ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"17" грудня 2007 р. | Справа № 31/290-07-6370 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Журавльова О.О.,
суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання Бритавська Ю.С.
за участю представників сторін
у судовому засіданні 23.10.2007р.
від позивача Аллахвердян Я.О. за довіреністю від 20.06.2007р.
від відповідача Слюсар М.М. за довіреністю від 15.09.2005р. №407
від третьої особи не з’явився
у судовому засіданні 30.10.2007р.
від позивача Аллахвердян Я.О. за довіреністю від 20.06.2007р.
від відповідача Кіташевський Д.А. за довіреністю від 13.11.2006р. №429
від третьої особи не з’явився
у судовому засіданні 13.11.2007р.
від позивача не з’явився
від відповідача Кірічек С.В. за довіреністю від 13.11.2006р. №430
від третьої особи не з’явився
у судовому засіданні 27.11.2007р.
від позивача не з’явився
від відповідача Кіташевський Д.А. за довіреністю від 13.11.2006р. №429
від третьої особи не з’явився
у судовому засіданні 17.12.2007р.
від позивача не з’явився
від відповідача не з’явився
від третьої особи не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Донецький металопрокатний завод”
на рішення господарського суду Одеської області від 20 вересня 2007 року
у справі №31/290-07-6370
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Донецький металопрокатний завод”
до Одеської залізниці
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство „Ізмаїльський морський торговельний порт”
про стягнення 12104,04 грн., -
В С Т А Н О В И В:
ВАТ „Донецький металопрокатний завод” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської залізниці, за участю третьої особи ДП „Ізмаїльський морський торговий порт”, про стягнення майнової шкоди в розмірі 12104,04 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 20 вересня 2007 року у справі №31/290-07-6370 (суддя Лєсогоров В.М.) позов ВАТ „Донецький металопрокатний завод” задоволений частково.
З Одеської залізниці на користь позивача стягнуто 2521,01 грн., 25,21 грн. держмита, 24,57 грн. витрати на ІТЗ судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що вантаж, який був завантажений засобами відправника у технічно справний вагон та прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, на станцію призначення прибув з ознаками втрати у дорозі, а тому з Одеської залізниці на користь позивача підлягають стягненню 2 521,01 грн. збитків завданих нестачею вантажу виходячи із ціни кутку 496,80 грн. з ПДВ із врахуванням норми нестачі (0,5%).
Із рішенням суду першої інстанції не згодний позивач, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, з посиланням при цьому на те, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та висновки, викладені у судовому рішенні не відповідають обставинам справи.
Так, позивач вважає, що суд першої інстанції помилково вирішив, що ціна 1 тони металопродукції, яка перевозилася залізницею у вагоні №67705632, становить 496,80 грн. з ПДВ, оскільки вказана сума є вартістю послуг позивача по виготовленню 1 тони металопродукції.
Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими, відповідач не погоджується з апеляційною скаргою позивача, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін, з посиланням при цьому на те, що позивач не є власником вантажу, який прийнятий до перевезення відповідачем, а тому позивачем понесені збитки тільки по виготовленню кутку.
Згідно з розпорядженням голови суду від 26.09.2007р. №115 „Про заміну судді” на період щорічної відпуски судді Одеського апеляційного господарського суду Михайлова М.В. прийняття апеляційної скарги по даній справі здійснювалося колегією суддів у складі: головуючого судді Журавльова О.О., суддів Тофана В.М., Савицького Я.Ф. Розпорядженням голови суду від 15.10.2007р. №136 „Про заміну судді” у зв’язку із виходом з відпустки судді Одеського апеляційного господарського суду Михайлова М.В. у складі колегії суддів здійснено заміну судді Савицького Я.Ф. суддею Михайловим М.В.
На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 30.10.2007р.
Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційним господарським судом встановлено:
Із матеріалів справи випливає, що 12.12.2006р. позивач у напіввагоні №67705632 відвантажив на адресу ДП „Ізмаїльський морський торговий порт” (станція призначення Ізмаїл-експорт Одеської залізниці) прокат чорних металів у кількості 63750 кг, що підтверджується залізничною накладною №48939924.
Згідно з цією накладною, прокат чорних металів (куток 35х35х4, сталь 3пс, довжина 6м) не пойменований в алфавіті, завантажений позивачем у напіввагон навалом, зважений на 100–тн електронних вагах залізниці, розміщений і закріплений згідно з параграфами 9-14 1,2,3 розділу І гл.3 Технічних умов правильно.
Вищезгадана залізнична накладна вказує на укладення між позивачем і відповідачем договору перевезення вантажів (ч.2 ст.307 ГК України, ч.2 ст.909 ЦК України). Уклавши такий договір, його сторони погодилися на здійснення перевезення на умовах, визначених Статутом залізниць України.
При цьому, як свідчать матеріали справи, договір перевезення укладений позивачем із залізницею на виконання умов договору від 02.02.2006р. №06/5-90ДАВ, який укладений позивачем (Виконавець) з ТОВ „Леман-Україна” (Замовник).
За умовами цього договору позивач зобов’язався переробити поставлену Замовником давальницьку сировину та виробити готову продукцію, в тому числі і куток, а також поставити виготовлену продукцію на умовах FСА (ст. Донецьк-Северний Донецької залізниці), або самовивозом на умовах EXW –склад Виконавця згідно з Інкотермс-2000.
Згідно з Інкотермс (редакція 2000р.), термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.
Згідно з додатковою угодою до договору від 02.02.2006р. №06/5-90ДАВ, яка укладена між позивачем і ТОВ „Леман-Україна” 30.11.2006р., сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2007р., а також змінили п.4.1. договору щодо оплати вартості переробки давальницької сировини, а саме встановили, що Замовник сплачує позивачу вартість переробки давальницької сировини за ціною мірної довжини 414 грн./тн без ПДВ, немірної довжини 312 грн./тн без ПДВ. Окрім того, сторони доповнили п.3.3. договору щодо витратного коефіцієнту при виготовленні готової продукції, а саме встановили, що при поставці заготовки 100х100 мм довжиною 9000 мм витратний коефіцієнт становить 1,075.
Також матеріали справи свідчать, що в процесі перевезення вантажу на станції Чаплино виявлено „по документам вантаж навалом, фактично у зв’язках, кількість зв’язок 13 штук. У нижньому ярусі простежується 10 зв’язок промаркованих вапном в двох місцях, маркування не порушено. У верхньому ярусі 3 зв’язки ліворуч по ходу потягу 2 зв’язки. На другій зв’язці маркування переривається, праворуч по ходу потягу зв’язка маркована вапном, маркування не порушено. Весь вантаж промаркований білою фарбою у двох місцях. Прибув без охорони, з документами під охорону. При перевантаженні на тензометричних вагах нетто 57800 кг по документу нетто 63750 кг, менше документа на 5950 кг. Вагон відчеплений на контрольне перевантаження на 140 - тонних важільних вагах станції Чаплино”.
Про виявлені обставини станцією Чаплино 14.12.2006р. складений акт загальної форми №4449. Тією ж датою станцією Чаплино складений акт загальної форми №4453, згідно з яким, при контрольному перевантаженні на 140–тонних вагонних вагах виявилося брутто 816000 кг, тара 22950 кг, нетто 58650 кг, що менше документів на 5100 кг . Складний комерційний акт.
Вказані акти надані відповідачем на вимогу апеляційного господарського суду і залучені до матеріалів справи.
Згідно з комерційним актом БН751971/331/358 від 14.12.2006р., „при контрольному переваженні на 140 –тонних вагонних вагах виявилося брутто 81600 кг, тара 22950 кг, нетто 58650 кг, менше документа 5100 кг. По документу вантаж навалом, фактично у зв’язках, кількість зв’язок 13 штук. В нижньому ярусі простежується 10 зв’язок, промаркованих вапном у двох місцях, маркування не порушено. У верхньому ярусі 3 зв’язки, ліворуч по ходу потягу дві зв’язки на другий зв’язці маркування переривається. Ліворуч по ходу потягу одна зв’язка маркована вапном, маркування не порушено. Весь вантаж промаркований білою фарбою.”
Таким чином, акти загальної форми від 14.12.2006р. №4449, №4453 та комерційний акт БН751971/331/358 від 14.12.2006р., які в силу вимог ст.129 Статуту залізниць України, засвідчують обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, свідчать про ознаки втрати вантажу в процесі його перевезення (переривання маркування на другий зв’язці вантажу), що також не заперечується і представником відповідача.
В силу вимог ч.1 ст.110, ст.113 Статуту залізниць України, які кореспондуються з вимогами ч.1 ст.314 ГК України та ч.1 ст.924 ЦК України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажу одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало.
Відповідно до п. а) ст.111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Оскільки обставини справи свідчать про ознаки втрати вантажу під час його перевезення, а відтак і про наявність вини перевізника у недостачі вантажу, то відповідальність за цю недостачу слід покласти на перевізника.
Відповідно до п. а) ст.114 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, за втрату чи недостачу – у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі, а у ст.115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Аналогічні вимоги щодо відшкодування збитків залізницею у розмірі вартості ватажу, якого не вистачає передбачені і у ч.3 ст.314 ГК України та у ч.2 ст.924 ЦК України.
Таким чином, однією із умов задоволення позовних вимог про відшкодування збитків, що спричинені недостачею вантажу є наявність документів, які підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу.
Постановляючи рішення про стягнення з Одеської залізниці збитків, що спричинені недостачею вантажу, суд першої інстанції дійшов висновку, що ціна вантажу, який перевозився залізницею у напіввагоні №67705632 становить 496 грн. 80 коп. з ПДВ за 1 тону. Такого висновку суд першої інстанції дійшов з огляду на наявну у матеріалах справи накладну від 12.12.2006р. №1387.
Втім, такий висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, з огляду на наступне.
Так, із матеріалів справи випливає, що з позовом про стягнення з Одеської залізниці збитків, які спричинені недостачею вантажу, звернувся вантажовідправник - ВАТ Донецький металопрокатний завод”, який одержав таке право від вантажоодержувача –ДП „Ізмаїльський морський торговий порт”, що підтверджується переуступним підписом на накладній №48939924 та відповідає вимогам ст.133 Статуту залізниць України.
При цьому, власником вантажу, який відправлений позивачем на адресу ДП „Ізмаїльський морський торговий порт” по накладній №48939924 є ТОВ „Леман-Україна”.
Такі обставини підтверджуються наявним у матеріалах справи договором №06/6-90ДАБ, що укладений між позивачем та ТОВ „Леман-Україна”. За умовами цього договору позивач лише виробляв готову продукцію із поставленої ТОВ „Леман-Україна” давальницької сировини та поставляв готову продукцію на умовах FСА (ст. Донецьк-Северний Донецької залізниці), або самовивозом на умовах EXW –склад Виконавця згідно з Інкотермс-2000.
Відповідно до умов цього договору та додаткової угоди до нього, вартість переробки давальницької сировини, яку ТОВ „Леман-Україна” зобов’язано сплатити позивачу, становить 414 грн/тн без ПДВ.
За таких обставин, у витратній накладній №1387 від 12.12.2006р. та рахунку –фактурі №1387 від 12.12.2006р. вказана сума (26276,58 грн.), яка свідчить лише про вартість послуг з переробки давальницької сировини, які позивач надав ТОВ „Леман-Україна” на виконання умов договору №06/6-90ДАБ.
Таким чином в силу вимог ст.115 Статуту залізниць України та ч.2 ст.33 ГПК України витратна накладна №1387 від 12.12.2006р. та рахунок –фактура №1387 від 12.12.2006р. не є документами, що підтверджують вартість відправленого позивачем вантажу, а тому безпідставно прийняті до уваги місцевим господарським судом в якості доказів, які підтверджують вартість відправленого вантажу.
Водночас із вищевстановлених обставин справи випливає, що збитки від недостачі відправленого позивачем вантажу фактично спричинені ТОВ „Леман-Україна”, який є власником вантажу. Так, із наявної у матеріалах справи претензії ТОВ „Леман-Україна” від 01.03.2007р. №103/юр з вимогою до позивача відшкодувати збитки у розмірі недостачі металопродукції (5100 кг) випливає, що вартість однієї тони відправленого позивачем у напіввагоні №67705632 кутку становить 2373,34 грн. без ПДВ. Ця вартість складається із вартості однієї тони давальницької сировини, вартості залізничного тарифу по доставці однієї тони давальницької сировини позивачу, вартості послуг позивача з перероблення однієї тони давальницької сировини та витратного коефіцієнту при виготовленні продукції.
Проте, у розумінні вимог ч.2 ст.33 ГПК України претензія ТОВ „Леман-Україна” не є документом, який доводить вартість відправленого позивачем у напіввагоні №67705632 вантажу, а відповідно до вимог п. а) ст.114 Статуту залізниць України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст.314 ГК України та у ч.2 ст.924 ЦК України, відповідач відшкодовує фактичні збитки, що виникли з його вини під час перевезення вантажу за недостачу –у розмірі дійсної вартості недостачі вантажу.
Більш того, в силу загальних принципів як господарського так і цивільного законодавства, відшкодування збитків –це міра відповідальності за правопорушення у сфері господарювання, тому її застування можливе лише за наявності наступних підстав, як-то, особа, яка вимагає відшкодування збитків повинна довести факт порушення господарського зобов’язання контрагентом; наявність і розмір понесених нею збитків, причинний зв’язок між правопорушенням і збитками.
Між тим, як вище встановлено апеляційним господарським судом, збитки від недостачі вантажу фактично понесені ТОВ „Леман-Україна”, яке в силу вимог п.б ст.130, ст.133 Статуту залізниць України не має права на пред’явлення до залізниці претензій та позовів, а претензія ТОВ „Леман-Україна” з вимогою до позивача відшкодувати збитки у розмірі недостачі металопродукції (5100 кг) залишена позивачем без задоволення.
Доказів оплати позивачем вартості металопродукції недостача якої виявлена у напіввагоні №67705632 позивач не надав і до апеляційного господарського суду на вимогу останнього.
Таким чином, виходячи з того, що збитки від недостачі вантажу фактично понесені ТОВ „Леман-Україна”, а претензія останнього до позивача з вимогою відшкодувати завдані збитки не оплачена позивачем, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ВАТ „Донецький металопрокатний завод”.
За таких обставин рішення місцевого господарського суду скасовується апеляційним господарським судом.
Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Донецький металопрокатний завод” задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Одеської області від 20 вересня 2007 року у справі №31/290-07-6370 скасувати.
3.У задоволені позову Відкритого акціонерного товариства „Донецький металопрокатний завод” відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя | О.О. Журавльов |
Судді | В.М. Тофан |
М.В. Михайлов |