ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2007 р. | № 20-1/018 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. ( головуючого ), |
Вовка І.В., Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційне подання на постанову | Першого заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.05.2007 року |
у справі за позовом | Першого заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, військової частини А-0225 |
до третя особа | Приватного підприємства “АДЕПТ”;
Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина Морська |
про | визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та застосування наслідків нікчемності мирової угоди, |
УСТАНОВИВ:
У лютому 2007 року перший заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України звернувся до господарського суду м. Севастополя в інтересах держави в особі: Міністерства Оборони України, військової частини А-0225 з позовною заявою до відповідача про визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва грязелікувальниці у військовому містечку № 174, б Омега м. Севастополя за державою та витребування цього майна з чужого незаконного володіння у зв’язку з незаконним вибуттям спірного майна з державної власності.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції прокурор доповнив заявлені вимоги та просив застосувати наслідки нікчемності мирової угоди, укладеної 01.11.2002 року між відповідачем і Будівельним управлінням Чорноморського флоту Російської Федерації.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 02.04.2007 року в позові відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.05.2007 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційному поданні перший заступник військового прокурора ВМС України вважає, що судом порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та позов задовольнити.
У відзиві на касаційне подання відповідач вважає, що судові рішення грунтуються на законі, і просить залишити їх без змін, а касаційне подання без задоволення.
Відзиви на касаційне подання від позивачів і третьої особи до суду не надходили.
У судовому засіданні оголошувалася перерва на 05.12.2007 року.
Заслухавши пояснення прокурора та представників відповідача, дослідивши доводи касаційного подання та відзиву на нього, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Предметом даного судового розгляду є позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Військової частини А 0225 про визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва грязелікувальниці у військовому містечку № 174 б Омега в м. Севастополі та витребування цього майна з чужого незаконного володіння і застосування наслідків нікчемності мирової угоди, затвердженої судом.
Відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проте, обгрунтувавши прийняті рішення судовими рішеннями, прийнятими в інших справах і судовою ухвалою про затвердження мирової угоди та застосувавши ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, суди обох інстанцій зазначених судових рішень до справи не залучили і відповідно встановлених ними фактів не дослідили та належної правової оцінки цим обставинам не навели.
До того ж, застосувавши ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суд не навів застосованої ним підстави звільнення від доказування.
За вимогами ст. 388 ЦК України, якою обгрунтовано заявлений позов, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
У той же час, відмовивши в позові про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння суди обмежилися посиланням на мирову угоду, затверджену господарським судом 06.11.2002 року в справі № 205/864 і не з’ясували доведеності обставин, пов’язаних з наявністю права державної власності на спірне майно, з урахуванням норм матеріального права та міжнародних угод, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Водночас, зробивши висновок про наявність права власності на спірне майно у відповідача суди не з’ясували питання про те, які ж норми матеріального права регулюють правовідносини виникнення права власності на це майно та не навели правового обгрунтування відхилення доводів прокурора про наявність права державної власності на спірне майно і вибуття цього майна з володіння власника не з його волі іншим шляхом.
Разом з цим, дійшовши висновку про відмову в позові, суди не встановили та не навели обставин, які б свідчили про відсутність виникнення права державної власності на спірне майно.
За таких обставин, прийняті судові рішення не можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання першого заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.05.2007 року та рішення господарського суду м. Севастополя від 02.04.2007 року скасувати, і справу № 20-1/018 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий суддя В.Перепічай
Судді І.Вовк
П.Гончарук
дп