ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

За участю представників сторін:

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2007р. Акціонерне товариство закритого типу "Промкомбінат" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "МАСТ-БУД" про стягнення з відповідача на свою користь суми боргу у розмірі 588502,68грн. за договором відступлення права вимоги № 29-12-06/1 від 29.12.2006р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.04.2007р. у справі №11/37 (суддя Чернота Л.Ф.) позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу "Промкомбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "МАСТ-БУД" про стягнення розміру позовних вимог в сумі 588502,68грн. задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "МАСТ-БУД" на користь Акціонерного товариства закритого типу "Промкомбінат" розмір позовних вимог в сумі 588 502,68грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 5885,03грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

Судове рішення мотивоване тим, що між сторонами склалися вексельні відносини, які регулюються Уніфікованим Законом про переказні векселі та прості векселі, що набув чинності для України 06.01.2000р., після введення в дію для України Женевської конвенції від 07.06.1930р. Посилаючись на приписи ст.ст.43, 70, 77, 78 зазначеного Уніфікованого закону, ст.ст.1, 21 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу", зазначивши, що вимоги позивача за опротестованим простим векселем №66335742694649 могли бути заявлені протягом 1 року з дня протесту, враховуючи подачу позивачем до суду позовної заяви 02.02.07р., опротестування вказаного векселя, ненадання відповідачем доказів сплати за цим векселем 588502,68грн., а також ненадання рішення суду про визнання недійсним даного векселю, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2007р. у справі №11/37 (колегія суддів у складі головуючого судді Діброви Г.І., суддів Гези Т.Д., Шевкової Т.А.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "МАСТ–БУД" на рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2007р. у справі №11/37 задоволено. Рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2007р. у справі №11/37 скасовано. Відмовлено у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства закритого типу "Промкомбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "МАСТ–БУД" про стягнення заборгованості за договором відступлення права вимоги в розмірі 588502,68грн. При наявності підстав, передбачених ст.122 Господарського процесуального кодексу України, зобов’язано господарський суд Донецької області видати поворотний наказ.

Позивач, не погоджуючись за прийнятою у справі постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2007р., звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "МАСТ-БУД" на користь Акціонерного товариства закритого типу "Промкомбінат" суму боргу у розмір 588502,68грн., витрати по державному миту сумі 5885,03грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмір 118грн., витрати пов'язані з подачею касаційної скарги, стверджуючи про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідач скористався правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить оскаржувану постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 29.12.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтаїр-Фінанс" та Акціонерним товариством закритого типу "Промкомбінат" укладений договір відступлення права вимоги №29-12-06/1, за п.1.1 якого ТОВ "Альтаїр-Фінанс" (первісний кредитор) передав, а Акціонерне товариство закритого типу "Промкомбінат" (новий кредитор) прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і став кредитором за векселем №66335742694649, який виданий ТОВ "Підприємство "МАСТ-БУД" із строком платежу "за пред’явленням" на суму 638502,68грн., місцем платежу: м. Маріуполь, Філія ПУМБ в м. Маріуполь.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що вказаний простий вексель ТОВ "Альтаїр-Фінанс" 23.06.2006р. придбало у ТОВ "Системний Фінансовий Менеджер" за договором купівлі-продажу цінних паперів №Т36/2306/005, Т46/2306/001, укладеним в місці Києві, тобто в день видачі векселя в місці Маріуполі Донецької області, із зазначенням, що третя особа купила даний цінний папір, як простий вексель з іменним індосаментом №66335742694649.

При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що на його вимогу до матеріалів справи додані додаткові документи, з яких вбачається, що 18.07.2006р. ТОВ "Альтаїр-Фінанс" пред’явило простий вексель з іменним індосаментом відповідачу до платежу, про що складений акт пред’явлення векселя до платежу.

21.07.2006р. відповідач перерахував ТОВ "Альтаїр-Фінанс" –50000грн., як оплату простого векселя з іменним індосаментом по акту пред’явлення векселя до платежу.

