Справа №  2-308/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2011 року       Дебальцевський міський суд Донецької області

у складі:

головуючої: судді -                               Крилової Ю, П.,

при секретарі:                                       Радченко Н. А.,

за участю: позивачки                               ОСОБА_1,

                    представника позивача           ОСОБА_2,

                    відповідача                               ОСОБА_3,

                    представника 3-ої особи без самостійних вимог- органу опіки та піклування Дебальцівської міської ради                     Медведєва О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дебальцевому  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, за участі третьої особи без самостійних вимог- органу опіки та піклування Дебальцевської міської ради,  про відібрання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1  звернулась до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 про відібрання дитини, посилаючись на наступні обставини.

Рішенням Дебальцевського міського суду від 3 лютого 2010 року було визначено місце проживання її дитини-  ОСОБА_6- із матір*ю з адресою.: АДРЕСА_1. Однак відповідач не виконує рішення суду. 3 липня 2009 року він самочинно забрав дитину і утримував у себе вдома. В листопаді 2009 року він вивіз сина за межі м. Дебальцевого. В кінці серпня 2010 року відповідач привіз сина до м. Дебальцевого і зараз всупереч її волі утримує дитину у себе за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2. Вважає, що перебування її сина у відповідача є незаконним. Просить відібрати у відповідача її сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 і повернути дитину їй до попереднього місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримувала свої вимоги та пояснила, що відповідач ОСОБА_3 самочинно забрав у неї дитину 3 липня 2009 року,не попередивши її про це та не спитавши дозволу. З початку 2009 року між нею та відповідачем ОСОБА_3 розвивався конфлікт на сімейному ґрунті. Їхній малолітній син ОСОБА_6, якому на той час було 6 років, був свідком цього конфлікту батьків і неодноразово був свідком бійок, які вчиняв батько стосовно матері. З січня до липня 2009 року відповідач декілька разів без відома позивачки самовільно забирав малолітнього ОСОБА_6 жити до батьків відповідача, після чого, примирившись із позивачкою, повертався із сином за їхнім спільним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1. 3 липня 2009 року, коли позивачка знаходилась на роботі, відповідач забрав свої  речі , речі дитини, а також самого малолітнього ОСОБА_6  і перевіз до своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2.  З того моменту дитина з нею більше не мешкала. Вона не давали згоди на те, щоб дитина мешкала в іншому місці. Батько налаштовує дитину агресивно до матері, таким чином, що дитина уникає з нею спілкування. За період, поки дитина з нею не мешкає, відповідач, без її згоди,  на рік увозив їхнього сина ОСОБА_6 до м.  Севастополя. Вона неодноразово намагалася провідати дитину за новим місцем проживання, ОСОБА_3 та його батьки проганяли її, не даючи можливості поспілкуватися з дитиною. Позивачка неодноразово зверталася із заявою до міліції про відібрання дитини, але міліція тільки відмовляла в порушенні кримінальної справи.  Коли дитина мешкала разом з нею, вона займалася її вихованням, контролювала його навчання у школі, дбала про нього як матір, негативно на дитину вона не впливала. Про те, що вона спричинила своїй дитині якісь тілесні ушкодження, позивач видумав, щоб обґрунтувати в майбутньому  свої дії із зміни місця проживання дитини без дозволу матері.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що рішенням суду було встановлено місце проживання дитини. Відповідач порушує право дитини та право матері на спілкування одне з одним. Відповідач налаштовує дитину проти своєї матері. Просив позов задовольнити.

Представник третьої особи без самостійних вимог- органу опіки та піклування Медведєва О. В. в судовому засіданні пояснила, що в 2009 році відповідач ОСОБА_3 звертався до служби у справах дітей Дебальцевської міської ради, про неналежне ставлення ОСОБА_1 до своєї дитини ОСОБА_6 2002 року народження. Службою було проведено роботу із цією родино, із залученням психолога. За результатами було винесено рішення опікунської ради про встановлення місця проживання дитини  із матір’ю.   Однак відповідач не виконав цього рішення і дитина продовжувала мешкати з ним. В листопаді 2009 року відповідач разом із сином, не поставивши позивачку до відома, виїхав на рік до м. Севастополя, а після повернення вони  знову стали мешкати в Дебальцевому окремо від матері.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що більше 10 років він перебував у шлюбі з позивачкою ОСОБА_1, з якою мають спільну дитину - ОСОБА_6 2002 року народження. З позивачкою у нього склалися негативні стосунки, що не могло не вплинути на дитину.  Під час спільного проживання він неодноразово застосовував насильство до дружини, коли вона приходила додому у стані алкогольного сп’яніння, свідком цих бійок був їхній малолітній син . Син йому жалівся, що мати його б’є. Одного разу вона навіть спричинила йому травму хребта.  З липня 2009 року його син ОСОБА_6 мешкає з ним, спочатку вдома у його батьків за адресою: АДРЕСА_2, а зараз знімає квартиру  на Заводському селищі м. Дебальцевого. Позивачка йому не надавала дозволу на зміну місця проживання дитини в липні 2009 року, коли він забрав дитину з речами і перевіз мешкати до своїх батьків. У листопаді 2009 року він також самочинно вивіз дитину до м. Севастополя без дозволу матері. Вважає, що позов задоволенню не підлягає, так як дитина сама не хоче мешкати із матір’ю, бо він після чергового конфлікту із позивачкою повідомив дитині про те, що мати його зрадила.  

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що є вчителькою начальних класів ЗОШ № 2 м. Дебальцевого у класі, де навчається ОСОБА_6. З вересня 2009 року до листопада 2009 року ОСОБА_6 навчався у 1-ому класі їхньої школи. В листопаді 2009року батько дитини обманним шляхом забрав документи зі школи,пояснивши, що хоче дитину перевести до іншої школи м. Дебальцевого, однак потім стало відомо, що він вивіз дитину за межі Донецької області без відома матері. Через рік вони повернулися до Дебальцевого і ОСОБА_6 знову відновив навчання у їхній школі. ОСОБА_6 може охарактеризувати позитивно, навчається добре, доглянутий, але агресивний до однолітків, особливо до дівчаток. Обидва із батьків цікавляться навчанням дитини, підтримують спілкування із вчителями   з цього приводу. Дитині явно не вистачає виховання матері.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що є рідною сестрою позивачки. Негативно охарактеризувала відповідача як грубу, агресивну людину, яка під час шлюбу постійно вдома вчиняла бійки. Пояснила, що відповідач без відома позивачки змінив місце проживання дитини –ОСОБА_6 в липні 2009 року та перешкоджає спілкуванню дитини і матері.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що є племінницею позивачки. Негативно охарактеризувала відповідача як агресивну, жорстоку і нещиру людину, яка здатна вигадувати будь-які обставини на користь собі, тому сина ОСОБА_6 налаштовує проти матері. Пояснила, що відповідач без відома позивачки змінив місце проживання дитини –ОСОБА_6 в липні 2009 року та перешкоджає спілкуванню дитини і матері.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що працює начальником Світлодарського міського відділення міліції. Позивачка ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Дебальцевського МВ із заявами про незаконну зміну ОСОБА_3 місця проживання дитини, однак в діях ОСОБА_3 складу злочинів виявлено не було, про що декілька разів виносилися постанови про відмову у порушенні кримінальної справи.

Малолітній ОСОБА_6 2002 року народження, допитаний в судовому засіданні в присутності педагога і психолога, пояснив, що мешкає разом із батьком ОСОБА_3, який добре його виховує. Про те, що батько його забрав жити до бабусі і дідуся, батько матері не говорив, дозволу у неї не брав. Поки він мешкав разом із матір’ю та батьком, мати добре про нього дбала, виховувала, проте висловив бажання проживати з батьком.

Суд, вислухавши пояснення сторін, представника позивача, представника третьої особи без самостійних вимог, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов  підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі і від сумісного подружнього життя мають сина  ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Під час шлюбу  між сторонами часто виникали конфлікти на ґрунті особистих неприязних відносин подружжя.

Після чергового конфлікту з позивачкою, який відбувся у новорічну ніч з 2008 на 2009 рік, та протягом наступних півроку, тобто до липня 2009 року,  відповідач декілька разів самочинно забирав дитину та змінював її місце проживання, без згоди позивачки, і після примирення із дружиною, знову поверталися додому.  

