донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
03.12.2007 р. справа №8/150пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Кулебякіна О.С. |
суддів | Алєєвої І.В. , Волкова Р.В. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Калашніков А.Є. представник за довір. № б/н від 03.12.2007 р. - ТОВ "Сололюкс", м. Донецьк, |
від відповідача: | Годз О.П. представник за довір. № б/н від 12.10.2007 р. - ВАТ "Державна холдингова компанія "Спецшахтобуріння", м. Донецьк, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства "Державна холдингова компанія "Спецшахтобуріння", м.Донецьк |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 24.10.2007 року |
по справі | № 8/150пн (Ємельянов А.С.) |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю "Сололюкс", м.Донецьк |
до | Відкритого акціонерного товариства "Державна холдингова компанія "Спецшахтобуріння", м.Донецьк |
про | спонукання виконати дії та визнання права власності |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.10.2007 р. позовні вимоги задоволені: Відкрите акціонерне товариство „Державна холдінгова компанія „Спецшахтобуріння”, м. Донецьк зобов’язане за актом приймання-передачі передати Товариству з обмеженою відповідальністю „Сололюкс”, м. Донецьк вбудоване нежитлове приміщення площею 1075,1 кв. м., цим же рішенням визнане право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Сололюкс” на вбудоване нежитлове приміщення (літ.А), яке складається з: підвалу площею 258,9 кв.м., цокольного поверху площею 408,4 кв.м., першого поверху площею 407,8 кв.м., загальною площею 1075,1 кв.м., розташоване за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Октябрьська, 82а.
Відкритим акціонерним товариством „Державна холдінгова компанія „Спецшахтобуріння”, м. Донецьк подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування рішення місцевого господарського суду, яке, на думку скаржника, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Сололюкс”, м. Донецьк вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду законним.
Перевіркою матеріалів справи встановлене наступне.
Між брокерською конторою Товариством з обмеженою відповідальністю „Даліса”, яке діяла від імені Товариства з обмеженою відповідальністю „Сололюкс”, на підставі договору доручення № 08-07/п від 27.08.2007 р. та Товариством з обмеженою відповідальність „ІНВІК”, яке діяла від імені Відкритого акціонерного товариства „Державна холдінгова компанія „Спецшахтобуріння”, на підставі договору доручення № 08-07/р від 23.08.2007 р. укладено біржовий договір № 13/1-Б від 26.09.2007 р., за яким Товариство з обмеженою відповідальністю „Сололюкс” придбало вбудоване нежитлове приміщення площею 1075,1 кв. м. за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Октябрьська, 82а, що знаходилось у власності Відкритого акціонерного товариства „Державна холдінгова компанія „Спецшахтобуріння”.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Сололюкс” звернулось до господарського суду з позовом про зобов’язання відповідача передати позивачу вищевказане приміщення. Крім того, позивач просив суд визнати право власності на це майно, яке складається з: підвалу площею 258,9 кв.м., цокольного поверху площею 408,4 кв.м., першого поверху площею 407,8 кв.м., загальною площею 1 075, 1 кв.м., розташоване за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Октябрьська, 82а. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем не виконані умови біржового договору № 13/1-Б від 26.09.2007 р., а зокрема, не передано у власність позивачу об’єкт продажу.
Відповідач з доводами, викладеними в позовній заяві, не погодився, посилаючись на відсутність будь-яких договірних відносин з позивачем.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності матеріалами справи факту безпідставного виконання відповідачем своїх зобов’язань за спірним біржовим договором щодо передачі майна покупцю. Виходячи з обставин справи, суд дійшов до висновку, що позивач набув право власності на об’єкт купівлі-продажу і обґрунтовано вимагає визнати за ним таке право.
