Справа № 2018/4-109/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

         11.03.2011 г.                                                

Київський районний суд м. Харкова:

Головуючий - суддя                   Золотарьова Л.І.

за участю:  

прокурора                      Артюх А.С.,                    

секретаря                      Сергеєвої В.С.,                   

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові скаргу  ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого відділу СУ ГУМВС України ОСОБА_2 від 25 грудня 2010 року про закриття кримінальної справи №50090017, порушеної  за ознаками злочину, передбаченого ст. 221 КК України –незаконні дії в процесі банкрутства, -

ВСТАНОВИВ:

  ОСОБА_1, як директор ВКФ ТОВ «УкрІнвестСтрой»,  21 січня 2011 року звернувся до Київського районного суду м. Харкова із  скаргою на постанову старшого слідчого відділу СУ ГУМВС України ОСОБА_2 від 25 грудня 2010 року про закриття кримінальної справи №50090017, що була порушена постановою Харківського міжрайонного прокурора від 30.03.2009 р. за ознаками злочину, передбаченого ст. 221 КК України –незаконні дії в процесі банкрутства. В своїх доводах скаржник посилається на те, що слідчим незаконно було припинено кримінальну справу, оскільки в процесі банкрутства ВКФ ТОВ «УкрІнвестСтрой»його ліквідатором  було здійснено продаж квартир, що знаходяться за адресою: Харківська область, Харківський район, С. Безлюдовка, вул. Перемоги, 162,  за наявності двох державних заборон –податкової застави та заборони, накладеної постановою слідчого прокуратури Київського району м. Харкова, під час усунення ліквідатора від виконання обов'язків  ухвалою господарського суду Харківської області від 10.11.2005 року, за ціною, що відповідає 30 відсоткам фактичної їх вартості,  крім того, відчуження квартир було здійснено ліквідатором  без погодження із радою кредиторів товариства.

   В судовому  засіданні заявник скаргу підтримав, просив її задовольнити.

  Опитаний слідчий пояснив, що під час розслідування справи було здійснено всі необхідні слідчі дії, встановлені обставини та зібрані докази свідчать про відсутність матеріальних збитків, як необхідної ознаки злочину, передбаченого ст. 221 КК України.

     Прокурор просив залишити скаргу без задоволення, у зв’язку  з тим, що оскаржувана постанова є законною та обгрунтованою, такою, що винесена слідчим на підставі ретельного вивчення матеріалів кримінальної справи та належної правової оцінки всіх обставин.

 Від керівника зацікавленої особи ВКФ ТОВ «УкрІнвеСтрой»через канцелярію суду надійшли письмові пояснення, в яких директор товариства ОСОБА_3 вважав Постанову слідчого законною.

  Суд, вивчивши скаргу, вислухавши заявника, слідчого, думку прокурора, перевіривши матеріали справи, доходить висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення.

          Судом встановлено, що кримінальна справа № 50090017 була порушена постановою Харківського міжрайонного прокурора від 30.03.2009 р. за ознаками злочину, передбаченого ст. 221 КК України –незаконні дії в процесі банкрутства.

Приводом для порушення справи стало звернення ВКФ ТОВ «УкрІнвестСтрой»в особі директора ОСОБА_1 з приводу вчинення незаконних дій під час банкрутства ВКФ ТОВ «УкрІнвестСтрой».

Підставою для порушення кримінальної справи стали встановлені під час дослідчої перевірки заяви ОСОБА_1 дані, які на момент порушення справи свідчили про незаконність відчуження ліквідатором ВКФ ТОВ «УкрІнвестСтрой»ОСОБА_4 нерухомого майна (20 квартир) в житловому будинку АДРЕСА_1, чим державі було завдано матеріальної шкоди в сумі 615 000 гривень. Зазначений висновок було зроблено  на тій підставі, що згідно договору №9/1-3-1д про сумісну діяльність від 15.05.2003 р., відповідні квартири  загальною площею 1609,18 кв.м., а саме: квартири №№ 1, 2, 3, 4, 21 першого поверху, квартири №№ 5, 6, 7, 8, 23, 26, другого поверху, квартири №№ 9, 12 третього поверху, квартири №№ 13, 15, 16 четвертого поверху, квартири №№ 17, 19, 20, 38 п’ятого поверху в житловому будинку по АДРЕСА_1 належали державі в особі Міністерства оборони України, оскільки були побудовані за державні кошти.

Разом з тим, в процесі досудового слідства слідчим було зроблено обгрунтований висновок про те, що відповідні квартири в житловому будинку по АДРЕСА_1 станом на дату їх продажу арбітражним керуючим –ліквідатором ОСОБА_4 належали на праві власності саме юридичній особі –банкруту ВКФ ТОВ «УкрІнвестСтрой», а не державі Україна. При цьому слідчий в обгрунтування зазначеного висновку послався на виникнення у ВКФ ТОВ «УкрІнвестСтрой»права власності на вказані квартири на підставі договору дольової участі № 11 від 31.03.2003 року (а.с. 43-44 т.1) відповідно до акту приймання-передачі від 25.04.2003 року (а.с.44 т.1). Отже, відповідне майно (квартири) на дату їх продажу ліквідатором ВКФ ТОВ «УкрІнвестСтрой»не належало державі, через що матеріальна шкода державі України таким продажем завдана не була. Зазначене встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 21.10.2009 р. у справі № 57/212-08 (а.с.271-280 т.1), яким встановлено відсутність порушень чинного законодавства з боку ліквідатора ВКФ ТОВ «УкрІнвестСтрой»при здійсненні продажу відповідних квартир. Рішеннями господарського суду Харківської області від 15.04.2010 р. та від 21.10.2009 р. встановлено, що:

- постановою господарського суду Харківської області від 22.12.2004 р. у справі №Б24/115-04 про визнання ВКФ ТОВ «УкрІнвестСтрой»банкрутом (а.с. 65 т. 1), яке було чинне на час продажу квартир, прямо зазначено, що всі арешти та інші обмеження розпорядження майном боржника з моменту винесення цієї постанови скасовуються, а накладення нових арештів та встановлення нових обмежень розпорядження майном боржника не допускається. Зазначене повністю відповідає положенням абз. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»щодо наслідків визнання боржника банкрутом, а ВКФ ТОВ «УкрІнвестСтрой»було визнано банкрутом постановою суду від 22.12.2004 р. (а.с. 65 т.1). При цьому відповідно до положень вказаного Закону підлягають скасуванню всі без винятку арешти та обмеження, що поширюється також і на арешти й обмеження, накладені у межах кримінальної справи;

- ухвалою господарського суду Харківської області від 15.05.2005 р. по справі № Б-24/115-04 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4 (а.с. 66 т.1), який згодом і здійснював продаж майна товариства;

- ухвала господарського суду Харківської області від 10.11.2005 року про усунення ліквідатора ОСОБА_4  (а.с. 91-95 т.1)чинності не набрала, була  оскаржена ліквідатором до господарського суду апеляційної інстанції і скасована постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2006 р. у справі № Б24/115-04 (а.с. 67 т. 1);

Твердження ОСОБА_1 про заниження вартості продажу квартир спростовуються висновками оціночної експертизи № 5393/8488, яка міститься в матеріалах справи на а.с. 288-299, виконаної  Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз  ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса. Цей експертний висновок  встановлює, що ринкова вартість квартир станом 29.11.2005 р. - на момент продажу - становить 597 871 грн., в той час, як фактично ці квартири було продано на аукціоні за 615 000 грн. (а.с.42 т.1), що підтверджує продаж квартир за ціною, що декілька перевищує їхню ринкову вартість.

Станом на дату продажу спірних квартир на аукціоні (а.с. 42 т.1) та на момент укладання в простій письмовій формі договору  купівлі-продажу № 19 від 30.11.2005 р. (а.с. 48-49 т.1), і станом на дату нотаріального посвідчення цього договору купівлі-продажу № 19 від 30.11.2005 року -  22.03.2006 р. (а.с. 45-46 т. 1), комітет кредиторів ВКФ ТОВ «УкрІнвестСтрой»не існував.

 Врегульована ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»спрощена процедура банкрутства відсутнього боржника, за якою ВКФ ТОВ «УкрІнвестСтрой»було визнано банкрутом, не передбачає створення комітету кредиторів взагалі. Через це будь-які процедурні вимоги щодо отримання погодження комітету кредиторів, включаючи й передбачені ч. 2 ст. 30 вказаного Закону, на порушення якої в скарзі посилається ОСОБА_1, на спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника не поширюються, оскільки отримати згоду комітету кредиторів необхідно і можливо лише тоді, коли він має створюватися відповідно до закону. Відтак, здійснюючи реалізацію спірних квартир, ліквідатор ВКФ ТОВ «УкрІнвестСтрой»не зобов’язаний був отримувати згоду комітету кредиторів. За таких обставин посилання ОСОБА_1 на неотримання такої згоди, як на процедурне порушення, є безпідставними.

Слідчим було зроблено висновок що продаж квартир було вчинено ліквідатором ВКФ ТОВ «УкрІнвестСтрой»на законних підставах, з додержанням визначеного законом порядку і з огляду на подальше використання отриманих коштів на погашення заборгованості банкрута майнової шкоди не було завдано не лише державі Україна, а й будь-яким іншим особам.

Диспозиція ч. 1 ст. 221 КК України передбачає, по-перше, обов’язкову  незаконність дій, що складають об’єктивну  сторону відповідного злочину (приховування майна, відомостей про майно, передача майна в інше володіння або його відчуження чи знищення, а також фальсифікація, приховування або знищення документів, які відображають господарську чи фінансову діяльність, в період провадження у справі про банкрутство), по-друге, наслідки таких незаконних дій –завдання великої матеріальної шкоди. Оскільки судами господарської юрисдикції встановлено законність дій арбітражного керуючого –ліквідатора ВКФ ТОВ «УкрІнвестСтрой», відповідні квартири станом на дату їх продажу належали на праві власності банкруту (ВКФ ТОВ «УкрІнвестСтрой»), а не державі Україна, отримані від продажу кошти були спрямовані на погашення заборгованості банкрута перед кредиторами, що свідчить про відсутність шкоди майновим правам та/або інтересам будь-яких осіб та держави України, слідчим в оскаржуваній постанові зроблено правильний висновок про відсутність у факті продажу відповідних квартир (20 квартир загальною площею 1609,18 кв.м., а саме: квартири №№ 1, 2, 3, 4, 21 першого поверху, квартири №№ 5, 6, 7, 8, 23, 26, другого поверху, квартири №№ 9, 12 третього поверху, квартири №№ 13, 15, 16 четвертого поверху, квартири №№ 17, 19, 20, 38 п’ятого поверху в житловому будинку по АДРЕСА_1 ознак складу злочину, передбаченого ст. 221 КК України.

Відповідно до п. 1 ст. 213 КПК України кримінальна справа закривається при наявності підстав, зазначених у статті 6 КПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий закриває справу мотивованою постановою, в якій, крім даних, передбачених у статті 130 КПК України, зазначає: відомості про особу обвинуваченого, суть справи, підстави для закриття справи, рішення про скасування запобіжного заходу і заходів по забезпеченню цивільного позову та можливої конфіскації майна, а також рішення в питанні про речові докази відповідно до статті 81 КПК України. За змістом ч. 4 ст. 236-6 КПК України суддя, розглянувши скаргу на постанову про закриття кримінальної справи, залишає скаргу без задоволення, якщо при закритті справи були виконані вимоги статей 213 і 214 КПК України.

Оскаржувана постанова слідчого винесена з додержанням вимог статей 213 і 214 КПК України на підставі ретельного вивчення матеріалів кримінальної справи та належної правової оцінки всіх її обставин у сукупності. Зважаючи на викладене, суд, оцінивши докази, вважає, що скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення. 

Керуючись ст. 236-6 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

  Скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого відділу СУ ГУМВС України ОСОБА_2 від 25 грудня 2010 року про закриття кримінальної справи № 50090017 –залишити без задоволення.

  На постанову може бути  подана скарга до апеляційного суду Харківської області в 7 денний строк з дня її ухвалення.    

  Суддя –