ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2011 р. Справа № 2а/0270/667/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Котюжанському В.О.
за участю представника позивача : Швайко І.А.
відповідача : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Ленінського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
до: ОСОБА_2
про: стягнення допомоги по безробіттю
ВСТАНОВИВ :
Ленінським районним центром зайнятості м. Вінниці заявлено позов до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю.
Позов мотивовано тим, що громадянка ОСОБА_2, яка перебувала на обліку в Ленінському районному центрі зайнятості м. Вінниці, як безробітна з 22.09.2008 року по 20.10.2008 року отримувала допомогу по безробіттю.
В жовтні 2010 року працівниками центру зайнятості виявлено факт реєстрації громадянки ОСОБА_2 в якості суб’єкта підприємницької діяльності в той час, як вона перебувала на обліку в службі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю. Зазначене є порушенням положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.
В зв’язку з тим, що ОСОБА_2 не було дотримано вимог статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а саме не подано до центру зайнятості відомостей, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, їй була безпідставно нарахована та перерахована допомога по безробіттю за період з 22.09.2008 року по 20.10.2008 року в сумі 1127,67 грн.
Оскільки, кошти в зазначеній сумі на рахунок Ленінського РЦЗ м. Вінниці не надійшли, позивач змушений був звернутись до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом про стягнення безпідставно виплачених коштів.
Ухвалою суду від 16.02.2011 року відкрито провадження у справі.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просила суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач, в ході судового засідання позовні вимоги не визнала з підстав викладених у запереченнях, які приєднані до матеріалів позову (а.с.18). Пояснюючи в судовому засіданні зазначила, що подала державному реєстратору рішення про припинення підприємницької діяльності 07.08.08 р. в той час як заяву про надання статусу безробітної подала до центру зайнятості 22.09.08 р., в підтвердження чого надала суду довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Вважає, що саме співробітники центру зайнятості повинні були вжити заходів щодо з’ясування обставин закінчення процедури припинення підприємницької діяльності її як приватного підприємця і в зв’язку з цим можливості надання статусу безробітної.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.
22.09.2008 року ОСОБА_2 до Ленінського районного центру зайнятості подала заяву про призначення допомоги по безробіттю та надання їй статусу безробітної в якій зазначила, що не зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує.
Відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” 22.09.08 р. ОСОБА_2 надано статус безробітної.
Керуючись ч.1 ст.22 та ч.1 ст.23 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства праці і соціальної політики України №307 від 20.11.2000 року, Ленінським районним центром зайнятості м. Вінниці, відповідачу було призначено допомогу по безробіттю.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа Вінницького обласного центру зайнятості від 06.08.10 р. №10-11/2761 було здійснено SQL запит щодо виявлення осіб, які на день набуття статусу безробітного не припинили приватну підприємницьку діяльність або в період перебування у центрі зайнятості, як безробітні, її зареєстрували, що могло призвести до незаконного отримання матеріального забезпечення. Позивачем було здійснено запит державному реєстратору щодо дати реєстрації та припинення підприємницької діяльності на осіб, які одночасно перебували на обліку в центрі зайнятості, як безробітні та не припинили підприємницьку діяльність.
Відповідно до отриманої інформації, стало відомо, що відповідач у період перебування на обліку в службі зайнятості відносилась до категорії зайнятого населення з 22.09.08 р. по 20.10.08 р., тобто перебувала в ЄДР як фізична особа-підприємець до моменту припинення її підприємницької діяльності 20.10.08 р. за рішенням від 07.08.08 р. (а.с.20).
16.08.2010 року позивачем складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" №281, яким зафіксовано обставини віднесення ОСОБА_2 до зайнятого населення. Зокрема, 22.12.04 р. відповідач була зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа-підприємець. При цьому, 22.09.08 р. була зареєстрована в Ленінському РЦЗ м. Вінниці, як безробітна із виплатою грошової допомоги. Однак, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 проведена державним реєстратором лише 20.10.08 р.
Таким чином судом встановлено, що відповідач, будучи зареєстрованою в Ленінському РЦЗ м. Вінниці, як безробітна та отримуючи допомогу, починаючи з 22.09.08 р. по 20.10.08 р. належала до зайнятого населення, про що не зазначила в заяві про надання статусу безробітної, чим порушила вимоги ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
На виконання вимог вказаного вище Закону, Ленінським районним центром зайнятості м. Вінниці прийнято рішення (наказ №255) від 19.10.10 р. про повернення громадянкою ОСОБА_2 виплачених їй коштів у сумі 1127,67 грн.
Наказ про повернення коштів надісланий на адресу відповідача та отриманий нею 27.10.10 р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення №20113038 (а.с.4).
Проте, станом на 14.02.11 р. кошти в сумі 1127,67 грн. на рахунок центру зайнятості не надійшли.
Задовольняючи позов, суд керувався п.1 ч.2, ч.3 ст.36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” відповідно до положень яких саме застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
А відтак, доводи відповідача щодо обов’язку саме центру зайнятості вживати заходів по з’ясуванню обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг оцінюються судом критично.
Згідно зі ст. 39 вказаного Закону, спори, які виникають із правовідносин за цим Законом вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд в силу ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Враховуючи підтвердження обставин, на які посилається позивач, а також те, що на момент винесення судом рішення в матеріалах справи відсутні відомості про добровільну сплату відповідачем коштів у сумі 1127,67 грн. грн. на рахунок Ленінського районного центру зайнятості м. Вінниці, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню.
Оскільки, позивачем в даній справі є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з гр. ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1) на користь Ленінського районного центру зайнятості м. Вінниці (вул. Червоноармійська, 3-а, м. Вінниця, р/р37179304900004 ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, ін. код 21728042, код доходу 50040400) кошти в сумі 1127,67 грн. (тисяча сто двадцять сім гривень 67 копійок).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя./підпис/. Дмитришена Руслана Миколаївна
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: