ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14.12.2007 Справа № 15/389-т-2/424-07
Господарський суд Херсонської області у складі судді Скобєлкіна С.В. при секретарі Тереховій І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву, м.Київ
до Дочірнього підприємства "Хлібна база-75" ДАК Хліб України, смт.Калінідорф Херсонської області
про повернення самовільно використаних матеріальних цінностей
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
в с т а н о в и в:
Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до дочірнього підприємства "Хлібна база № 75" Державної акціонерної компанії "Хлібна база" про повернення самовільно використаних матеріальних цінностей державного резерву та сплату штрафних санкцій в сумі 574185,88 грн. позовні вимоги ДК України з ДМР ґрунтуються на ствердженні позивача про те, що ДП "Хлібна база № 75" ДАК "Хліб України" є відповідальним зберігачем матеріальних цінностей держкомрезерву України, що підтверджується договором про відповідальне зберігання № 1 від 14.08.1998 року та актом форми Р-16 від 27.10.1997 року.
Матеріальні цінності, які перебувають на зберіганні у Відповідача, є державною власністю і перебувають в оперативному управлінні Державного комітету України з державного матеріального резерву.
Згідно із ст.2 Закону України "Про державний матеріальний резерв", ДП ДАК "Хліб України" "Хлібна база № 75" зобов'язана зберігати матеріальні цінності державного резерву до моменту прийняття в установленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.
Як передбачено ст.12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.
Постановою Верховної Ради України від 20.02.1996р. № 57-96-ВР "Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)", передбачено, що Держкомрезерв України та його територіальні органи здійснюють перевірку стану зберігання матеріальних ресурсів державного резерву в юридичних осіб, на зберіганні яких вони знаходяться, за результатами яких складаються акти. За виявленими фактами самовільного відчуження (використання, реалізації) матеріальних цінностей до відповідальних зберігачів застосовуються фінансові санкції в судовому порядку.
На підставі службового завдання 07.06.2005 працівниками Південного КРВ КРУ Держкомрезерву України була проведена перевірка наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей державного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні на ДП ДАК "Хліб України" "Хлібна база № 75". В результаті перевірки встановлений факт незабезпечення збереження матеріальних цінностей.
Вартість самовільно використаних матеріальних цінностей державного резерву складається з 45,172 тон пшениці 3, 4, 6 класів, 25,97 тон ячменю, 184,920 тон овса 56,630 тон просо, 217,290 тон насіння соняшника, а всього на загальну суму 431402,61 грн.
Відповідачу було запропоновано повернути самовільно використані матеріальні цінності, забезпечити проведення освіження зерна та скласти форми звітності. Станом на 28.04.2007 року ці пропозиції не виконані.
Відповідно до п.21 п.5 "Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву" затвердженого постановою КМУ № 1129 від 08.10.1997р. ціни на матеріальні цінності, які закладаються та відпускаються з державного резерву, визначаються Держкомрезервом, виходячи з оптових цін, що діють на час закладення або відпуску, кон'юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції, а в разі проведення конкурсу - за цінами конкурсу на кожну партію конкретної продукції.
Листом Міністерства економіки України № 53-19/108 від 28.01.2000р. було визначено, що ціни на матеріальні цінності встановлюються Держкомрезервом України, виходячи з оптових цін, які діють на час відпуску, кон'юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції. Також даним листом Держкомрезерву України при визначенні цін на матеріальні цінності державного резерву було запропоновано використовувати поряд з біржовою інформацією цінову інформацію з позабіржового ринку.
Отже, ціни встановлюються Держкомрезервом України самостійно, виходячи з цін, які діють на позабіржовому ринку матеріальних цінностей. В даному випадку ціни встановлюються на момент виявлення самовільного відчуження, тобто станом на 07.06.2005р. (час проведення перевірки).
Самовільне використання є порушенням операцій з матеріальними цінностями державного резерву, що в свою чергу свідчить про неналежне виконання ДП ДАК "Хліб України" "Хлібна база № 75" своїх зобов'язань, що передбачено ст.942 ЦК України та договором № 1 від 14.08.1998р. про відповідальне зберігання.
Оскільки відповідно до ст.231 ГК України сплата неустойки регулюється законом, то відповідно до п.10 ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" за самовільне відчуження (використання, реалізацію) матеріальних цінностей державного резерву з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться стягується штраф у розмірі 100% вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження, а також пеня з суми відсутнього їх обсягу за кожний день до повного їх повернення.
Таким чином, штраф за самовільне використання матеріальних цінностей державного резерву складає - 431 402,61 грн. (100% від 431 402,61 грн.)
Відповідно до п.п.10, 16 ст.14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" розмір пені обчислюється з вартості матеріальних цінностей, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, тобто за період з дня виявлення факту самовільного використання матеріальних цінностей держрезерву до дня складання цієї позовної заяви.
Пеня за період з 25.11.2005 по 24.10.2006 становить 142 783,27 грн.
Відповідно до ст.622 ЦК України, Боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі. Із договірних зобов'язань зі схову випливає обов'язок відповідача зберігати майно, передане йому другою стороною, і повернути це майно в цілості. Отже, відповідач має відшкодувати позивачу нестачі матеріальних цінностей аналогічними матеріальними цінностями (ст.949 ЦК України).
Таким чином, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний повернути до державного резерву самовільно використані матеріальні цінності, а саме зерно в кількості 529,982 тонн, та сплатити 574185,88 грн. штрафних санкцій в тому числі 431402,61 грн. штрафу та 142783,27 грн. пені, за самовільне використання матеріальних цінностей державного резерву.
Представники сторін до суду не прибули, про причини свого неприбуття суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу не надали.
Крім того, сторонами не були виконані вимоги суду викладені в ухвалі від 04.12.2007 року щодо надання оригіналів документів на огляд, засвідчених належним чином копій, відзиву на позов, реєстраційних документів.
В той же час, позивач і відповідач належним чином були повідомлені про дату. час та місце слухання справи, що підтверджується даними канцелярії про направлення їм відповідних процесуальних документів 05.12.2007 року за вих.№ 32301.
Матеріали справи свідчать про те, що раніше представником відповідача до суду були направлені письмові пояснення, у яких позов не був визнаний, оскільки позивач будучи конкурсним кредитором, не заявив своєчасно свої вимоги до боржника, відносно якого 19.09.2005 року порушена справа про банкрутство.
Згідно положень ст.ст.4-2, 4-3 Господарсько-процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Призначаючи розгляд справи на 14.12.2007 року, суд надавав можливість сторонам підготувати та подати всі необхідні документи для вирішення спору по суті, безпосередньо прийняти участь в судовому засіданні.
Сторони до суду не прибули, наданими їм процесуальними правами не скористались.
Вищезазначені дії суду свідчать про те, що господарський суд у повній мірі виконав свої обов'язки щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення певних процесуальних дій. Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Відправлення сторонам ухвали від 14.12.2007 року з урахуванням конкретних обставин справи суд вважає належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. (Інформаційний лист ВГСУ № 01-8/1228 від 02.06.2006 року).
З урахуванням викладеного, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, на підставі матеріалів і доказів, що знаходяться у справі і надані позивачем.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та правовідносини сторін, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Херсонської області від 19 вересня 2005 року за завою прокурора Великоолександрівського району Херсонської області в інтересах Нововоронцовської МДПІ та УПФУ в Великоолександрівському районі відносно дочірнього підприємства "Хлібна база № 75" ДАК "Хліб України" була порушена справа про банкрутство. Тим же судом, ухвалою від 28.09.2006 року по справі № 5/195-Б-05 були визнані заявлені вимоги кредиторів, а вимоги конкурсних кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, суд визнав такими, що не розглядаються і вважаються погашеними.
Ця позиція суду повністю відповідає положенням частини другої статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-ХІІ від 14.05.1992 року. Відповідно до цього закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає (ч.2 ст.14)
За таких обставин суд не знаходить правових підстав для задоволення позову Державного комітету України з державного матеріального резерву.
На підставі викладеного, вищезазначених правових норм та керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
в и р і ш и в:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Копію рішення направити сторонам по справі.
Суддя С.В.Скобєлкін