Справа №  2-66/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

18 березня 2011 року                                                                          м.Новгород-Сіверський

Н-Сіверський районний суд Чернігівської області

в складі:

              головуючого судді – Бараненка С.М.

              при секретарі –  Лукаш Н.Я.

            за участю сторін

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Н-Сіверський  справу за позовом  ОСОБА_1 до ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Новгород-Сыверський сирзавод»про поновлення на роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи позов тим, що він у відповідача працював водієм-експедитором по перевезенню молока з 29 квітня 2010 року, а 04.01.2011 року по ст. 40 п.3 КЗпП України за систематичне невиконання обов»язків, покладених трудовим договором.

Він вважає, що звільнення його з роботи відбулося незаконно. З грубим порушенням трудового законодавства України, тому вимушений звернутися з позовом до суду за захистом своїх трудових прав.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав в повгому обсязі і до викладеного в позовній заяві надав суду свої письмові пояснення, а також пояснив, що він з директором домовився, що осінню буде менше роботи і він зможе брати відгули.

Представник відповідача Єгорова Л.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі і пояснила суду, що шляхові листи кожнолго кварталу згідно наказу знищуються і на даний час ті шляхові листи, що просить позивач, знищені і тому немає жодної змоги їх надати суду, це в акті перевірки описано інспектором праці при проведенні перевірки. До керівництва заводу з ніякими письмовими заявами , що чогось не вистачає позивач не звертався. Взагалі все почалось з того випадку, коли було виявлено недостачу 53 літрів пального в автомобілі, який був закріплений за позивачем, комісія виявила, що позивач мав дрступ до спідометра і «відматував» кілометраж. Також позивач виправдовувався, що в його автомобіля не справний двигун і тому така велика витрата пального, а звідси і нестача. З приводу його заяви було проведено три контрольних заїзди на автомобілі, який був закріплений за позивачем, але з витратою палива все було в межах норми. Позивач після цього почав погрожувати, почав скаржитись, що неправильно працює охорона, неправильно здійснюєтся прийом молока. Він також допустив халатність і розлив значну кількість молока, за цей випадок йому оголосили догану, але матеріальну шкоду завдану підприємству з нього не стягували. Взагалі з позивачем постійно щось траплялось, то він документи забуде, то відклониться від маршруту і керівництво заводу реагувало. На підприємсві є певні правила  і вони не можуть підстроюватись під одного працівника. До влаштування до них на роботу позивач взагалі не працював водієм шість років.

Представник відповідача та третої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3  ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі і повністю підтримала представника відповідача Єгорову Л.В.

Заслухавши учасників процесу та ознайомившись з доказами по справі суд вважає, що позов задоволенню не підлягає в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ст. 40 ч.1 п.3  КзпП України –трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також  строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише в випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно наказу № 369/Д від 15 листопада 2010 року виданого генеральним директором ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод»- ОСОБА_1 водію-експедитору по перевезенню молока оголошено сувору догану /а.с.36/.

Згідно акту від 17.11.2010 року –ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом № 369/Д від 15.11.2010 року про оголошення суворої догани за порушення трудової дисципліни, але від підпису відмовився /а.с.37/.

Згідно наказу (розпорядження) № 1 від 04.01.2011 року виданого генеральним директором ПрАТ «Н-Сіверський сирзавод  про припинення трудового договору –з 04.01.2011 року ОСОБА_1  водія експедитора звільнено з роботи  на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України /а.с.8/.

Виходячи з вище викладеного суд остаточно приходить до висновку, що позов в частині поновлення позивача на посаді водія-експедитора в ПрАТ «Н-Сіверський сирзавод» та стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставним і задоволенню не підлягає, так-як відповідач діяв в межах норм трудового законодавства.

Що стосується позовних вимог про стягнення на користь позивача заробітної плати за роботу у вихідні та святкові дні з 08 травня 2010 року по 01 грудня 2010 року , а також стягнення з відповідача на його користь незаконно утриманих грошових коштів кожного місяця роботи, то дані позовні вимоги задоволенню гне підлягають, так-як позивач не надав суду жодного доказу в підтвердження заявлених позовних вимог.

Не підлягає також задоволенню позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 25% надбавки за водія 1 класу, так-як позивач згідно наказу розпорядження про прийняття на роботу  № 173 від 29.04.2010 року та записів в трудовій книжці /а.с.а.с. 5, 12/, був прийнятий на роботу водієм експедитором по перевезенню молока без зазначення водія І класу.

Крім того згідно довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого  наказом Міністерства транспорту та зв»язку України від 14.02.2006 року № 136  присвоєння  водія І класу відбувається за умови зокрема безперервної роботи водієм ІІ класу на даному підприємсті не менше двох років.

Як було встановлено в судовому засіданні позивач, до влаштування на роботу до відповідча, взагалі не працював водієм шість років, а також не пропрацював у відповідача водієм і одного року.

Виходячи з вище викладеного також не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача за порушення трудового законодавства.

Судові витрати по справі  у відповідності до ст. 88 ЦПК України необхідно віднести за рахунок держави.

       Керуючись ст. 40 ч.1 п.3 КЗпП України. ст.ст. 88, 215 ЦПК України,суд,-

                                                                     В И Р І Ш И В:

          В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і  та відшкодування моральної шкоди –відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення  через Новгород-Сіверський районний суд до апеляційного суду Чернігівської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні  під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів  з дня отримання копії цього рішення.

          Головуючий:                                                                              С.М. Бараненко