ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
04.12.07 Справа№ 32/99 (15/165)
Суддя Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Горонному О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Акціонерного товариства закритого типу «Волиньнафта», м.Нововолинськ Волинської області
до відповідача Приватного підприємства «Артвіт», м.Львів
про визнання недійсним договору № 26 від 11.02.2003р. на поставку паливно-мастильних матеріалів з моменту його укладення
за участю представників сторін:
від позивача не з»явився
від відповідача Рісна Ю.Б. –представник (довіреність б/н від 25.09.2007р.), Рісний М.Б. –адвокат (довірнесть від 05.09.2007р. б/н).
Права та обов”язки сторін передбачені ст.ст.20,22 ГПК України представникам відповідача роз”яснено, заяви про відвід судді та клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.
Суть спору: Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2007р. скасовано ухвалу господарського суду Львівської області від 24.07.2007р., справу №15/165 за позовом АТЗТ «Волиньнафта», м.Нововолинськ Волинської області до ПП «Артвіт», м.Львів про визнання недійсним договору № 26 від 11.01.2003р. на поставку паливно-мастильних матеріалів з моменту його укладення направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
АТЗТ «Волиньнафта», м.Нововолинськ заявлено позов до ПП «Артвіт», м.Львів про визнання недійсним договору № 26 від 11.02.2003р. на поставку паливно-мастильних матеріалів з моменту його укладення.
Підставами вимог, як зазначено в позовній заяві, є невідповідність договору № 26 від 11.02.2003р. на поставку паливно-мастильних матеріалів вимогам чиного законодавства, так як він був укладений сторонами, на думку позивача, без наміру створення правових наслідків, а тому є нікчемним і повинен бути визнаний судом недійсним. Крім того, позивач зазначає, що сторони по договору не вчиняли ніяких дій, передбачених умовами даного договору.
Розгляд справи відкладався в зв”язку з неявкою сторін в судове засідання призначене на 22.11.2007р. та для надання можливості представити витребувані судом докази.
Представник позивача в судове засідання повторно не з»явився, подавши суду нормативно-документальне обгрунтування позовних вимог, в якому вимоги підтримав з викладених в ньому підстав та просить задоволити позов.
Відповідач позов заперечує, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки такі не грунтуються на вимогах чинного законодавства та не підтверджуються матеріалами справи.
Рішення підписано 18.12.2007р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне:
11.02.2003 р. між сторонами був укладений договір № 26 на поставку паливно-мастильних матеріалів у 2003 році, відповідно до якого постачальник (відповідач) зобов’язувався передати покупцю (позивачу), а покупець зобов’язувався оплатити та прийняти паливно-мастильні матеріали (надалі –товар), в кількості, асортименті і по цінах, які зазначені в накладних на відпущення товару, по кожній партії товару окремо (п.1.1. договору). Товар передається по накладній на відпущення товару (п. 1.2. договору), підпис уповноваженої особи покупця на накладній на відпущення товару означає згоду покупця з кількістю, асортиментом, якістю та ціною окремої партії товару (п. 1.3. договору). Постачальник зобов’язується передати товар покупцю на складі (нафтобазі) або в іншому пункті, зазначеному в дорученні або накладній на відпущення товару, які постачальник виписує уповноваженому представнику покупця (п. 2.1. договору). Покупець зобов’язаний здійснити розрахунок згідно накладених, оформлених згідно п. 2.1. цього договору, протягом 3 банківських днів з моменту отримання нафтопродуктів (п. 3.1. договору). За несплату покупець сплачує штраф у розмірі 10% від суми несплати, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати (п. 3.2. договору). Підпис покупця на накладній підтверджує його згоду з кількістю та якістю відпущеного товару (п. 4.3. договору). Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2005 р. (п. 6.1. договору).
У відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду Волинської області від 15.06.2005р. у справі № 04/64-38 задоволено частково позовні вимоги приватного підприємства «АРТВІТ», м.Львів про стягнення з акціонерного товариства закритого типу «Волиньнафта», м.Нововолинськ 69104,66 грн. заборгованості за поставлені паливно-мастильні матеріали згідно договору № 26 від 11.02.2003р. Під час перегляду вказаного рішення в апеляційному порядку судом апеляційної інстанції у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2006р., залишеною в законній силі постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2007р., встановлено, що факт укладення договору підтверджується оглянутим в судовому засіданні оригінальним примірником цього договору, з якого вбачається, що він підписаний директором ПП “Артвіт” гр. Чеховським О.Я. та головою правління АТЗТ “Волиньнафта” гр.Курачом В.Г., скріплений оригінальними печатками вказаних організацій. Укладення зазначеного договору додатково підтверджується рукописними поясненнями директора ПП “Артвіт” гр.Чеховського О.Я. від 26.05.2006р. та голови правління АТЗТ “Волиньнафта” гр.Курача В.Г. від 29.09.2006р., відібраними органами ДСБЕЗ МВСУ (відмовний матеріал), у яких вони ствердили його підписання, а також реальним відвантаженням товару, його одержанням та частковою оплатою на суму 23 000,00 грн. після подання позову до суду, факт проведення якої АТЗТ «Волиньнафта» не заперечувалось.
Згідно зі ст. 153, 154, 245, 252 ЦК УРСР, чинного на день укладення договору, “…Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди. … Коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась. Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає. В передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення. …За договором поставки організація-поставщик зобов’язується передати у певні строки або строк організації-покупцеві (замовникові) у власність (в оперативне управління) певну продукцію згідно з обов’язковим для обох організацій плановим актом розподілу продукції; організація-покупець зобов’язується прийняти продукцію і оплатити її за встановленими цінами. … Договори поставки укладаються і виконуються відповідно до Положень про поставки, затверджуваних Радою Міністрів СРСР, і Особливих умов поставки окремих видів продукції, затверджуваних у порядку, встановленому Радою Міністрів СРСР, а в передбачених нею випадках —Радою Міністрів Української РСР. ..”. Відповідно до п. 18 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 р. № 888, “…Договори укладаються шляхом складення одного документу, підписаного сторонами, або шляхом прийняття постачальником замовлення покупця до виконання…”.
У зв’язку з викладеним, суд вважає, що договір № 26 від 11.02.2003 р. було укладено з дотриманням вимог закону та він породжував права і обов’язки його сторін.
У відповідності до статей 34, 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які пона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судові витрати слід покласти на позивача, згідно ст.49 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.4, 33, 34 ,44 ,43 ,49, 82,84,85 ,115 ГПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Суддя Сухович Ю.О.
Суддя