Апеляційна інстанція вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним і обґрунтованим з таких причин.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач у повній відповідності до умов біржового договору від 26.09.2007 р. № 13/1-Б сплатив вартість придбаного ним на біржових торгах нежитлового приміщення, і листом від 01.10.2007 р. запропонував відповідачеві передати це майно. Проте, порушуючи умови п. 2.3 біржового договору та приписи ст. ст. 525, 526, 530 та 662 Цивільного кодексу України, відповідач односторонньо відмовився від виконання договірних зобов’язань. Під час судового розгляду відповідач не довів наявність обставин, які б, відповідно до актів цивільного законодавства, звільнили його від обов’язку передати позивачу придбане останнім нежитлове приміщення. Тому, позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача виконати умови біржового договору від 26.09.2007 р. № 13/1-Б судом першої інстанції задоволені на законних підставах.
Оцінюючи обґрунтованість задоволення решти позовних вимог, апеляційна інстанція виходить з наступного.
В силу частини 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. За правилами частини 2 цієї статті право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідачем не надано будь-яких доказів протизаконності набуття позивачем права власності на спірне нежитлове приміщення. Отже, біржовий договір від 26.09.2007 р. № 13/1-Б є законною підставою для набуття позивачем права власності.
У відповідності до частини 4 ст. 15 Закону України „Про товарну біржу”, біржова угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Від передачі об’єкту покупцеві
відповідач незаконно ухиляється. Враховуючи викладені обставини, а також повну оплату позивачем вартості нежитлового приміщення, суд першої інстанції обґрунтовано визнав позивача власником спірного об’єкту.
Стаття 392 Цивільного кодексу України надає власнику майна право пред’являти позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою. Відповідач ухиляється від передачі об’єкта законному власнику і це давало позивачу підстави вважати, що його право власності контрагентом за біржовим договором не визнається. Під час судового розгляду відповідач заперечував проти законності купівлі-продажу, тобто фактично не визнавав позивача власником придбаного ним приміщення.
Враховуючи викладене, апеляційна інстанція вважає, що позивач мав всі законні підстави для звернення за судовим визнанням свого права власності.
Заперечення наведенні відповідачем під час судового розгляду та в апеляційній скарзі не беруться до уваги з таким причин.
Посилання на відсутність договірних відносин з позивачем є надуманими, оскільки біржова угода з боку продавця укладена брокерською конторою - Товариством з обмеженою відповідальність „ІНВІК”, яка діяла на підставі укладеного з відповідачем договору доручення № 08-07/р від 23.08.2007 р. Згідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Доводи про обов’язковість видачі довіреності повіреному не ґрунтуються на законі. Адже, в силу частини 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництва виникають, зокрема, на підставі договору. Тобто, наявність договору доручення давало брокерській конторі всі законні підстави діяти на біржових торгах від імені відповідача. Дійсно, згідно до ст. 244 Цивільного кодексу України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватись за довіреністю. Але, це не є обов’язковою умовою виникнення правовідносин представництва.
Твердження про відсутність істотних умов у договорі доручення та біржовому договорі не відповідають дійсності і спростовуються змістом зазначених угод.
Аргументи відповідача щодо недодержання нотаріальної форми при укладанні біржового договору не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до частини 2 ст. 15 Закону України „Про товарну біржу” угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Можливість застосування норм спеціального законодавства до договорів купівлі-продажу, укладених на біржі (в тому числі і щодо об’єктів нерухомості), прямо передбачена частиною 2 ст. 656 Цивільного кодексу України.
Посилання в апеляційній скарзі на неповне з’ясування обставин справи апеляційна інстанція вважає необґрунтованими. Адже, обставини, які пов’язані з предметом спору, зокрема щодо виконання зобов’язань, виникнення права власності судом досліджені в повному обсязі і цим обставинам суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку. Водночас апеляційна інстанція зазначає, що згідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. З огляду на наведену процесуальну норму тягар доведення обставин викладених у скарзі, лежить на відповідачі. Втім, відповідних доказів суду не надавалось.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Донецької області від 24.10.2007 р. по справі № 8/150пн залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Головуючий О.С. Кулебякін
Судді: І.В. Алєєва
Р.В. Волков
Надруковано: 4 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС