ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2007 р. | № 4/203 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Козир Т.П. |
суддів : | Мележик Н.І., Подоляк О.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Українського консорціуму “Екосорб” |
на постанову | від 14.08.2007 р. Київського апеляційного господарського суду |
у справі | № 4/203 |
за позовом | ТОВ “Інвестиційно-будівна корпорація “Місто” (надалі –Товариство) |
До | Українського консорціуму “Екосорб” (надалі –Консорціум) |
Про | Розірвання договору |
за участю представників: |
від позивача | - Петренко І.А., Скуба І.В. |
від відповідача | - Голодненко В.О. |
В С Т А Н О В И В:
В червні 2007 р. Товариство звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Консорціуму про розірвання договору про пайову участь у будівництві житлового будинку по вул. Обсерваторній, 4 у Шевченківському районі м. Києва № СК 36/179 від 15.02.2005 р.
Консорціум проти задоволення позову заперечував.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.07.2007 р. (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2007 р. (судді: Андрієнко В.В., Малетич М.М., Студенець В.І.), позов задоволено: договір про пайову участь у будівництві житлового будинку по вул. Обсерваторній, 4 у Шевченківському районі м. Києва № СК 36/179 від 15.02.2005 р. розірвано.
Не погоджуючись з постановою, Консорціум звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.
Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов’язки сторін у спірних правовідносинах. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.
Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 15.02.2005 р. між Консорціумом та Товариством укладено договір № СК 36/179 про пайову участь у будівництві житлового будинку по вул. Обсерваторній, 4 у Шевченківському районі м. Києва (надалі –Договір).
Укладений Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Приймаючи рішення та постанову про розірвання Договору з посиланням на ст. 651 ЦК України, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з обставин невиконання Консорціумом зобов'язань за Договором –невиконання робіт у відповідності до Графіка робіт (додаток № 2 до Договору).
Вказані висновки слід визнати необґрунтованими.
В матеріалах справи відсутні додаткова угода № 1 від 08.06.2006 р. та передбачений п. 3.2 Договору погоджений сторонами Графік робіт (додаток № 2 до Договору), на які посилаються суди в мотивувальних частинах судових рішень, а також передбачені пунктами 2.3, 4.2.1 Договору додаткові угоди та графік фінансування.
Посилаючись на допущення Консорціумом істотного порушення умов Договору, в обґрунтування висновку про наявність підстав для розірвання Договору в порядку ст. 651 ЦК України, господарські суди не врахували, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Водночас, судами не наведені обставини завдання шкоди Товариству, а також не встановлено, що позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні Договору.
При цьому, судами не надано належної юридичної оцінки посиланням відповідача на неналежне виконання позивачем зобов'язань за Договором і на необхідність застосування до відносин сторін ч. 4 ст. 612, ст. 613 ЦК України з урахуванням того, що Товариством не дотримано Графіку фінансування будівництва об'єкту, не перераховані грошові кошти в повному обсязі і фактично припинено фінансування будівництва.
Відповідно до п. 3.1 Договору датою початку виконання робіт вважається дата передачі Консорціуму будівельного майданчика по акту прийому-передачі від замовника будівництва ТОВ "Лаванда Плюс". Копія акту надається Товариству. Згідно п. 4.1.2 Договору сторони зобов'язались спільно отримати дозвіл Держархбудконтролю на будівництво та іншу документацію, необхідну для здійснення будівництва.
Проте, вказані обставини судами не досліджувались, юридична оцінка надана не була.
Неповне дослідження фактичних обставин та неналежне з’ясування дійсних прав і обов’язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.
Викладене свідчить про те, що судами при розгляді справи не були достатньо враховані вимоги законодавства. Як наслідок, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають ст. ст. 84, 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У зв’язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Українського консорціуму “Екосорб” задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2007 р. та рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2007 р. у справі № 4/203 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий, суддя Т. Козир
С у д д і Н. Мележик
О. Подоляк