Справа  № 2-242/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11 березня  2011 року Роменський міськрайонний суд Сумської області  в  складі  :

              головуючого -судді  Яковець О.Ф.,

при секретарі  -       Дячковій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,-

                                                    В С Т А Н О В И В :

Позивач    звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя ,   в якому зазначив, що з 5 березня 1983 року по 29 січня 2008 року він проживав у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. В період шлюбу, 22 січня 1986 року, за спільні з відповідачкою кошти купили садибу – Ѕ частину житлового будинку літ. « А» із сараєм літ. « Д» в АДРЕСА_1.  Даний житловий  будинок складається із кімтати 1-1, площею 4 кв.м., кімнати 1-2, площею 7 кв.м., кімнати 1-3, площею 8.6 кв.м., кімнати 1-4, площею 21.2 кв.м. та сараю. Земельна ділянка на якій розміщений даний будинок та господарські будівлі не приватизована. Вищевказане спірне нерухоме майно зареєстроване на ім’я відповідачки. На даний час відповідачка чинить йому перешкоди в користуванні своєю власністю, взагалі заперечує його право на житло. Тому просив визнати за ним право власності на Ѕ частину кімнати 1-1, площею 4 кв.м., кімнати 1-2, площею 7 кв.м,  кімнати 1-3, площею 8.6 кв.м., кімнати 1-4, площею 21.2 кв.м. та сараю літ «Д», що становить ј частину від цілого житлового будинку літ «А», загальною площею 80,3 кв.м., жилою площею 59,3 кв.м., АДРЕСА_1. Судові витрати просив покласти на відповідачку.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

          Відповідачка позовні вимоги визнала частково, заперечення мотивувала тим, що з 5 березня 1983 року по 29 січня 2008 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з позивачем, від шлюбу мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є інвалідом 1 групи з дитинства та потребує постійного стороннього догляду.  Тому проживання з нею їх спільної дитини є істотною обставиною, яка дає правові підстави  для зменшення частки позивача. Крім того позивач з пропозицією здійснити поділ спільного майна до неї не звертався і тому вона не порушувала його права і законні інтереси.

          Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, в письмових поясненнях заперечував проти позову, вимоги мотивував тим, що  відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом йому на праві власності належить Ѕ частина житлового  будинку  по вул.. Першотравнева, 94. Згідно матеріалів технічної інвентаризації йому належить на праві власності Ѕ частина житлового будинку, розташоване АДРЕСА_1, яке складається з сіней 2-1, площею 4 кв.м., кухні 2-2, площею 7 кв.м., житлової кімнати 2-3, площею 8.1 кв.м., житлової кімнати 2-4, площею 20,8 кв.м. Отже йому на праві власності належить індивідуально визначене майно, а не та частка в спільному майні, так як на праві Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, став власником конкретних приміщень, а не частки у цілому будинку. Відповідно до діючого законодавства характерною ознакою спільної власності є єдність об’єкта, учасники спільної часткової власності мають частку у праві власності на спільне майно в цілому, а не на конкретну частину майна. Тому вимоги позивача є безпідставними.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази по справі вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.   

          Судом встановлено, що  ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі , який було розірвано 29 січня 2008 року ( а.с.6).

Від шлюбу сторони мають повнолітньою дочку – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2  (а. с.24).   

          В період шлюбу придбано:   

- Ѕ частину житлового будинку загальною житловою площею 59.30 кв.м. з відповідною частиною надвірних будівель в АДРЕСА_1 на земельній ділянці мірою 447,00 кв.м., на якій знаходиться  сарай літ Б, погреб п/г, сарай В.в1, огорожа И1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 22 січня 1986 року на ім’я ОСОБА_2 ( а.с.22-23).  

          Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом  від 26 серпня 2005 року Ѕ частина житлового будинку  з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, розташованого АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 ( а.с.32).

Встановлені в суді факти свідчать про те, що між сторонами склалися спірні правовідносини з приводу поділу спільного майна подружжя.   

Дані правовідносини регулюються ст. ст. 60,70 Сімейного кодексу України та ст. 372, 370, 368 Цивільного кодексу України.   

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.   

Згідно  ст.. 368 ч.1  ЦК України  спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. На підставі ч.3 даної статті майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не  встановлено договором або законом.  

Відповідно до ч. 1 ст. 370 ЦК України  співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

В силу ч.2 ст. 372 ЦК України  у разі поділу майна , що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Власниками житлового будинку в АДРЕСА_1  згідно договору купівлі-продажу та свідоцтва про право власності за заповітом є ОСОБА_2 та ОСОБА_3

          В судовому засіданні позивач просить визнати за ним право власності на Ѕ частину кімнати 1-1, площею 4 кв.м., кімнати 1-2, площею 7 кв.м,  кімнати 1-3, площею 8.6 кв.м., кімнати 1-4, площею 21.2 кв.м. та сараю літ «Д», що становить ј частину від цілого житлового будинку літ «А», загальною площею 80,3 кв.м., жилою площею 59,3 кв.м., АДРЕСА_1 . В той же час позивач не надав доказів, які б підтверджували, що вказані квартири на праві власності належать відповідачці.

          В судовому засіданні позивач пояснив, що у нього відсутні  правовстановлюючі документи, які б підтвердили, що вказані кімнати належать йому та відповідачці на праві спільної сумісної власності.

          22 січня 1986 року ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу Ѕ частину житлового будинку загальною житловою площею 59.30 кв.м. з відповідною частиною надвірних будівель в АДРЕСА_1 на земельній ділянці мірою 447,00 кв.м., на якій знаходиться  сарай літ Б, погреб п/г, сарай В.в1, огорожа И1, але в договорі не зазначено, які саме кімнати належать їй на праві власності. Іншим співвласником Ѕ частини житлового будинку  з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, розташованого АДРЕСА_1 є  ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом  від 26 серпня 2005 року, в якому також не зазначено, які саме кімнати належать йому.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.   

Позивачу   в судовому засіданні було   роз’яснено обов’язок, відповідно до ст. 60 ЦПК України, доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Також позивачу були роз’яснені наслідки   ненадання доказів на підтвердження своїх вимог. Але позивач не надав суду доказів на підтвердження своїх доводів , відмовився змінювати або уточнювати позовні вимоги,  а також відмовився від проведення експертизи.

Оскільки позивач не надав доказів про належність відповідачці кімнати 1-1, площею 4 кв.м., кімнати 1-2, площею 7 кв.м,  кімнати 1-3, площею 8.6 кв.м., кімнати 1-4, площею 21.2 кв.м. , то суд не може визнати право власності на дані кімнати.  Тому, суд приходить до висновку, що позивач не довів своїх вимог.

Суд діє в межах заявлених позовних вимог,  тому позов задоволенню не підлягає, у зв’язку з недоведеністю позовних вимог.   

 Керуючись ст. ст. ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213,  214-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 60, 70   ЦК України, суд  -   

                                                      В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позову   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.   

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення – протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 Суддя підпис…   

Копія вірна:  

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ О. Ф. Яковець