615/1270/24

Провадження № 2/625/77/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2024 р. с. Різуненкове

Коломацький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Скляренка М.О.,

за участю секретаря судового засідання Рахімової О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовом представника позивача адвоката Шевцова Олександра Анатолійовича, діючого від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Шевцов Олександр Анатолійович, діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Валківського районного суду Харківської області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 18827 гривень 55 копійок.

Крім того представник позивача просив суд стягнути із відповідачки на користь позивача усі понесені ним судові витрати.

В подальшому на підставі розпорядження в.о. голови Валківського районного суду Харківської області про передачу цивільної справи з одного суду до іншого згідно п.2 ч.1 та ч. 4 ст. 31 ЦПК України цивільну справу за позовом представника позивача адвоката Шевцова Олександра Анатолійовича, діючого від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів передано на розгляд до Коломацького районного суду Харківської області

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, датованого 27 червня 2024 року, для розгляду цієї справи визначено суддю Коломацького районного суду Харківської області Скляренка М.О.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача адвокат Шевцов О.А. зазначив, що 05 листопада 2020 року Московським районним судом міста Харкова у справі №643/16933/20 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 жовтня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття, проте згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем, станом на 01 червня 2024 року за відповідачем утворилася заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 75327 гривень 04 копійки.

Крім того, як вказав представник позивача згідно рішень, ухвалених Московським районним судом міста Харкова 07 серпня 2023 року у справі № 643/2284/23 та Валківським районним судом Харківської області 05 квітня 2024 року у справі №615/2392/23, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01 листопада 2020 року по 16 березня 2023 року в сумі 60653 гривні 39 копійок та за період з 17 березня 2023 року по 01 грудня 2023 року в сумі 26583 гривні 75 копійок відповідно.

З урахуванням всіх вказаних вище обставин, та з огляду на те, що відповідач не сплачує аліменти на утримання неповнолітньої дитини, представник позивача. Посилаючись на вимоги, закріплені у статті 196 СК України, просив суд стягнути із відповідачки на користь позивача пеню за прострочення сплати аліментів станом на 01 червня 2024 року у розмірі 18827 гривень 55 копійок.

Відповідною ухвалою, постановленою суддею Коломацького районного суду Харківської області 04 липня 2024 року, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження за вказаним вище позовом і справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Будь-які процесуальні дії, як то забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо, не вчинялися.

Представник позивача - адвокат Шевцов Олександр Анатолійович, діючи від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , у проведеному в режимі відео-конференції судовому засіданні повністю підтримав заявлені позовні вимоги та наполіг на задоволенні позову, з підстав, зазначених ним у позовній заяві.

Представник відповідача адвокат Мірошниченко Альона Михайлівна у проведеному в режимі відео-конференції судовому засіданні, не оспорюючи факту існування у відповідачки заборгованості перед позивачем зі сплати аліментів та розміру розрахованої представником позивача пені за прострочення сплати аліментів, заперечила проти задоволення позову, посилаючись на те, що відповідачка не ухилялася від сплати аліментів на утримання доньки і що її вина у виникненні заборгованості виникла не з вини ОСОБА_2 , позаяк вона тривалий час хворіла і не отримувала доходів у зв`язку із цим. Крім того представник відповідачки пояснила, що ОСОБА_2 надавала матеріальну допомогу своїй дитині під час спілкування із нею, задовольняючи таким чином певні потреби доньки.

Заслухавши вступне слово та додаткові пояснення представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на які сторони в особі їх представників посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Так, частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

05 листопада 2020 року Московським районним судом м. Харкова за результатами розгляду відповідної заяви ОСОБА_1 виданий судовий наказ у справі № 643/16933/20 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 жовтня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 7-8).

29 грудня 2020 року головним державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Барановою Вікторією Володимирівною винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 з виконання судового наказу № 643/16933/20, виданого 24 листопада 2020 року Московським районним судом м. Харкова (а.с. 8-9).

Рішенням, ухваленим Московським районним судом міста Харкова 07 серпня 2023 року у справі №643/2284/23, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 листопада 2020 року по 16 березня 2023 року, і з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 60653 гривні 39 копійок (а.с. 10-16).

Постановою, винесеною Харківським апеляційним судом 04 березня 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду міста Харкова, ухваленого 07 серпня 2023 року у справі №643/2284/23, залишено без задоволення, а рішення Московського районного суду міста Харкова залишено без змін (а.с. 16-19).

Рішенням, ухваленим Валківським районним судом Харківської області 05 квітня 2024 року у справі №615/2392/23, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 17 березня 2023 року по 01 грудня 2023 року. і з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 26583 гривні 75 копійок (а.с. 20-23).

Як вбачається із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, проведеного 06 червня 2024 року старшим державним виконавцем Демченко Ю.І. у ВП № НОМЕР_3, станом на 01 червня 2024 року заборгованість боржника ОСОБА_2 перед стягувачем ОСОБА_1 по сплаті аліментів на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період із жовтня 2020 року по травень 2024 року, включно, складає 75327 гривень 04 копійки (а.с. 9).