Пославшись на ч.3 ст.2 Закону України "Про обіг векселів в Україні", суд апеляційної інстанції зазначив, що тільки 22.11.2006р. ТОВ "Альтаїр-Фінанс" звернулося до Турченко Т.П., державного нотаріуса Першої Маріупольської державної нотаріальної контори, для вчинення протесту про неоплату у сумі 588502,68грн.

Судом апеляційної інстанції вказано, що 24.11.2006р. Турченко Т.П. вчинено протест про неоплату векселя в сумі 588502,68грн. (зареєстровано в реєстрі за №7/3106 від 24.11.2006р.), незважаючи на те, що відповідач листом №2054 від 23.11.2006р. повідомив нотаріуса про порушення третьою особою вимог вексельного законодавства України.

Стверджуючи, що передбачене вищезазначеними документами відступлення право вимоги за зобов’язанням Боржника від Первісного кредитора до Нового кредитора визначене в сумі 588502,68грн., місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач є законним векселедержателем.

Як встановлено судом першої інстанції, первісний кредитор 09.01.2007р., відповідно до вимог п.3.2 названого договору, надіслав поштове повідомлення з вкладенням копії договору та повідомлення про відступлення права вимоги відповідачу, яке первісний кредитор 11.01.2007р. надав позивачу.

Суд першої інстанції, задовольняючі позовні вимоги, визнав, що відносини, які виникли між сторонами, носять вексельний характер і регулюються положеннями вексельного права, а саме: Уніфікованим Законом про переказні векселі та прості векселі, що набув чинності для України 06.01.2000р., після введення в дію для України Женевської конвенції  від 07.06.1930р.

Враховуючи вимоги ст.ст.43, 70, 77, 78 зазначеного Уніфікованого закону, ст.21 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу", ст.ст.509, 514, 525 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд, зазначив, що строк платежу по вказаному векселю настав, відповідач не здійснив платіж за ним, позовна заява за опротестованим простим векселем №66335742694649 надана до суду 02.02.07р. - протягом 1 року з дня протесту, сторонами до матеріалів справи не надано рішення суду про визнання недійсним даного векселю, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Натомість, суд апеляційної інстанції встановив, що між АТЗТ "Промкомбінат" та ТОВ "Підприємством "МАСТ-БУД" склалися цивільно-правові стосунки, передбачені ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України, а не вексельні, у зв’язку з чим до них застосовуються правила звичайної цесії, а не правила індосаменту за вексельним законодавством України.

Поряд з цим, апеляційний господарський суд на підставі наданого йому договору купівлі-продажу цінних паперів від 18.12.06р., укладеному між третьою особою та позивачем, за яким третя особа зобов’язалась передати покупцю іменні прості акції ВАТ "ЗНВКІФ "Європейські технології" на загальну суму 12572147,29грн., а позивач зобов’язався прийняти та оплатити цінні папери на банківський рахунок продавця протягом 90 банківських днів з моменту підписання сторонами даного договору, дійшов висновку, що сторони цього договору передбачили можливість розрахунку між сторонами шляхом передачі векселя або іншим порядком.

Посилаючись на акт звірки розрахунків між третьою особою та позивачем станом на 28.12.06р., апеляційний господарський суд зазначив, що останній розрахувався за цим договором наступним чином: акт вексельного платежу від 19.12.06р., платіжне доручення №830 від 27.12.06р. на загальну суму 11983 644,61грн., а в тексті укладеного сторонами договору відступлення права вимоги №29-12-06/1 від 29.12.06р. (який є безоплатним), зазначено, що зобов’язання третьої особи перед позивачем за договором купівлі-продажу цінних паперів вважаються виконаними.

Суд касаційної інстанції вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій помилковими і передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" (у редакції, яка була чинною на час розгляду спору) законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Отже, вексельні правочини (зокрема, по видачі, акцептуванню, індосуванню, авалюванню векселя, його акцептуванню в порядку посередництва й оплаті векселя) регулюються нормами спеціального вексельного законодавства.

Разом з тим, в окремих випадках такі правочини можуть регулюватися і загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (статті 202-211, 215-236, 509-609 Цивільного кодексу України).

