Справа №2а-506/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

12 березня 2011 року                                                                                         м. Кузнецовськ                     

Суддя Кузнецовського міського суду Рівненської області Зейкан І.Ю., розглянувши у  скороченому провадженні у м.Кузнецовську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області про перерахування та виплату пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

До Кузнецовського міського суду звернулась ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області (далі - УПФ) з вимогами зобов’язати УПФ здійснити перерахунок її пенсії починаючи з 11.08.2010 року як інваліду ІІ групи інвалідності, пов’язаної з Чорнобильською катастрофою у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, а також зобов’язати УПФ вчинити дії по виплаті підвищення оплати праці ОСОБА_1 як працюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі 25% мінімальної заробітної плати з 11.08.2010 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач порушує її права на отримання пенсії у повному розмірі як особи віднесеній до категорії 1, інваліда ІІ та ІІІ групи інвалідності, пов’язаної з наслідками аварії на ЧАЕС відповідно до ст.ст. 39, 50, 54 Закону України №796-ХІІ.

Відповідач отримавши копію ухвали про відкриття скороченого провадження у справі, з копією позовної заяви та доданими до неї документами, заперечення у десятиденний строк не подав.

Суд, дослідивши позовну заяву та оцінивши інші докази у справі приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав.     

У зв’язку з тим, що ухвалою Кузнецовського міського суду від 28.02.11 позовні вимоги ОСОБА_1 у частині перерахування та виплати їй державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, а також підвищення до оплати праці, відповідно до ст.ст.39, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 11.08.2010 року до 17.08.2010 року залишені без розгляду, суд досліджує докази щодо задоволення решти позовних вимог.

З копії посвідчення серії А №156900 від 16.02.2010 року вбачається, що дійсно ОСОБА_1  є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Відповідно до витягу із акту огляду Рівненської спеціалізованої онкорадіологічної МСЕК серії РВН №0170056 позивач з 15.01.10 є інвалідом другої групи інвалідності. Причиною інвалідності є захворювання пов’язане з наслідками  Чорнобильської катастрофи. Групу інвалідності встановлено довічно.

Відповідно до протоколу №133 від 12.03.2002 року, що знаходиться у пенсійній справі позивача, ОСОБА_1 з 19.02.2002 року призначена пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком. Відповідно до витягу із акту огляду у МСЕК серії РВН №055318, ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності по загальному захворюванню, що й стало підставою для призначення пенсії.

З матеріалів пенсійної справи вбачається, що цей вид пенсії позивач отримує до цього часу. Заяви позивача, якою підтверджувало б його волевиявлення про перехід на пенсію у розмірах, передбачених ст.54 Закону України №796-ХІІ, у матеріалах пенсійної справи не виявлено і до суду не подано.

Згідно із п.13 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України № 796-ХІІ та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.

Оскільки позивачу, за його вибором призначено пенсію відповідно до Закону України № 1058-IV, тому суд не вбачає підстав для перерахунку пенсії позивачу відповідно до ст.54 Закону України №796-ХІІ.

Виходячи із зазначеного, в суді не встановлено, що з боку відповідача в цій частині має місце прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльність по відношенню до позивача, які суперечать закону.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України № 796 –ХІІ, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам ІІ групи – 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р. передбачена інша редакція ст.50 Закону України № 796 –ХІІ, зокрема,     Особам,  віднесеним  до  категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам IІ  групи  - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.07р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно рішення Конституційного Суду України  від 22.05.08р. №10-рп/2008. Згідно п. 6 резолютивної частини вказаного рішення,  рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Це значить, що  з 22.05.2008 року діють норми ст.ст.50 Закону № 796 –ХІІ в редакції, що була чинною в період  до внесення змін  підпунктом 15 п. 28 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.07 р. (що визнані неконституційними).   

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України №796-ХІІ, виплачується особам віднесеним до 1 категорії, інвалідам ІІ групи –20 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом. Відповідно до  ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Так як, розмір додаткової пенсії позивачу, що визначений за нормами постанови КМ України від 28 травня 2008р. №530 не відповідає нормі ст.50  Закону № 796 –ХІІ, тому необхідно задовольнити позов про перерахунок пенсії позивачу відповідно до вимог статті 50 Закону України № 796 –ХІІ.     

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Не визначається такого розміру і нормами спеціального Закону № 796 – ХІІ. Тому, на думку суду, є підстави для застосування загальної норми ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем права на підвищення пенсії відповідно до закону. Суд також приймає до уваги, що за змістом ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується в тому числі для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку  мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат. Статтею 46 Конституції України гарантується, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.   

Наведене дає суду підстави при вирішенні даного спору застосувати у розумінні ст.50 Закону № 796 –ХІІ мінімальний розмір пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Отже, величиною мінімальної пенсії за віком,  від якої має бути фактично обраховано нижчу межу пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, є встановлений законом прожитковий мінімум.

Розглянувши вимогу про зобов’язання УПФ вчинити дії по виплаті підвищення оплати праці ОСОБА_1 як працюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі 25% мінімальної заробітної плати з 11.08.2010 року, слід зробити висновок про безпідставність такої вимоги до УПФ.

Такий висновок випливає з того, що ст.58 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не передбачено функцію Пенсійного фонду з виплати підвищення оплати праці.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як привило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. У ст.2 цього Закону України, до структури заробітної плати включено додаткову заробітну плату, під якою розуміється винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Таким чином, не встановлено, що з боку відповідача в цій частині має місце прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльність по відношенню до позивача, які суперечать закону, оскільки до його функцій не відноситься виплачувати підвищення оплати праці.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 71, 138, 160-163, 167, 183-2 КАС України, ст.ст.39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області  здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду заподіяну здоров’ю, та виплачувати її з 18 серпня 2010 року з урахуванням виплачених сум, як особі віднесеній до категорії 1 інваліду другої групи інвалідності, пов’язаною з Чорнобильською катастрофою в розмірі 75 % мінімальних пенсій за віком, відповідно до положень ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із розрахунку, що мінімальна пенсія за віком визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У задоволенні інших вимог відмовити за безпідставністю.

Постанову суду звернути до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

Постанова суду набирає законної  сили  після  закінчення  строку  апеляційного оскарження. Апеляційна  скарга  подається  до  Житомирського апеляційного адміністративного суду через  Кузнецовський міський суд Рівненської області, який ухвалив оскаржуване  судове  рішення.  Копія  апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  подається протягом  десяти  днів  з  дня  її отримання.  

Суддя                                                                                                                                      І.Зейкан