Крім того згідно даних, зазначених у вищевказаному розрахунку заборгованості ОСОБА_2 в серпні 2023 року сплачені аліменти у розмірі 54892 гривні 80 копійок, в січні 2024 року - в розмірі 2000 гривень 00 копійок.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині 1 та 2 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно вимог, закріплених у ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів визначені Сімейним кодексом України (далі - СК України).

Згідно із частинами 7 та 8 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина 9 статті 7 СК України).

Відповідно до частини 2 статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

З огляду на вищевказані вимоги закону можна зробити висновок, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку. Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 СК України.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Згідно закріплених у ч.ч. 1 та 2 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, наслідком чого є відповідальність у вигляді неустойки.

Таким чином, відповідачка зобов`язана сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до неї цивільно-правової відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

У відповідності до вимог, закріплених у ч. 1 ст. 9 ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Тлумачення статті 8 СК України та ч. 1 ст. 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення Цивільного кодексу України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України).

Як на тому наголошено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо). Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Також, у вказаній вище постанові Верховний Суд зазначив, що у СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості. У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду уточнив висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 572/1689/16-ц (провадження № 61-311 св 17), зазначивши, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 зазначено, що тлумачення вказаних норм свідчить, що:

- загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства;

- учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів;

- невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи;

- стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів;

- розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %;

- при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

Встановлене частиною першою статті 196 СК України правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Зазначені висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18), у зв`язку із чим відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Таким чином, в судовому засіданні з`ясовано, що 05 листопада 2020 року Московським районним судом м. Харкова видано судовий наказ по справі № 643/16933/20 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 жовтня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

29 грудня 2020 року головним державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Барановою Вікторією Володимирівною, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 з виконання судового наказу № 643/16933/20, виданого 24 листопада 2020 року Московським районним судом м. Харкова.

Проте, з вини відповідачки, яка зобов`язана згідно із судовим наказом Московського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2020 року у справі № 643/16933/20 сплачувати аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 75 327 гривень 04 копійки за період з жовтня 2020 року по травень 2024 року включно, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, проведеним державним виконавцем.

При цьому, доказів на підтвердження того, що відповідачкою оскаржувався вказаний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів матеріали справи не містять.

Крім того, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження позиції сторони відповідача про відсутність вини відповідачки у простроченні сплати аліментів на утримання дитини у встановлені чинним цивільним процесуальним законодавством України порядок і строки до суду не подано.

Таким чином, суд, за відсутності доказів, які б свідчили про відсутність вини платниці аліментів у простроченні сплати таких періодичних платежів на користь позивача, дійшов висновку, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідачки.

Також жодних доказів на підтвердження того, що відповідачка як платник аліментів вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання по сплаті аліментів суду надано не було.

Крім того матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що на момент виникнення заборгованості відповідачка була позбавлена можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі у зв`язку з її тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення, як того вимагає ст. 197 СК України.

У судовому засіданні з`ясовано, що державним виконавцем в серпні 2023 року примусово стягнуто із відповідачки на користь позивача кошти в сумі 54892 гривні 80 копійок, а також в січні 2024 року ОСОБА_2 здійснено сплату аліментів в сумі 2000 гривень 00 копійок.

Разом з цим суд зазначає, що такі платежі в першу чергу спрямовуються на погашення заборгованості зі сплати аліментів починаючи з першого місяця її виникнення, і тільки згодом, на погашення аліментного платежу за поточний місяць, що враховується при обчислені пені. Така позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 де зазначено, що «суди при обчисленні пені не врахували, що при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць».

Наявність заборгованості по сплаті аліментів свідчить про те, що дитина була позбавлена майна, що належить їй за законом. Стягнення пені за прострочення виконання аліментних зобов`язань є механізмом захисту порушеного права дитини на належне утримання.

Позивач просив стягнути з відповідачки пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01 вересня 2023 року по 01 червня 2024 року, та надав в обґрунтування цього розрахунок пені за вказаний період (а.с. 5-6).

Суд повністю погоджується зі здійсненим представником позивача розрахунком неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, а тому, з урахуванням положень статті 196 Сімейного кодексу України та принципу диспозитивності цивільного судочинства, дійшов висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів у розмірі 18827 гривень 55 копійок.

За таких обставин позов ОСОБА_1 є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

При цьому, суд зауважує, що відповідачка не скористалася своїм правом на подання відзиву у встановлені чинним цивільним процесуальним законодавством України порядок та строк строк та не спростувала розміру суми нарахованої представником позивача пені за прострочення сплати аліментів.

З приводу вимоги позивача про стягнення із ОСОБА_2 судових витрат, суд зазначає наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивач вказав, що попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс, і які очікує понести, пов`язаних із розглядом справи, складаються в тому числі із витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з цим, позивачем не надано будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження понесення ним судових витрат, на професійну правничу допомогу, що, в свою чергу, виключає можливість стягнення судом із відповідача на користь позивача зазначених витрат на професійну правничу допомогу.

За правилами, визначеними ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок.

Керуючись ст.ст.12, 19, 81, 133, 137,141, 259, 264, 265, 274-279ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов позовом представника позивача адвоката Шевцова Олександра Анатолійовича, діючого від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_2 , пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 18827 (вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять сім) гривень 55 (п`ятдесят п`ять) копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 19 вересня 2024 року.

Суддя: М.О. Скляренко