_1 не пересвідчився чи наявна заявлена у рефрижераторах автомобілів «Даф», реєстраційний номер НОМЕР_1/НОМЕР_4, «Вольво», реєстраційний номер НОМЕР_2/НОМЕР_3, торфосуміш в кількості 2130 та 6804 кг відповідно, чи відповідає зазначена у митних деклараціях  кількість предметів флористики (19864 штук) їх фактичній кількості (207316 штук), а лише візуально оглянув вантаж. Впевнившись  про справляння митних платежів у сумі 14185,53 гривень, вніс у інформаційний аркуш митного контролю товарів відомості про те, що дані відповідають заявленим у деклараціях, проставив у вантажних митних деклараціях №№ 20520126/7/002562, 20520126/7/002561, 20520126/7/002560 відтиск особистої номерної печатки, чим завершив митне оформлення і фактично випустив товар у вільний обіг.

Таким чином, органом досудового слідства встановлено, що через злочинну самовпевненість ОСОБА_1 заподіяно істотну шкоду у вигляді підриву авторитету та престижу митних органів, та спричинило тяжкі наслідки у вигляді ненадходження до бюджету коштів у сумі 276795,4 гривень. Його дії кваліфіковано за частиною 2 статті 367 КК України.   

Вивчивши матеріали справи, заслухавши прокурора, який вважає, що є всі підстави для призначення до судового розгляду, обвинуваченого, який просить скерувати справу для додаткового розслідування, вважаю, що по справі допущено такі порушення вимог кримінально-процесуального закону, без усунення яких справа не може бути внесена у судове засідання.

Відповідно до положень статті 22 КПК орган досудового слідства зобов’язаний вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність. Орган розслідування не вправі перекладати обов’язок по доказуванню на обвинуваченого.

Ця вимога закону у певній мірі не виконана. Обставини, які відповідно до статті 64 КПК підлягають доказуванню, належним чином не з’ясовані.

Постановою від 08 грудня 2009 року (Т. 3 а.с. 143-146) справа поверталася для проведення додаткового розслідування. Одним із мотивів такого рішення було те, що органом досудового слідства незаконно розділено справи про обвинувачення ОСОБА_1 в халатності та стосовно невстановлених осіб у вчиненні контрабанди предметів флористики в окреме провадження. Це суперечить вимогам процесуальних норм і не дає можливості з’ясувати фактичних обставин, а саме: підтвердження чи спростування факту контрабанди з боку інших осіб та халатності з боку ОСОБА_1.

Ухвалою апеляційного суду від 19 лютого 2010 року (Т. 3 а.с. 157-159) постанова місцевого суду залишена без змін. У ній також зазначено, що окреме провадження у справах суперечить вимогам процесуальних норм і унеможливлює з’ясування всієї сукупності фактичних обставин, що є свідченням неповноти досудового слідства.

Після виконання деяких слідчих дій слідчим Любомльської міжрайпрокуратури Сидоруком А.М. була винесена постанова про направлення справи про обвинувачення ОСОБА_1 для визначення підслідності та об’єднання її зі справою про контрабанду (Т. 4 а.с. 142-144), а справа скерована заступнику прокурора області (Т. 4 а.с. 145).

Однак через два тижні справу повернуто в Любомльську міжрайонну прокуратуру з вказівкою про необхідність додаткового розслідування даної справи в окремому провадженні і скерування її до суду з обвинувальним висновком.

15 червня 2010 року слідчим винесено постанову про об’єднання справи ОСОБА_1 зі справою про контрабанду (Т. 4 а.с. 176-178), а 23 червня –скеровано до суду з обвинувальним висновком.

В порядку частини 4 статті 232 КПК 30 липня 2010 року справа повернута Любомльському міжрайпрокурору (Т. 5 а.с. 2).

02 серпня  2010 року її прийняв до свого провадження  слідчий Сидорук А.М. і в той же день зупинив провадження до вирішення питання про витребування справи про контрабанду та одужання ОСОБА_1 (Т.5 а.с. 3).

Слідство було відновлено 08 грудня 2010 року. В той же день слідчим було винесено постанову про об’єднання справ про контрабанду та халатність. ( Т. 5 а.с. 8-10).

Іншою постановою, також датованою 08 грудня 2010 року матеріали справи за частиною 1 статті 201 КК виділено в окреме провадження.

Також у той же день ОСОБА_1 пред’явлено обвинувачення за частиною 2 статті 367 КК України (Т. 5 а.с. 172-174), закінчено слідство ( Т. 5 а.с. 178) і складено обвинувальний висновок (Т. 5 а.с. 194).

Таким чином, слідчі органи фактично зігнорували вказівки судів першої та апеляційної інстанцій  про неможливість окремого провадження у справах про контрабанду і халатність, що є свідченням неповноти і неправильності досудового слідства.   

Слідство у постанові про притягнення як обвинуваченого зазначило, що ОСОБА_1 здійснив митний огляд поверхнево, невідповідності між заявленим та фактично ввезеним товаром не виявив, хоча був зобов’язаний і міг це зробити, виходячи із свого кваліфікаційного і освітнього рівня, службових можливостей. Питання про наявність реальної можливості, а також необхідності ретельно з’ясовувати кількість специфічного вантажу у трьох великовагових автомобілях не з’ясовувалося. У акті службового розслідування (Т. 1 а.с. 6-12) зазначено, що на митниці умови щодо проведення належного митного огляду товарів, які швидко псуються, та умови їх спеціального зберігання відсутні.

ОСОБА_1 ставиться у вину, що він проявив злочинну самовпевненість (Т. 5 а.с. 194). Обставин, які б свідчили про те, що обвинувачений передбачав настання суспільно-небезпечних наслідків (стаття 2 статті 25 КК) досудовим слідством не з’ясовано і в обвинуваченні не наведено.

Належним чином не з’ясовано чиїми діями заподіяно шкоду в сумі 276795,4 гривень, що ставиться у вину ОСОБА_1 як елемент об’єктивної сторони і як кваліфікуюча обставина, адже цивільний позов у справі не заявлено.  

Зазначені неповнота і неправильність досудового слідства, виявлені на стадії попереднього розгляду справи, відповідно до пункту 5 статті 237 КПК є тою обставиною, яка унеможливлює призначення справи до судового розгляду і згідно  частини 1 статті 246 КПК є підставою для повернення її для додаткового розслідування.

Таким чином, клопотання обвинуваченого підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 237, 246 КПК України, --

постановив:

Клопотання задовольнити.

Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 за частиною 2 статті 367 КК України повернути Любомльському міжрайонному прокурору для додаткового розслідування.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення можуть бути подані апеляції до апеляційного суду Волинської області через Любомльський районний суд.

Суддя Любомльського районного суду

Волинської області                                                                       П.І. Дорош