ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
УХВАЛА
18.12.07 Справа№ 8/262А
17 год. 20 хв.
Зал судового засідання № 504
Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.
при секретарі Габаковській Х.В.
розглянув матеріали справи за позовом: Державної податкової адміністрації у Львівській області
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Львівхім”, м.Львів
про повернення майна
за участю представників:
від позивача: Ільницький Р.В. - представник
від відповідача: Вершинін А.Г. –представник
Суть спору: Державна податкова адміністрація у Львівській області, м.Львів звернулась із позовом до Відкритого акціонерного товариства „Львівхім”, м.Львів, про повернення майна, а саме зобов’язання повернути Державній податковій адміністрації у Львівській області товарно-матеріальні цінності - автомобільні шини в кількості 9143 штук.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.10.2007 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у попередньому судовому засідання на 20.11.2007 р.
20.11.2007 р. в попередньому судовому засіданні оголошено перерву до 06.12.2007 р., а 06.12.2007 р. у попередньому судовому засіданні оголошено перерву до 18.12.2007 р. для надання суду додаткових доказів
Представник позивача в судових засіданнях позов підтримав повністю з мотивів, зазначених у позовній заяві ствердив, зокрема, що відповідачу були надані на відповідальне зберігання автомобільні шини в кількості 9143 штук, вилучені в ході оперативних заходів працівниками податкової міліції на складі ФО-П Маслянки І.О. Рішенням господарського суду Львівської області від 24.09.2007 р. у справі № 3/212 було відмовлено в позові ТзОВ „Постачання та сервіс ЛТД” щодо витребування в ДПА у Львівській області автомобільних шин в кількості 9143 шт. Позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути ТМЦ. Однак, відповідач не забезпечив їх збереження, передавши їх на виконання рішення суду від 25.06.2007 р. у справі №26/206 третій особі, про що позивач повідомлений не був. Позивач наполягає на позовних вимогах у повному обсязі.
Представник відповідача позов заперечив повністю з мотивів, зазначених у запереченні по справі. Заперечив факт укладення між сторонами договору відповідального зберігання. Ствердив, що 22.02.2007р. між сторонам був укладений договір оренди частини складу “Молодечо” у с.Куликів, у який позивач завіз автомобільні шини в кількості 9143 шт. У зв’язку із несплатою позивачем орендної плати договір оренди у встановленому порядку було розірвано, а позивачу направлялись вимоги звільнити орендоване майно від автомобільних шин. На виконання рішення господарського суду Львівської області від 25.06.2007 р. у справі № 26/206 державний виконавець вилучив у відповідача зазначене майно і передав власнику. Відповідач наполягає на відмові у позовних вимогах повністю.
Суд роз’яснив сторонам можливість щодо примирення.
Розглянувши в підготовчому засіданні матеріали справи в їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.
19.02.2007 р. в складських приміщеннях фізичної особи–підприємця Маслянки І.О. за адресою м.Жовква, вул.Вокзальна, 34, працівники Червоноградського ВПМ УПМ ДПА у Львівській області виявили та вилучили автомобільні шини в кількості 9143 шт.
22.02.2007р. податковий орган звернувся до відповідача з листом № 3473/10/26-3/2/634 щодо надання в оренду приміщень складу за адресою смт.Куликів, вул.Шевченка, 73 з метою зберігання вилучених під час проведення оперативно-розшукових заходів товарно-матеріальних цінностей. Листом № 1/2-173 від 22.02.2007 р. відкрите акціонерне товариство „Львівхім” погодилось надати зазначений склад в оренду, направило позивачу підписані із своєї сторони примірники проекту договору оренди складу для зберігання майна від 22.02.2007 р. Як зазначив відповідач, позивач скористався своїм правом та вчинив дії, що свідчать про його згоду з усіх істотних умов договору оренди, що підтверджується, зокрема, актом прийому-передачі об’єкта оренди (до договору оренди складу для зберігання майна від 22.02.2007р.) від 22.02.2007 р., актом прийому-передачі майна (до договору оренди складу для зберігання майна від 22.02.2007р.) від 28.02.2007 р., однак доказів укладення такого договору суду не надав.
Той факт, що автомобільні шини в кількості 9143 шт. передавались позивачем відповідачу не на відповідальне зберігання, а для розміщення в орендованому складі в межах договору оренди від 22.02.2007 р., підтверджується також фактами, встановленими рішенням господарського суду Львівської області від 12.09.2007 р. у справі № 3/212. У відповідності до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з актами прийому - передачі об’єкта від 22.02.2007 р., прийому-передачі майна від 28.02.2007р. позивач розмістив на території складу „Молодечо” площею 400 м.кв. майно - автомобільні шини в кількості 9143 шт. для його зберігання.
Позивач наполягає на поверненні майна, посилаючись на те, що власником автомобільних шин, які знаходились в складі, є держава. Проте таке твердження спростовується рішенням господарського суду Львівської області по справі № 3/212 від 12.09.2007 р., рішенням господарського суду Львівської області у справі № 26/206 від 25.06.2007 р., також відсутні докази вилучення позивачем автомобільних шин в порядку, встановленому КПК України, КпАП України, ст.9 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”, Постанови КМУ №1340 від 25.08.1998р. „Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним”.
Позивач не надав суду доказів вилучення товарно-матеріальних цінностей, як майна з ознаками безхазяйного, згідно наказу ДПА України №18 від 19.01.2007 р., зокрема, акту опису і попередньої оцінки майна, оформленого у відповідності із п.7 наказу, відповідної довіреності та угоди про прийняття майна на відповідальне зберігання.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Посадовим особам податкової міліції для виконання покладених на них обов’язків надаються права у відповідності до ст.22 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.
Відповідно до п.12 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” податкові органи проводять роботу, пов’язану лише з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна. Відповідно до п.5 ст.1 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1340 від 25.08.98 р., його дія поширюється лише на майно, яке вже визнано безхазяйним відповідно до чинного законодавства. Позивач не надав суду доказів, що автомобільні шини в кількості 9143 шт., повернення яких є предметом даного спору, визнані у встановленому порядку безхазяйним майном та що право власності на них перейшло до держави.
Позивач звернувся до суду у порядку, встановленому п.4 ч.1 ст.17 КАС України, посилаючись на п.11 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, згідно із яким державні податкові інспекції звертаються із позовами про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав тощо.
Відповідно до ч.2 ст.1 Господарського процесуального кодексу України державні органи, до яких, зокрема, належить ДПА у Львівській області, мають право на звернення до господарського суду, у випадках передбачених законодавчими актами України. Як безпосередньо зазначено в преамбулі Закону України „Про державну податкову службу в Україні” цей Закон визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності. Вичерпний перелік випадків, в яких органи державної податкової служби мають право подавати позови до суду перелічені в п.11 ст.10 та п.17 ст.11 вказаного Закону. Так, відповідно до приписів зазначених норм податкові органи мають право звертатися до суду із позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про: визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав; стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.
Отже, Законом України „Про державну податкову службу в Україні” право податкового органу на звернення до суду із позовом про визнання майна безхазяйним, звернення стягнення на таке майно на користь держави, витребування (повернення) такого майна з чужого незаконного володіння не передбачено. Не передбачено таке право податкового органу на звернення до суду із вказаними позовами й іншими актами законодавства України.
Натомість, п. 12 ст. 11 Закону містить положення, за змістом якого органи державної податкової служби у відношенні безхазяйного майна проводять роботу, пов'язану з його виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку.
Повноваження органів податкової служби відносно безхазяйного майна визначені у Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, відповідно до п.5 ст.1 якого його дія поширюється на майно, визнане безхазяйним відповідно до законодавства.
Згідно з приписами п.2 Порядку облік, попередня оцінка, а також відповідальність за зберігання майна, зазначеного у п. 1 цього Порядку, до передачі його для подальшого розпорядження відповідно до п.9 цього Порядку покладаються на органи (організації), що здійснили вилучення або зберігають його.
За змістом абз. 2 ст.16 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за правилами ГПК. Посилання позивача на те, що податковий орган у даному спорі виступає як суб'єкт владних повноважень, що діє в межах своєї компетенції не є нормативно обґрунтованими, оскільки чинним законодавством не передбачено право податкового органу на звернення до суду з позовом про визнання права власності на безхазяйне майно чи витребування майна з чужого незаконного володіння (повернення майна), не визначено таке право також і сферою його компетенції, оскільки в даній галузі вона поширюється виключно на виявлення, облік, вжиття заходів по охороні, оцінці і реалізації безхазяйного майна.
За визначенням термінів, що дається у ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України: права адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування/ їхня посадова чиї службова особа або інший суб'єкт, який здійснює власні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої);
суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа,, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1).
Таким чином, у контексті зазначених положень ст.3 цього Кодексу справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого (інших) суб’єктів, а ці суб’єкти, відповідно, зобов’язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. У тому ж випадку, коли суб’єкт, у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, не здійснюють у спірних правовідносинах владних управлінських функцій щодо іншого суб’єкта, з яким виник спір, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції та не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Дана справа не відповідає наведеному нормативному визначенню адміністративної справи.
Спірні правовідносини сторін виникли щодо витребування майна з чужого незаконного володіння (повернення майна), а отже даний спір є майновим, та таким, що зачіпає права та інтереси господарюючих суб’єктів. Майнові відносини сторін у даній справі не засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні, здійсненні управлінських чи контрольних функцій однією стороною стосовно іншої сторони.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що за суб’єктним складом сторін та суттю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України, оскільки предметом спору у даному випадку є предмет, що випливає з відносин власності, а серед учасників судового процесу дві юридичні особи доводять своє право на спірне майно.
Таким чином, з наданих сторонами та досліджених судом в попередньому судовому засіданні матеріалів вбачається, що спір між сторонами не підвідомчий адміністративному суду, що за наслідками підготовчого провадження у відповідності до п.1 ч.1 ст.157 КАС України, є підставою для закриття провадження у справі.
Керуючись п.6 Прикінцевих та перехідних положень, ст. ст. 69-2, 86, 87, 94, 121, 157, 158, 165, 167 КАС України, суд -
У Х В А Л И В:
1. Закрити провадження у справі.
2. Роз’яснити позивачу, що розгляд справи відноситься до юрисдикції господарського суду Львівської області і справа підлягає розгляду за правилами ГПК України.
Ухвала набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, ухвала набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Ухвала може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя