ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 03/3090а
"19" грудня 2007 р. м. Черкаси
Господарський суд Черкаської області, в складі:
головуючого - судді Єфіменко В. В.,
з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.;
за участю:
прокурора –Мешкової М.В.,
представник позивача : Поліщук Л.М., за довіреністю,
представник відповідача : не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу
за позовом першого заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України, м. Київ,
до відділу освіти Монастирищенської райдержадміністрації, Черкаська область, м. Монастирище
про стягнення 1700 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позов про стягнення з відповідача 1700 грн. фінансових санкцій, нарахованих на підставі абзацу 3 ч.1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт” (далі - Закон) за надання 22.02.2007 р. близько 15 год. 20 хв. водієм відповідача Плютом В.М. послуг з перевезення пасажирів (дітей) транспортним засобом марки ПАЗ 672 д.н. 05858 МЕ з смт. Цибулів, Монастирищенського району, Черкаської області до с. Антонівка, Уманський район без належним чином оформленого подорожнього листа (відсутній штамп медпрацівника про проведення передрейсового медичного огляду водія) і без списку пасажирів, які перевозяться, завіреного підписом перевізника і печаткою, чим порушено вимоги ст. 39 Закону, п. 31 Постанови Кабінету Міністрів України № 141 від 29.01.2003 р. “Про внесення змін до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту”.
Прокурор і представник позивача позов підтримали з мотивів, викладених у позовній заяві.
Відповідач письмових заперечень по суті позову не подав, його представник, повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився.
Суд, вважає за можливе розгляд справи провести на підставі ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд, вислухавши прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, приходить до наступного.
Господарська діяльність щодо перевезення пасажирів автотранспортом регулюється Цивільним кодексом України, Законом України “Про автомобільний транспорт”, Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту (далі - Правила), які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 р. № 176 та іншими нормативними актами.
Чинним законодавством, зокрема, встановлено такий правовий режим перевезення пасажирів:
- регулярні пасажирські перевезення;
- регулярні спеціальні пасажирські перевезення;
- нерегулярні пасажирські перевезення.
На виконання Указу Президента України від 20.05.2004 р. № 570 “Про заходи щодо посилення безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом” Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 р. № 1190 утворено Головну інспекцію на автомобільному транспорті та затверджено “Положення про Головну інспекцію на автомобільному транспорті”.
У відповідності з цим Положенням Головна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція) є органом державного управління, що діє у складі Мінтрансу України і йому підпорядковується.
Наказом Мінтрансу України № 888 від 14.12.2005 р. затверджено Положення про територіальні органи Головної державної на автомобільному транспорті (далі - Положення), статтею 6 якого визначено, що територіальні управління мають право:
1) перевіряти виконання суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт;
2) залучати за погодженням з керівниками відповідних місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій їх спеціалістів для розгляду питань, що належать до компетенції територіального управління Головавтотрансінспекції;
3) у межах своєї компетенції вимагати від автоперевізників усунення виявлених порушень правил перевезення пасажирів і вантажів автотранспортними засобами, вносити обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідно до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року N 143 (далі - Порядок);
4) проводити перевірку автомобільних транспортних засобів загального користування щодо їх відповідності вимогам законодавства про автомобільний транспорт;
5) у межах своєї компетенції одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, інформацію, необхідну для виконання покладених на них завдань;
6) готувати пропозиції начальнику Головавтотрансінспекції про анулювання ліцензії відповідно до Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства транспорту України від 02.03.2004 N 26/153, зареєстрованого Міністерством юстиції України 12.03.2004 за N 319/8918;
7) передавати правоохоронним органам матеріали про правопорушення, що містять ознаки злочину, згідно з Порядком.
Ст. 49 Господарського кодексу України зобов’язує підприємців не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об’єднань, інших суб’єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави.
Ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за:
- безпідставну відмову від пільгового перевезення пасажира - штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- стоянку легкового автомобіля, який не облаштований як таксі і не має ліцензійної картки, та посадку пасажирів на стоянці таксі - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- виконання нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, перелік яких визначений статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- перевезення пасажирів на маршруті протяжністю понад 500 кілометрів одним водієм - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- відсутність у випадках, передбачених законодавством, списку пасажирів при здійсненні міжнародного перевезення пасажирів автомобільним транспортом - штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- здійснення водіями міжнародних автомобільних перевезень без розпізнавальних знаків держави реєстрації транспортного засобу - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- невиконання перевізниками або їхніми представниками приписів органів державного контролю щодо усунення порушень транспортного законодавства - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивач 22.02.2007 р. здійснив перевірку дотримання відповідачем вимог чинного законодавства щодо перевезень пасажирів, що підтверджується актом від 22.02.2007 р. № 005097 і встановив таке: водій Плюта П.М. надавав послуги з перевезення пасажирів (дутей) ПАЗ 672 д.н. 05858 МЕ з смт. Цибулів, Монастирищенського району, Черкаської області до с. Антонівка, Уманський район без належним чином оформленого подорожнього листа (відсутній штамп медпрацівника про проведення передрейсового медичного огляду водія) і без списку пасажирів, які перевозяться, завіреного підписом перевізника і печаткою, чим порушено вимоги ст. 39 Закону, п. 31 Постанови Кабінету Міністрів України № 141 від 29.01.2003 р. “Про внесення змін до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту”.
Ст. 238 Господарського кодексу України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Відповідно до ст. 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції:
- вилучення прибутку (доходу);
- адміністративно-господарський штраф;
- стягнення зборів (обов'язкових платежів);
- абзац п'ятий виключено
- застосування антидемпінгових заходів;
- припинення експортно-імпортних операцій;
- застосування індивідуального режиму ліцензування;
- зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності;
- анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності;
- обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання;
- скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання;
- інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.
Ст. 241 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 Господарського кодексу України.
Постановою від 02.04.2007 р. № 003683 до відповідача застосовано фінансові санкції у розмірі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачені абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”. Зазначену постанову відповідач отримав 12.04.2007 р., що підтверджується поштовим повідомленням про його вручення.
Вищеназвана постанова відповідачем у встановленому порядку не оскаржена.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач довів заявлені ним позовні вимоги і позов підлягає до повного задоволення.
Враховуючи, що позов заявлено прокурором, який відповідно до Декрету Кабінету Міністрів “Про державне мито” звільнений від судового збору з відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 17 грн. 01 коп.
Керуючись ст. ст.94, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути 1700 грн. 00 коп. фінансових санкцій з відділу освіти Монастирищенської райдержадміністрації, Черкаська область, м. Монастирище, вул. Леніна, 121В, на рахунок № 31117106600002, код одержувача 22809222, код платежу 23030300, банк УДК в Черкаській обалсті, одержувач ВДК в м.Черкаси МФО 854018 (штрафні санкції).
Стягнути 17 грн. 00 коп. судового збору з відділу освіти Монастирищенської райдержадміністрації, Черкаська область, м. Монастирище, вул. Леніна, 121В із зарахуванням до державного бюджету України стягувачем щодо якого є ДПІ у Монастирищенському районі отримувач - ВДК в м. Черкаси р/р 31117095700002 банк ГУДКУ в Черкаській області МФО 854018, код 22809222, код бюджетної класифікації –22090200 символ звітності банку –095 через відділ державної виконавчої служби Монастирищенського управління юстиції.
Про апеляційне оскарження постанови може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Черкаської області заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови і апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ В.В. Єфіменко