Сторони неодноразово зверталися до міліції з приводу свого сімейного конфлікту, про що було відмовлено в порушенні кримінальних справ (а.с . 50-56).

25.06.2009 року комісією з питань захисту прав дитини № 5 від 25.06.2009 року було рекомендовано встановити місце проживання ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір’ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 7).

3 липня 2009 року відповідач ОСОБА_3, без згоди позивачки, забрав малолітнього сина ОСОБА_6 з його речами із будинку, де вони мешкали за адресою: АДРЕСА_1, та став з ним мешкати у своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням Дебальцевського міського суду від 3 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини шлюб між сторонами було розірвано, визначено місце проживання ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір*ю- ОСОБА_1 за адресою його реєстрації: АДРЕСА_1 (а. с. 4-5, 8) .

З висновку органів опіки та піклування Дебальцівської міської ради рад вбачається, що, ОСОБА_3,  не реагуючи на рішення міського суду, на рішення комісії з питань захисту прав дитини, яке було прийняте колегіальне 25.06.2009 р. при виконкомі Дебальцівської міської ради, не дозволяє матері спілкуватися з сином та зустрічатися з ним, що суперечить чинному законодавству України, щодо захисту прав та інтересів неповнолітніх дітей. За місцем проживанням та місцем роботи позивачка ОСОБА_1 характеризується позитивно, має постійну роботу та постійний заробіток. Займалася вихованням сина коли проживали однією сім'єю. На даний час продовжує цікавитися здоров'ям, долею, навчанням дитини, частково надає матеріальну допомогу, від якої колишній чоловік та син ОСОБА_6 відмовляються. Стан житлового будинку, де мешкає ОСОБА_1, задовільний. У ОСОБА_6 є своя кімната, необхідні меблі, ліжко. В житловому приміщення створені всі належні умови для проживання та розвитку дитини. орган опіки та піклування   вважає, що малолітній дитині -   ОСОБА_6, 2002 року народження, недостатньо виховання тільки з боку батька. Вважають за доцільне
винести судове рішення про відбирання малолітнього ОСОБА_6, 2002 року народження у   його батька, ОСОБА_3   та передати на виховання та постійне місце проживання з матір'ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 58-59)

Відповідно до ч. 1 ст. 162 СК України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення тому, з ким вона проживала.   

Стаття 162 СК України базується на юридичній презумпції правомірності поведінки того з батьків, з ким вона проживала.

В судовому засіданні відповідачем не надано доказів того, що позивачка  грубо поводилася із дитиною, прищеплювала погані звички, недостатнім чином здійснювала нагляд за нею.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під піклуванням і відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і морального та матеріального забезпечення; малолітня дитина не повинна, крім випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Суд вважає, що бажання дитини проживати з батьком, не може бути враховане судом при розгляді зазначеної справи, оскільки предметом зазначеного спору не є визначення місця проживання дитини, де його думка повинна бути врахована судом.

Згідно з абз. 2 ч.1 ст. 162 СК України, дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я.

Судом не виявлено обставин за яких проживання дитини з матір'ю може створити небезпеку для її життя та здоров'я.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відібрання дитини підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 3 липня 2009 року самочинно, без згоди ОСОБА_1 змінив місце проживання малолітнього ОСОБА_6, який за законом проживав з матір'ю.

Судові витрати розподіляються судом відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Рішення в частині відібрання дитини та повернення її позивачці підлягає негайному виконанню, згідно із п. 5 ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

На підставі ст. 162 СК України, Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року та керуючись  ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215,217-218 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, за участі третьої особи без самостійних вимог- органу опіки та піклування Дебальцевської міської ради,  про відібрання дитини –задовольнити.

Відібрати малолітню дитину ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження у батька  ОСОБА_3.

Повернути малолітню дитину ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_1 за попереднім місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 8 (вісім) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 37  (тридцять сім) гривень 00 копійок.

Рішення в частині відібрання дитини та повернення матері підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Дебальцевського міського суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дебальцевського

міського суду                                                                                         Ю. П. Крилова