Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #1397309869

Номер провадження: 22-ц/813/3897/24

Справа № 523/8182/22

Головуючий у першій інстанції Середа І.В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.



ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


01.10.2024 року                                                                 м. Одеса


Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Лозко Ю.П., Назарової М.В.,

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 01 грудня 2023 року у складі судді Середи І.В.,

встановив:

У липні 2022 року, Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому просило суд стягнути заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 20.07.2011 у розмірі 38088,07 грн. станом на 14.06.2022 та судові витрати по справі у розмірі 2481,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.07.2011 між банком та відповідачем був укладений кредитний договір, однак через порушення зобов`язань та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, у відповідача станом на 14.06.2022 існує заборгованість у розмірі 38088,07 грн., яка складається з: 31174,90 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 6913,17 грн заборгованість за простроченими відсотками, яку позивач просив стягнути на його користь.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 01.12.2023 позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 01.12.2023 та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст.ст. 626, 628, 638, 1054, 1056-1 ЦК України, внаслідок чого судом зроблено неправомірний висновок про дотримання форми кредитного договору та стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками у заявленій позивачем сумі. Судом не застосовані норми матеріального права, які підлягали обов`язковому застосуванню, а саме ст.ст. 3, 651 ЦК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.п. 4.1, 4.2, 4.8 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління НБУ №254 від 18.06.2003. Крім того, скаржник зазначає, що в позові має бути відмовлено, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності, зокрема посилання суду першої інстанції на проведення останнього платежу в 2021 році є неправомірними, оскільки в матеріалах справи відсутні первинні документи, які б підтверджували б проведення оплат відповідачем по договору, інформація про платежі міститься лише у розрахунку заборгованості позивача, складеному в односторонньому порядку. Також доводи скарги зводяться на порушення судом норм процесуального права, а саме ст. 263, 264 ЦПК України, оскільки всупереч викладених норм права, оскаржуване рішення є невмотивованим та необґрунтованим.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від АТ КБ «ПриватБанк»не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без виклику учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 368, ч.1 369 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 липня 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, отримав кредитну картку, відповідно до тарифів якої банк надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, відповідач повинен був розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, повертати його зі сплатою відсоткової ставки згідно тарифів на суму залишку заборгованості за кредитом. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг.

14 червня 2018 року відбулася державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (АТ КБ «ПриватБанк»).

Відповідно до Умов та Правил у випадку порушення позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані проценти та штраф.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань по наданню грошових коштів для погашення заборгованості за кредитними договором та з урахуванням внесених коштів на погашення боргу, відповідно до розрахунку станом на 14 червня 2022 року існує заборгованість у розмірі 38088,07 грн., яка складається з:

-31174,90 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту,

-6913,17 грн. - заборгованості за простроченими відсотками.

Як вбачається з довідки відповідачу був встановлений кредитний ліміт починаючи 09.08.2011 року -300 грн, 8000 грн., збільшувався до 50000 грн. - 02.10.2018 року, в наступному зменшено до 44500 грн. -09.05.2021 року.

Також за період кредитування відповідачу видано картки Універсальна та Універсальна COLD №4149437708776503 - 09.08.2011, №4149437838707279 - 23.07.2015, №5168755509135295 - 18.08.2014, №5168742202633974 - 04.07.2017, №5168742222716577 - 18.07.2018, №4149629341030351 – 03.02.2021.

09 серпня 2011 року відповідач підписав погодження з умовами кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та змістом якої визначено істотні умови договору, зокрема, розмір процентів за користування кредитом та штрафів (фіксована та відсоткова складові).

У вказаній довідці містяться тарифи банку, базова відсоткова ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів у році) складає 3 %, погоджено 30 днів пільгового періоду, щомісячно до 25 числа сплачувати 7 % від заборгованості (але не менше 50,00 грн та не більше залишку заборгованості), пеня, штрафи фіксована складова 250 грн плюс 5 % від суми позову, комісія.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк», районний суд виходив з того, що оскількикредитні кошти фактично отримані та використані позичальником, однак в добровільному порядку позивачу не повернуті, що є порушенням грошового зобов`язання, тому пред`явлені позовні вимоги банку як в частині тіла кредиту так і в частині стягнення з відповідача нарахованої суми процентів за користування кредитом є доведеними, в зв`язку з чим вони підлягають задоволенню.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Судовим розглядом справи встановлено, що звертаючись до суду з даним позовом, АТ КБ «ПриватБанк» посилалось на те, що 20.07.2011 р. між банком та відповідачем шляхом підписання заяви №б/н 493086916 був укладений банківський договір, однак через порушення зобов`язань та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, у відповідача станом на 14.06.2022 існує заборгованість у розмірі 38088,07 грн., яка складається з: 31174,90 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 6913,17 грн заборгованість за простроченими відсотками.

На підтвердження умов договору, банк надав суду для дослідження:

-розрахунок заборгованості станом на 31.08.2015 (Том І: а.с. 6-8);

-розрахунок заборгованості станом на 30.06.2019 (Том І: а.с. 9-20);

-розрахунок заборгованості станом на 14.06.2022 (Том І: а.с. 21-29);

-довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, яка містить інформацію про зміну кредитних лімітів (Том І: а.с. 30);

-довідку про видані кредитні картки (Том І: а.с. 31);

-копію анкету – заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 20.07.2011 (Том І: а.с. 32);

-довідку про умови кредитування (Том І: а.с. 33);

-інформація про умови кредитування, Тарифи Банку (Том І: а.с. 34-37);

-Витяг з Умов та Правила надання банківських послуг (Том І: а.с. 38-61);

-копія паспорту відповідача (Том І: а.с. 64-65);

виписку за договором №б/н за період з 09.08.2011 – 15.06.2022 (Том І: а.с. 75-210).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що прострочена заборгованість за тілом кредиту у відповідача утворилася з 01 квітня 2022 року і що позивачем розраховані відсотки на прострочену заборгованість за період з 01 квітня 2022 року до 14 червня 2022 року у розмірі 6913,17 грн та таке нарахування ґрунтується на погоджених в належній формі між сторонами умовах кредитного договору.

Відповідачем наданий розрахунок не спростований.

Вказані заява та довідка про умови кредитування, які підписані відповідачем, є складовими кредитного договору, укладеного між сторонами.

Також згідно матеріалів справи, на ім`я ОСОБА_1 були видані наступні картки, що підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк»:

-картка Універсальна № 4149437708776503, дата відкриття 09.08.2011, з терміном дії по 04/15;

-картка Універсальна № 4149437838707279, дата відкриття 23.07.2015, з терміном дії по 03/18;

-картка Універсальна № 5168755509135295, дата відкриття 18.08.2014, з терміном дії по 08/18;

-картка Універсальна Gold № 5168742202633974, дата відкриття 04.07.2017, з терміном дії по 05/21;

-картка Універсальна Gold № 5168742222716577, дата відкриття 18.07.2018, з терміном дії по 04/22;

-картка Універсальна Gold № 4149629341030351, дата відкриття 03.02.2021, з терміном дії по 08 /24.

Випискою про рух коштів підтверджується, що відповідач користувався кредитними коштами шляхом здійснення переказів, розраховувався в магазинах, ресторанах, таксі, а також поповнював картку.

Відповідач обставини видачі кредитних карток, встановлення ліміту, користування вказаними картками та кредитними коштами не спростував.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд погоджується із висновком районного суду про доведеність пред`явлених позовних вимог як в частині тіла кредиту так і в частині стягнення з відповідача нарахованої суми процентів за користування кредитом, оскільки кредитні кошти фактично отримані та використані позичальником, однак в добровільному порядку позивачу не повернуті, що є порушенням грошового зобов`язання.

У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст.ст. 626, 628, 638, 1054, 1056-1 ЦК України, внаслідок чого судом зроблено неправомірний висновок про дотримання форми кредитного договору та стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками у заявленій позивачем сумі. Судом не застосовані норми матеріального права, які підлягали обов`язковому застосуванню, а саме ст.ст. 3, 651 ЦК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.п. 4.1, 4.2, 4.8 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління НБУ №254 від 18.06.2003.

Разом з тим, вказані доводи апелянта є необґрунтованими, оскільки у даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, дії банку щодо виконання договору не оскаржені, власного розрахунку заборгованості не надано, клопотань про призначення судово-економічної експертизи не заявлялось, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався на підтвердження своїх вимог, в частині наявності підстав для стягнення заборгованості та тілом кредиту і її розміру.

При цьому, апеляційний суд приймає до уваги, що відповідач фактично не оскаржує рішення суду першої інстанції в його мотивувальній частині, а саме висновки суду про право позичальника на стягнення тіла кредиту, як фактично отриманої суми кредитних коштів, таким чином, обставини укладення кредитного договору і фактичного отримання кредитних коштів ним не спростовані.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд відхиляє інші доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до посилань про не доведеність пред`явлених позовних вимог.

Щодо доводів скаржника про пропуск позовної давності, то вони також є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зроблено правовий висновок про те, що перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу» (п. 59 Постанови).

Анкета-заява позичальника від 20.07.2011 року не містить встановленого графіку погашення кредиту, а також не встановлено кінцевого терміну погашення кредиту.

За таких обставин, апеляційний суд визначає з моментом перебігу позовної давності за вказаним кредитним договором - момент коли банк міг та повинен був дізнатись про порушення свого права на повернення кредиту, та визначає, що перебіг позовної давності почався з моменту останнього платежу ОСОБА_1 по кредиту, тобто з 30.12.2021.

Колегією суддів встановлено, що останній платіж на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 вніс 30.12.2021, а з позовом до суду банк звернувся 26.07.2022, а отже позивачем не було пропущено строк позовної давності.

Жодних інших доводів на спростування висновків суду, апеляційна скарга ОСОБА_1  не містить.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а  судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 375, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 01 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.


Головуючий                                                         Є.С. Сєвєрова


Судді:                                                                 Ю.П. Лозко


М.В. Назарова



















  • Номер: 2/523/567/23
  • Опис: про стягнення заборгованості
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 523/8182/22
  • Суд: Суворовський районний суд м. Одеси
  • Суддя: Сєвєрова Є. С.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 26.07.2022
  • Дата етапу: 01.12.2023
  • Номер: 22-ц/813/3897/24
  • Опис: АТ КБ «ПриватБанк» до Зеленського Д.О. про стягнення заборгованості
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 523/8182/22
  • Суд: Одеський апеляційний суд
  • Суддя: Сєвєрова Є. С.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 09.01.2024
  • Дата етапу: 09.01.2024
  • Номер: 22-ц/813/3897/24
  • Опис: АТ КБ «ПриватБанк» до Зеленського Д.О. про стягнення заборгованості
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 523/8182/22
  • Суд: Одеський апеляційний суд
  • Суддя: Сєвєрова Є. С.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Залишено без руху
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 09.01.2024
  • Дата етапу: 11.01.2024
  • Номер: 22-ц/813/3897/24
  • Опис: АТ КБ «ПриватБанк» до Зеленського Д.О. про стягнення заборгованості
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 523/8182/22
  • Суд: Одеський апеляційний суд
  • Суддя: Сєвєрова Є. С.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 09.01.2024
  • Дата етапу: 05.02.2024
  • Номер: 22-ц/813/3897/24
  • Опис: АТ КБ «ПриватБанк» до Зеленського Д.О. про стягнення заборгованості
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 523/8182/22
  • Суд: Одеський апеляційний суд
  • Суддя: Сєвєрова Є. С.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 09.01.2024
  • Дата етапу: 01.10.2024
  • Номер: 2/523/567/23
  • Опис: про стягнення заборгованості
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 523/8182/22
  • Суд: Суворовський районний суд м. Одеси
  • Суддя: Сєвєрова Є. С.
  • Результати справи: залишено без змін
  • Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 26.07.2022
  • Дата етапу: 01.10.2024
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація