ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

-          позивача: Литвиненко Л.І., дов. №юр-397/8 від 31.05.2007р.;

-          відповідача: не з'явилися;

-          третьої особи: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2004р. Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової компанії "Укртатнафта", за участю третьої особи, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Закритого акціонерного товариства"Торговий дім "Укртатнафта" про зобов’язання відповідача протягом місяця поставити позивачу нафтопродукти в наступному обсязі та номенклатурі: бензину А-92 в обсязі 260,7тон, бензину А-76 в обсязі 4185,83тон, дизельного палива в обсязі 1902,709тон, мазуту М100 в обсязі 5081,465тон, пічного палива в обсязі 34,921тон, палива ТС-1 в обсязі 16,2тон, масла І-ГА-32 в обсязі 58,25тон, масла І-ГА-46 в обсязі 2,5тон, масла І-ГА-68 в обсязі 233,7тон, масла М-10В2 в обсязі 66,75тон, масла М-14В2 в обсязі 235,85тон, масло славол М-3042 в обсязі 116,5тон, масла М-8 в обсязі 11,85тон, МГД-14М в обсязі 1,9тон., посилаючись на не поставку відповідачем зазначених нафтопродуктів загальною кількістю 12 209,093 тон всупереч умов, укладеного між позивачем та відповідачем договору №13/238(№255) від 29.12.99р. та додаткових угод до нього.

Поряд з цим, у процесі розгляду справи із врахуванням документів, представлених відповідачем, позивач уточнив заявлені позовні вимоги, просив стягнути з відповідача нафтопродукти у кількості 11282,704тон, а саме: бензину А-92 в обсязі 260,704 тон, бензину А-76 в обсязі 4185,791 тон, дизельного палива в обсязі 1902,712 тон, мазуту М100 в обсязі 4645,151 тон, пічного палива в обсязі 34,889 тон, палива ТС-1 в обсязі 16,2тон, масла І-ГА-32 в обсязі 58,25тон, масла І-ГА-46 в обсязі 2,5 тон, масла І-ГА-68 в обсязі 57тон, масла М-10В2 в обсязі 0,15 тон, масла М-14В2 в обсязі 63,45 тон, масло славол М-3042 в обсязі 55,907тон.

Справа №20/526 розглядалася господарськими судами  неодноразово.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.09.2006р. у справі №20/526 (суддя Гетя Н.Г.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача нафтопродукти в наступному обсязі та номенклатурі: бензину А-92 в обсязі 260,704тон; бензину А-76 в обсязі 4185,791тон; дизельного палива в обсязі 1898,284тон; мазуту М100 в обсязі 4645,151тон; пічного палива в обсязі 34,889тон; палива ТС-1 в обсязі 16,2тон; масла І-ГА-32 в обсязі 58,25тон; масла І-ГА-46 в обсязі 2,5тон; масла І-ГА-68 в обсязі 57тон; масла М-10В2 в обсязі 0,15тон; масла М-14В2 в обсязі 63,45тон; масла Славол М-3042 в обсязі 55,907тон. В іншій частині в позові відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1700грн. держмита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.11.2006р. у справі №20/526 (колегія суддів у складі головуючого судді Мамонтової О.М., суддів Агрикової О.В., Мостової Г.І.) відмовлено Закритому акціонерному товариству транснаціональній фінансово-промисловій нафтовій компанії "Укртатнафта" у відновлені пропущеного строку подання апеляційної скарги, повернуто та не прийнято до розгляду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта" на рішення господарського суду Полтавської області від 28.09.2006р. у справі №20/526 (з доданими до неї документами) внаслідок неподання заявником доказів, підтверджуючих одержання вказаного поштового відправлення за межами десятиденного строку, встановленого ст.93 ГПК України, та ненаведення поважних причин, які перешкоджали відповідачу своєчасно подати апеляційну скаргу. Повернуто останньому з Держаного бюджету України державне мито, сплачене за платіжним дорученням №10891 від 11.10.2006р. в сумі 12750грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2007р. у даній справі касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" задоволено. Ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.11.2006р. у справі №20/526 скасовано, а справу №20/526 передати до Київського міжобласного апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.05.2007р. у справі №20/526 (колегія суддів у складі головуючого судді Фаловської І.М., суддів Агрикової О.В., Писаної Т.О.) апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" на рішення господарського суду Полтавської області від 28.09.2006 р. у справі № 20/526 задоволено повністю. Рішення господарського суду Полтавської області від 28.09.2006 р. у справі №20/526 скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" до закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про зобов’язання відвантажити нафтопродукти відмовлено повністю. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на користь закритого акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" 850грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.05.2007р., відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказану постанову апеляційного господарського суду скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду від 28.09.2006р. у даній справі.

Відзиви на касаційну скаргу на час розгляду справи в касаційній інстанції суду надані не були, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з’явилися, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином. Натомість відповідачем направлена телеграма про перенесення розгляду даної справи на іншу дату у зв’язку з неможливістю уповноваженого представника відповідача прибути до міста Києва.

Оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 10.09.2007р. явка представників сторін обов’язковою не визнавалася, додаткові документи від них не витребувались, з врахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, колегія суддів вважає, що неявка представників відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст.ст.75, 1115 ГПК України та не є підставою для відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.

Згідно з ч.4 Перехідних положень Цивільного кодексу України, цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Як встановлено місцевим господарським судом, між замовником-Відкритим акціонерним товариством "Укрнафта" та виконавцем - Закритим акціонерним товариством транснаціональна фінансово-промислова компанія "Укртатнафта" 29.12.1999р. був укладений договір №23/238 (№255) про надання послуг по переробці нафти, згідно з умовами п.п.1.1-1.2 замовник поставляє в 2000р. 150тис.тонн нафти українських родовищ, як давальницьку, по трубопроводу, а також у залізничних цистернах, через НГВУ "Охтирканафтогаз", НГВУ "Полтаванафтогаз", НГВУ "Чернігівнафтогаз", а виконавець переробляє давальницьку нафту і нафтопродукти передає Замовнику.

На виконання умов зазначеного договору ВАТ "Укрнафта" поставило за період січень-червень 2000р. через свої структурні одиниці НГВУ "Охтирканафтогаз", НГВУ "Чернігівнафтогаз", НГВУ "Полтаванафтогаз" 45801тонну нафти на переробку згідно додаткових угод до даного договору від 03.02.2000р., від 06.03.2000р., від 05.04.2000р., від 12.05.2000р., від 08.06.2000р., актів від 03.02.2000р., від 06.03.2000р., від 05.04.2000р., від 12.05.2000р., від 08.06.2000р., телеграм ВАТ "Укрнафта", а послуги по частковому відвантаженню нафтопродуктів надало ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта" по договорах, укладених між структурними одиницями ВАТ "Укрнафта" та ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта", у відповідності до п.3.2 названого договору згідно листа третьої особи від 31.01.2005р. №17/121/23ю/124 та доданими до нього документами, тоді як відповідачем не надано суду доказів, підтверджуючих виконання ним договірних умов щодо передачі плану на відвантаження нафтопродуктів третій особі в обсязі та кількості, обумовлених позивачем та відповідачем відповідно до умов даного договору та додаткових угод до нього.

Місцевим господарським судом на підставі підписаних представниками сторін двосторонніх актів від 03.02.2000р., 06.03.2000р., 05.04.2000р., 12.05.2000р., 08.06.2000р. встановлено повну оплату ВАТ "Укрнафта" послуг по переробці нафти та часткове виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо виробництва та передачі ВАТ "Укрнафта" нафтопродуктів, наявність залишків невідвантажених нафтопродуктів за спірним договором: бензин А-92 в обсязі 260,704тонн, бензин А-76 в обсязі 4185,791тонн, дизельне паливо в обсязі 1898,284 тонн, мазут М100 в обсязі 4645,151тонн, пічне паливо в обсязі 34,889тонн, паливо ТС-1 в обсязі 16,2тонн, масло І-ГА-32 в обсязі 58,25 тон, масло І-ГА-46 в обсязі 2,5 тон, масло І-ГА-68 в обсязі 57тонн, масло М-10В2 в обсязі 0,15тонн, масло М-14В2 в обсязі 63,45тонн, славол М-3042 в обсязі 55,907тонн, згідно інвентаризаційних повідомлень ЗАТ "Укртатнафта", надісланих на адресу структурних підрозділів ВАТ "Укрнафта": НГВУ "Охтирканафтогаз", НГВУ "Полтаванафтогаз", НГВУ "Чернігівнафтогаз", повідомлень про залишки нафтопродуктів ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта", пояснень відповідача №14/01-1533 від 19.09.2006р., актів списання заборгованості ЗАТ "Укртатнафта" №1 від 17.06.2004р. та №3 від 27.05.2004р.