У зв’язку з чим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані до спірних правовідносин лише норми, передбачені ст.ст.512-519 Цивільного кодексу України, без врахування особливостей, визначених нормами спеціального вексельного законодавства.

Статтею 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" вексель визначено цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

За приписами статті 77 зазначеного Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема, щодо строку платежу, права регресу у разі неплатежу.

Згідно статті 34 вказаного Уніфікованого закону переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

У відповідності до статті 44 зазначеного Уніфікованого закону відмова в акцепті або у платежі повинна бути підтверджена засвідченим автентичним документом (протест у неакцепті або у неплатежі). Протест в неакцепті повинен бути здійснений протягом строку, визначеного для пред'явлення для акцепту. Якщо у випадку, передбаченому у першому абзаці статті 24, перше пред'явлення мало місце в останній день строку, то протест ще може бути здійснений наступного дня. Протест у неплатежі за переказним векселем, який підлягає оплаті на визначену дату або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення, повинен бути здійснений в один із двох робочих днів, які настають за днем, у який вексель підлягає оплаті. Якщо йдеться про вексель зі строком платежу за пред'явленням, то протест повинен бути здійснений у порядку для здійснення протесту у неакцепті, вказаному у попередньому абзаці.

При розгляді даної справи судами першої ті апеляційної інстанції не було перевірено, чи відповідає документ формальним вимогам, що дозволяють розглядати його як цінний папір (вексель).

Відповідно до ст.194 ЦК України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Виходячи з цього визначення здійснення або передача посвідчених цінним папером прав можливі тільки за умови його пред'явлення.

Статтею 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" і ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що векселі (переказні та прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма і порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).

Судами попередніх інстанцій при розгляді даного спору не було з’ясовано наявності у вказаному простому векселі обов’язкових реквізитів, визначених у ст.75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, та відповідно не з’ясовано наявності у зазначеного векселя вексельної сили у відповідності до ст.76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції, стверджуючи про отримання позивачем векселя від третьої особи, яка опротестувала вексель з порушенням вексельного законодавства, передчасно послався на ч.3 ст.2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" та Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України без з'ясування здійснення оплати за простим векселем, пред’явленим до оплати у відповідності до приписів ст.ст.34, 76, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, а також здійснення протесту по частково оплаченому векселю у порядку, визначеному ст.44 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.

Суд апеляційної інстанції стверджуючи, що на векселі не зазначено дати вчинення напису ТОВ "Системний Фінансовий Менеджер" не вказав порушеної при цьому норми матеріального права, що свідчить про передчасність висновків, викладених ним в оскаржуваній постанові.

Поряд з цим, вказавши в постанові, що невідомо з яких причин не зроблено виконавчий напис нотаріусом при посиланні на наявність у справі здійсненого нотаріусом протесту векселя, суд апеляційної інстанції не врахував приписів ст.8 Закону України "Про обіг векселів в Україні", якою визначено, що вексель, опротестований нотаріусом (виконавчий напис нотаріуса) у встановленому законом порядку, є виконавчим документом.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції стверджуючи про відсутність доказів звернення індосанта до державного виконавця, в обґрунтування відмови у задоволенні заявлених позовних вимог, не зазначив, норми матеріального права, якою обумовлений зазначений обов’язок звернення індосанта до державного виконавця та обмеження цим права звернення до суду за захистом порушеного права.

Крім того, відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором відступлення права вимоги, суд апеляційної інстанції не з'ясував правомірності укладення цього договору зі з'ясуванням дійсності переданої за векселем вимоги за цим договором у відповідності до приписів ст.ст.512-519 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого та постанови апеляційного суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки в силу положень ст. ст. 1115, 1117 ГПК України суд касаційної інстанції не має можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, прийняті у справі з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід врахувати вищевикладене, повно та всебічно встановити обставини справи, застосувати до спірних правовідносин належні норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, ст.ст.11110-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Промкомбінат" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.07.2007р. та рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2007р. у справі №11/37 скасувати.

Справу №11/37 передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі суду.

Головуючий суддя                                                            О. Кот

Судді                                                                                 С. Владимиренко

                                                                                          С. Шевчук