Справа  № 2-а-534/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

24 лютого 2011 рокуГородищенський районний суд

Черкаської області

          в складі:

головуючого судді                                                                                             Черненка В.О.

при секретарі                                                                                                     Сидоренко О.С.

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городище в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Городищенському районі про стягнення недоплаченої щомісячної грошової надбавки до пенсії дитині війни та про поновлення пропущеного строку для звернення до суду,

                                                              ВСТАНОВИВ :

      ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить: відновити пропущений строк звернення до суду з 01.01.2009 року по 31.10.2010 року, зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Городищенському районі нарахувати на його користь недоплачену йому, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу виходячи з розміру, який встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 01.01.2009 року по 31.10.2010 року, що складає 2727 гривень 80 копійок та зобов’язати відповідача нараховувати йому щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надалі при нарахуванні пенсії.

          Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», він є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 цього ж закону, з 1 січня 2006 року йому повинна була виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

         Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

       Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані неконституційними. Вказане рішення КСУ є обов’язковим до виконання на території України. Відповідно до ч.2 ст.3  ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

        Згідно ч.2 ст.19 та ч.3 ст.22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі  і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

      Відповідно до вимог ст.19 ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму. Тобто, реалізація особою права що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних актах національного законодавства, не може бути поставлене в залежність від бюджетних асигнувань, а тому посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину не виконання своїх обов’язків не повинно прийматися судом до уваги.

        З огляду на вище викладене, вважає, що невиплата йому надбавки до пенсії як дитині війни, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.

         Виходячи з розміру соціальної допомоги, яка відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» становить 30% мінімальної пенсії за віком, яка згідно зі ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, який з 01.01. по 01.11. та з 01.11. по кінець 2009 року був встановлений, відповідно 544 гривні і 573 гривні на місяць, а в 2010 році становив: з 01.01. – 695 гривень, з 01.04. – 706 гривень, з 01.07. – 709 гривень, з 01.10. – 723 гривні, з 01.12. – 734 гривні на місяць, вважає, що сума недоотриманої нею соціальної допомоги за період з 01.01.2009 року по листопад 2010 року становить 2727 гривень 80 копійок.

           Посилаючись на приписи ст.ст. 99, 100 КАС України та на те, що про належні йому, як дитині війни, виплати, його повідомлено не було, а про порушення його прав, йому стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у вересні 2010 року та на те, що до рішення Конституційного Суду України №19 від 09.09.2010 року про зміну підсудності даної категорії справ, ЦПК України встановлював 3-х річний термін для звернення до суду, вважає що зменшення цього строку є недопустимим і таким, що погіршує його права, а тому звернувся до суду та просить відновити пропущений строк звернення до суду з 01.01.2009 року по 31.10.2010 року, зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Городищенському районі нарахувати на його користь недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу, виходячи з розміру, який встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 01.01.2009 року по 31.10.2010 року, що складає 2727 гривень 80 копійок та зобов’язати відповідача нараховувати йому щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надалі при нарахуванні пенсії.

        Позивач у судове засідання не з'явився, але подав заяву, в якій просить справу слухати у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

        Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі  Черкаської області позовні вимоги не визнала, подала письмові заперечення та пояснила, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій дітям війни, що визначені ст. 6 даного Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету України, і в  2007 році відповідно до  ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік» виплата щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» була передбачена в розмірі 50% від розміру надбавки, передбаченої учасникам війни, за умови, що людина, яка має статус «дитина війни» за життя визнана інвалідом; а у 2008 році за Законом України «Про Державний бюджет України на  2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (пп. 2 п. 41 розділу ІІ) та постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року за № 530, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно ст. 14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам війни пенсії підвищуються на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Тому всім особам, які мали право на допомогу, як дитина війни: з 01 січня 2008 року, щомісячно, було  виплачено по 47,00 гривень, з 01 квітня – по 48,10  гривень, з 01 липня – по 48,20 гривень,  з 01 жовтня – по 49,80 гривень, при цьому,  коштів  на збільшення допомоги  дітям війни не виділялося. Згідно п. 8 Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», з 01.01.2009 року по даний час виплата дітям війни проводиться у тому ж розмірі, що і в жовтні 2008 року. Тобто, у органів Пенсійного фонду не було і на даний час немає законних підстав для збільшення цієї виплати. Крім того, визначення мінімального розміру пенсії за віком – ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на що посилається позивач, застосовується виключно для обчислення розмірів пенсій, призначених даним Законом, і для визначення доплат або підвищення до пенсій не застосовується. УПФ України в Городищенському районі наполягає на відмові у задоволенні позову у зв’язку з пропущеним шестимісячним  терміном позовної давності, відповідно до ст.ст. 99-100 КАС України. Крім того, вимога позивача, яка містить зобов'язання  управління в подальшому проводити  щомісячні виплати з перерахунком, згідно ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не може задоволена судом, оскільки він не наділений повноваженнями на прийняття рішення з приводу майбутніх правовідносин, які не настали. Також, дана вимога суперечить змісту чинного законодавства України. Судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання, воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому правового регулювання суспільних відносин.

       Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши всі наявні докази у справі, вважає, що позов не достатньо обґрунтований, а тому підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

     Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни, тому він має право користуватися пільгами, передбаченими Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року.   

         Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону України від 19 грудня 2006 року, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

        Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, що втратили працездатність.

      Таким чином, позивач з 01 січня 2007 року, мав право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.   

      Однак, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.   

        Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп /2007 року та  № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, положення обох вищезазначених Законів, якими зупинялась дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та в неї вносились зміни, визнано такими, що не відповідають Конституції України. При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України  зупиняти дію окремих законів України та (або) будь - яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам ст. 3  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами.   

          Відповідно до ч. 3 ст. 54 ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік»  від 26.12.2008 року №835-VI та ч. 2 ст. 52 ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік» від  27 квітня 2010 року N 2154-VI  розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік та 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами КМУ.   

           Проте, на виконання вищезазначеної норми, КМ України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 та 2010 році розміру підвищення до пенсії особам віднесеним до категорії «Дитина війни». Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» передбачено, що дітям війни, крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48,1 гривні, з 01 липня – 48,2 гривні та з 01 жовтня 49,8 гривень. Розмір підвищення до пенсії з 01 січня 2009 року та з 01 січня 2010 року цією постановою не визначений та змін стосовно цього питання у 2009 – 2010 роках у вищезазначену постанову не вносилося.  Тобто, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2009 року по даний час є діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком».

     Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст. 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.   

        З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини 1 ст. 58 Конституції України, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативно - правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань, тому посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину їх невиконання, не повинні прийматися до уваги.   

       Таким чином, відповідач, за спірний період, мав би виплачувати позивачу пенсію, збільшену на 30%, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

        Конституція України у ст. 46 гарантує громадянам право на соціальний захист, який включає отримання пенсії, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування та мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

       Відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, особі, права та інтереси якої порушені, гарантується право на судовий захист.      Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, але їх застосування повинно зберігати пропорційність між застосованими засобами та постановленою метою (Рішення Європейського суду  з прав людини у справі «Воловік проти України» заява №15123/03  від 6 грудня 2007 року).

        Згідно ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, тому суд, розглядаючи справу в межах позовних вимог, вважає, що вимоги позивача в частині перерахунку його пенсії з підвищенням на 30%, як дитині війни,  підлягають до часткового задоволення, а саме: за період з 09.08.2010 року по 31.10.2010 року, оскільки, останній, в своєму позові не навів причин пропущення строку звернення до суду, які б суд міг визнати поважними.

       Щодо вимог позивача зобов’язати відповідача виплатити надбавку в певній сумі грошових коштів, то, на думку суду, вони задоволені бути не можуть, оскільки, для проведення розрахунків, необхідні спеціальні знання, якими ні позивач, ні суд не володіє.

         Що стосується вимог позивача в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі в подальшому нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії, то дані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки суд не наділений повноваженнями приймати рішення з приводу майбутніх правовідносин, які не настали. Судове рішення не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому стосовно правового регулювання суспільних відносин.

         На підставі вище викладеного, керуючись  Конституцією України, Законом України «Про соціальних захист дітей війни»,  Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,  Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік»  від 26.12.2008 року № 835-VI; Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» від  27 квітня 2010 року N 2154-VI; Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»; ст. ст. 6, 17, 71, 99, 102, 159, 160, 163, 181, 185,  186 КАС України, суд,

                                                                  ПОСТАНОВИВ:

     позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Городищенському районі про стягнення недоплаченої щомісячної грошової надбавки до пенсії дитині війни та про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, задоволити частково.

     Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Городищенському районі нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», державну соціальну допомогу – щомісячну доплату до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум,  за період з 09.08.2010 року по 31.10.2010 року.

          В іншій частині позову відмовити.

        Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду, через Городищенський районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови.

Суддя В. О. Черненко