ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

29 листопада 2007 р.

№ 16/108

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого суддія

Кота О.В.

суддів

Владимиренко С.В.

Шевчук С.Р.

розглянула

касаційну скаргу

Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія"

на постанову

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.07.2007р.

та рішення

господарського суду Полтавської області від 11.05.2007р.

у справі

№16/108

за позовом

Полтавського відкритого акціонерного товариства "Облагропостач"

до	Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія"

про	зобов'язання щодо повернення об'єкту оренди та стягнення 550540,65грн.

та за зустрічним позовом

Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія"

до	Полтавського відкритого акціонерного товариства "Облагропостач"

про	визнання недійсним договору оренди та стягнення 84250грн.

В судовому засіданні 15.11.2007р. оголошена перерва по 29.11.2007р. для оголошення вступної та резолютивної частин постанови.

В судовому засіданні 15.11.2007р. брали участь представники:

- від позивача:

Ківшик О.П. –голови правління;

- від відповідача:

Жуков І.М., дов. від 05.06.07р.;

ВСТАНОВИВ:

У березні 2007р. Полтавське відкрите акціонерне товариство "Облагропостач" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" про зобов’язання останнього повернути орендоване ним майно, яке належить позивачу, а саме: залізничну колію довжиною 240м. з проїздом через з/д стрілки №№19; 21; 23, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Н-Санжарський район, с.Руденківка, стягнення з СП "Полтавська газонафтова компанія" на користь ПВАТ "Облагропостач" 334556,65грн. неустойки, 3345,57грн. та 85грн. витрат по сплаті державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При розгляді даної справи позивач надав суду клопотання про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за березень 2007р. у сумі 107992грн. та за квітень 2007р. у сумі 107992грн., а також заборонення СП "Полтавська газонафтова компанія" користуватися залізничною колією довжиною 240м. з проїздом через з/д стрілки №№19; 21; 23, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Н-Санжарський район, с.Руденківка, на підставі ст.785 ЦК України.

До прийняття рішення по справі господарським судом прийнята зустрічна позовна заява Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" до Полтавського відкритого акціонерного товариства "Облагропостач" про визнання недійсним договору оренди залізничної колії №194/1 від 01.01.2005р., укладеного між Полтавським відкритим акціонерним товариством "Облагропостач" та спільним підприємством "Полтавська газонафтова компанія" на підставі положень ст.ст.207, 208, 283 ГК України, ст.ст.209, 210, 215, 216, 220, 759, 793, 794 ЦК України, ст.4 Закону України "Про власність", ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", внаслідок нездійснення його державної реєстрації та недотримання нотаріальної форми, стягнення з позивача вартості орендної плати у сумі 84250грн., перерахованої СП "Полтавська газонафтова компанія" на виконання цього договору за період з 01.01.2005р. по 12.02.2007р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.05.2007р. у справі №16/108 (суддя Тимощенко О.М.) первісний позов задоволено. Зобов’язано СП "Полтавська газонафтова компанія" повернути орендоване останнім майно, яке належить ВАТ "Облагропостач", а саме: залізничну колію довжиною 240м. з проїздом через з/д стрілки №№19; 21; 23, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Н-Санжарський район, с. Руденківка. Стягнуто з СП "Полтавська газонафтова компанія" на користь ВАТ "Облагропостач" 550540,65грн. неустойки, 5505,41грн. та 85грн. витрат по сплаті державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В зустрічному позові відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що спірний договір оренди залізничної колії припинився з 21.10.2006р. внаслідок закінчення строку, на який його укладено (з урахуванням продовження), а новий договір оренди від 20.11.2006р. є неукладеним, а відтак, правовим наслідком припинення договору оренди є обов'язок відповідача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, зі стягненням з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення за період з 22.10.2005р. по 01.05.2007р. у розмірі 550540,65грн. Разом з тим, в частині відмови у задоволенні вимог відповідача за зустрічним позовом щодо визнання недійсним спірного договору оренди залізничної колії, місцевий господарський суд послався на відсутність підстав для визнання його недійсним як вчиненого з дефектом форми у зв’язку з недоведеністю відповідачем, що об'єкт оренди за спірним договором є капітальною спорудою.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.07.2007р. у справі № 16/108 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіної Н.І., суддів Андрейцевої Г.М., Жук Г.А.) апеляційну скаргу Спільного підприємства "Полтавська газовонафтофа компанія" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 11.05.2007р. у справі №16/108 - без змін. Постанова апеляційного господарського суду прийнята з аналогічних підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Спільне підприємство "Полтавська газонафтова компанія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та додатковими поясненнями до неї, в яких, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Полтавської області від 11.05.2007р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.07.2007р. у справі №16/108 скасувати, прийняти нове рішення, яким Полтавському відкритому акціонерному товариству "Облагропостач" відмовити у задоволенні позовних вимог та задовольнити зустрічні позовні вимоги, поклавши на позивача судові витрати.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та доповнення до неї, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача, оцінивши на підставі фактично встановлених обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.

Відповідно до п.1 постанови Верховного Суду України "Про судове рішення" №11 від 29.12.1976р. (із змінами) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Однак оскаржувані судові акти зазначеним вимогам в повній мірі не відповідають з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 01.01.2005р. між ВАТ "Облагропостач" (орендодавцем) та СП "Полтавська газонафтова компанія" (орендарем) укладено договір оренди залізничної колії №194/1, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне володіння і користування (оренду) залізничну колію довжиною 240м. з проїздом через з/д стрілки №№19; 21; 23, яка знаходиться за адресою: Полтавська область, Н-Санжарський район, с. Руденківка, згідно акту приймання-передачі від 01.01.2005р., укладеного між сторонами.

Згідно п.4 ст.284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що даний договір діяв з моменту підписання по 31.11.05р. (п.12.1 Договору оренди), продовжений у відповідності до п.4 ст.284 ГК України з 01.12.05р. по 21.10.06р. Однак, як зазначено судами, цей договір припинив свою дію з 21.10.06р. на підставі вищезазначеної норми кодексу внаслідок недосягнення сторонами згоди щодо його подальшої дії згідно листа орендодавця №1-14/25 від 26.10.06р. про припинення дії Договору оренди з 30.11.06р.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій вказано, що у зв’язку з недосягненням сторонами згоди щодо усіх істотних умов нового договору оренди від 20.11.2006р. у відповідності до ст.181 ГК України, він є неукладеним.

Задовольняючи позовні вимоги позивача за первісним позовом, суд першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що наймач-орендар в результаті припинення договору оренди відповідно до п.4 ст.291 ГК України та ст.785 ЦК України зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, але орендар продовжував безоплатно користуватися орендованим майном, чим порушив права ВАТ "Облагропостач" як власника цього майна. Враховуючи наведене, господарський суд визнав правомірними вимоги позивача щодо стягнення неустойки з орендаря у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, що за період з 22.10.05р. по 01.05.07р. складає 550540,65грн.

Поряд з цим, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову щодо визнання недійсним як вчиненого з дефектом форми договору оренди залізничної колії №194/1 від 01.01.2005р., суд першої інстанції, з яким вірно погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що імперативні вимоги, передбачені у ст.ст.209, 210, 793, 794 ЦК України щодо державної реєстрації відповідних правочинів та дотримання нотаріальної форми при їх вчиненні повинні застосовуватися при настанні двох визначених законодавцем умов: якщо предметом договору є будівля або капітальна споруда та строк дії договору перевищує один рік, тоді як позивач за зустрічним позовом не довів суду, що об’єктом оренди за спірним договором є капітальна споруда.

Натомість як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач за зустрічним позовом безпідставно поширює на правовідносини Державні будівельні норми України "Управління, організація і технологія. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів ДБН А.3.1-3-94", затверджені наказом Держкоммістобудування України від 05.10.1994р. №48, які втратили чинність за наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 18.10.2004р. №191, Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, затверджений наказом Держстандарту України від 17.08.2000р. №507, та Національний стандарт №2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою КМУ №1442 від 28.10.04р., які не містять визначення терміну "капітальні споруди" та не мають відношення до предмету спору.

Судами визнано неправомірними й посилання СП "Полтавська газонафтова компанія" на Статут залізниць України та Правила обслуговування залізничних під’їзних колій як нормативне регулювання відносин між ними та власником колії, зазначивши, що такі відносини згідно п.73 Статуту залізниць України регулюються договорами, укладеними без участі залізниці безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична колія, яким і є спірний договір.

На підставі зазначеного, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову щодо стягнення з Полтавського ВАТ "Облагропостач" сплаченої орендної плати на суму 84250грн., суди дійшли вірного висновку, що повернути здійснене користування за договором майнового найму неможливо, так як вимоги реституції можливі лише при визнанні угоди недійсною в задоволенні якої суд відмовив.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з зазначеними висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні зустрічного позову. Тоді як висновки судів в частині задоволення первісного позову є передчасними з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" акціонерне товариство створюється і діє на підставі установчого договору і статуту, які повинні також містити інформацію щодо компетенції виконавчого органу товариства.

Згідно ст. 47 Закону України "Про господарські товариства" виконавчим органом  акціонерного  товариства,  який  здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом. Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту акціонерного товариства. Правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і  ради акціонерного товариства (спостережної ради). Загальні збори можуть винести рішення про передачу частини належних їм прав до компетенції правління. Правління підзвітне загальним зборам акціонерів і раді акціонерного товариства (спостережній раді) та організує виконання їх рішень. Правління діє від імені акціонерного товариства в межах, передбачених цим Законом і статутом акціонерного товариства. Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається згідно із статутом акціонерного товариства.

Відповідно до ст.48 цього Закону голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства.

В статті 46 цього закону визначено, що в акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися рада акціонерного товариства, яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність виконавчого органу.  

Зазначені приписи закону не були враховані судами при прийнятті оскаржуваних судових актів в частині задоволення зустрічного позову. Суди не з'ясували, на підставі статуту позивача, відсутнього в матеріалах справи з усіма внесеними змінами та доповненнями, компетенцію Ради акціонерного товариства у відповідності до приписів ст.46 Закону України "Про господарські товариства".

Суд апеляційної інстанції, обмежився лише з'ясуванням повноважень голови зазначеної ради на підписання листа №1-14/25 від 26.10.2006р. про припинення дії зазначеного договору, на підставі додатково наданих йому позивачем змін та доповнень до статуту Полтавського ВАТ "Облагропостач", зареєстрованих 12.06.1998р.  

При цьому, судами не з’ясовано ставлення правління Полтавського ВАТ "Облагропостач" до припинення дії оскаржуваного договору за вказаним листом та наявність вчинення дій на це направлених.

Разом з тим, суд першої інстанції, визнавши правомірним стягнення з орендаря на користь орендодавця неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за період з 22.10.05р. по 01.05.07р. на суму 550540,65грн., не навів норм зобов’язального права, на підставі яких він дійшов висновку щодо правомірності стягнення неустойки, що не було виправлено і судом апеляційної інстанції під час перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Оскільки в силу вимог статті 1115, 1117 ГПК України встановлення обставин справи не входить до компетенції суду касаційної інстанції, Вищий господарський суд України позбавлений можливості прийняти рішення по суті заявлених в первісному позові вимог, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову. Скаржник не навів суду касаційної інстанції доводи в частині неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів при відмові у задоволенні зустрічних позовних вимог.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволення частково.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.3 ч.1 ст. 1119, ст.ст.11110-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.07.2007р. та рішення господарського суду Полтавської області від 11.05.2007р. у справі № 16/108 скасувати в частині задоволення первісного позову, в цій частині справу №16/108 передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області в іншому складі суду.

В решті рішення господарського суду Полтавської області від 11.05.2007р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.07.2007р. у справі № 16/108 залишити без змін.

Головуючий суддя

О. Кот

Судді

С. Владимиренко

С. Шевчук