Разом з тим, суд першої інстанції встановив незначні розбіжності щодо розміру залишків, заявлених позивачем та відповідачем по позиціям "дизельне паливо" та "пічне паливо" (відповідно у позивача залишок дизельного палива та пічного палива становить 1902,712 тон та 34,889 тон, у відповідача: 1902,709 тон та 34,921 тон відповідно), а згідно актів списання заборгованості відповідача №1 від 17.05.2004р. та №3 від 27.05.2004р., підписаних головним бухгалтером та затверджених правлінням ЗАТ "Укртатнафта", заборгованість за даними бухгалтерського обліку по дизельному паливу становить 1898,284 тони, по пічному паливу - 34,889 тони. При цьому місцевим господарським судом було з’ясовано часткове виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором №23/238 (№255) на підставі наданих відповідачем документів, які підтверджують недопоставку вироблених нафтопродуктів позивачу в обсягах, заявлених позивачем згідно актів списання заборгованості №3 від 27.05.2004р. та №1 від 17.04.2004р., наявність направлення позивачем на адресу ЗАТ "Укртатнафта" 27.05.2004р. листа-вимоги №юр-948 про відвантаження залишків нафтопродуктів, невідвантаження відповідачем позивачу зазначених залишків, установлено розмір заборгованості відповідача перед позивачем, що відповідає заявленому позивачем у позові до стягнення з відповідача.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з місцевим господарським судом, який посилаючись на ст.ст.71, 165 ЦК УРСР та ст.ст.256, 257, ч.5 ст.261 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку, відхиляючи доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, який сплив 09.06.2003р. від дати підписання останнього акту виконаних робіт від 08.06.2000р. При цьому, з аналізу договору суд дійшов вірного висновку про не визначення в договорі, в які саме строки відповідач повинен передати позивачу вироблені нафтопродукти, з посиланням на зазначені приписи загальних положень Цивільних кодексів, якими запроваджений порядок визначення початку перебігу позовної давності за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений.

В оскаржуваній постанові апеляційний господарський суд не врахував зазначеного та помилково дійшов висновку про встановлення сторонами в договорі строку виконання зобов’язання за цим договором із посиланням на подію –постачання нафти, за спливом якого відповідач зобов’язаний передати позивачу весь обсяг вироблених за спірним договором нафтопродуктів, а позивач - прийняти ці нафтопродукти

Тоді як суд апеляційної інстанції зазначив з посиланнями на п.6.2 цього договору визначені сторонами угоди додаткові умови у вигляді зберігання відповідачем виготовлених нафтопродуктів позивача безкоштовно протягом 60 діб із визначенням при цьому плати за зберігання однієї тони нафтопродуктів, належних відповідачу, більше 60 діб по відповідному прейскуранту вартості послуг по зберіганню нафтопродуктів у резервуарах відповідача, з зазначенням наявності права позивача здійснити оплату за таке зберігання нафтопродуктами. Ці додаткові умови, визначені сторонами в договорі, були розцінені апеляційним судом як відповідальність за порушення позивачем строку на прийняття виконаної за договором роботи, без врахування при цьому, що відповідальність визначена в розділі 5 цього договору, серед підстав для застосування якої "додаткові умови" визначені сторонами у розділі 6 не значаться.

Зазначене свідчить про помилковість висновків суду апеляційної інстанції, викладених в оскаржуваній постанові в обґрунтування відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Частина перша ст.11110 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.05.2007р. підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм матеріального права, тоді як рішення господарського суду Полтавської області від 28.09.2006р. має бути залишено в силі як таке, що відповідно до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.6 ч.1 ст. 1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" задовольнити повністю.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.05.2007р. у справі №20/526 скасувати, рішення господарського суду Полтавської області від 28.09.2006р. у справі №20/526 залишити без змін.