Справа №  1-4/11

В И Р О К

І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

17 березня 2011 року Старосинявський районний суд

Хмельницької області

В складі:судді                              Баськова М. М.

при секретарі                              Басок Н.Д.

з участю прокурора                    Буркот Л.П.     

захисника                                                    ОСОБА_2

потерпілої                                                    ОСОБА_3

законного представника  підсудного        ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Стара Синява  кримінальну справу по обвинуваченню  ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 громадянина України, з середньою освітою, невійськовозобов'язаного, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого:

- 22.04.2010 року вироком Старосинявського районного суду Хмельницької області за ч. 2 ст.185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з  іспитовим строком 1 рік;

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст.185, ч.2 ст.297 КК України;  

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя АДРЕСА_2, громадянина України, із неповною середньою освітою, військовозобов'язаного, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого:

-  18. 11.2008 року вироком Старосинявського районного суду Хмельницької області за ч. 1 ст.296 КК України до 600 грн. штрафу, який 07.04.2009 року постановою цього ж суду був замінений на 200 годин громадських робіт, з них відбуто 76 годин;

- 22.04.2010 року вироком Старосинявського районного суду Хмельницької області, який був змінений 26.10.2010 року ухвалою колегії суддів судової палати  у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області - за ч. 2 ст.185 КК України до 1 року обмеження волі;  

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 389, ч. 3 ст.185 КК України;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця та жителя АДРЕСА_3, громадянина України, із неповною середньою освітою, учня 2-го курсу Пилявського відділення Новоселицького професійного аграрного ліцею, військовозобов'язаного, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого:

- 2 2.04.2010 року вироком Старосинявського районного суду Хмельницької області, який був змінений 26.10.2010 року ухвалою колегії суддів судової палати  у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області - за ст. 69, ч. 2 ст.185 КК України у виді штрафу в сумі 510 грн.;

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 297 КК України, -

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця с. Мисюрівка, Старосинявського району Хмельницької області, громадянина України, із неповною середньою освітою, учня 2-го курсу Пилявського відділення Новоселицького професійного аграрного ліцею, військовозобов'язаного, неодруженого, непрацюючого, жителя АДРЕСА_4 раніше не судимого;

у вчиненні злочину,  за  ч.2 ст.297  КК України, -

В с т а н о в и в:

  ОСОБА_6 вироком Старосинявського районного суду Хмельницької області від 18.11.2008 р., був засуджений за ст.ст. 69, ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді  штрафу в сумі 600 грн., а постановою Старосинявського районного суду Хмельницької області від 07.04.2009 р., штраф, через несплату, був замінений на покарання у виді 200 годин громадських робіт, будучи ознайомленим із порядком і місцем відбуття покарання, графіком виходу на роботу для виконання громадських робіт та попередженим у встановленому законом порядку про відповідальність за ухилення від відбуття даного покарання, після відпрацювання у вересні 2010 року 76 годин громадських робіт, в період з 1 жовтня по 31 жовтня 2009 року умисно ухилився від відбування  громадських робіт по місцю відбуття в Паплинецькій сільській раді Старосинявського  району Хмельницької області, в зв'язку з чим не відбув 124 години громадських робіт.

          23 березня  2010 року близько 3 години ОСОБА_5 та  ОСОБА_6 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за пропозицією останнього та за попередньою змовою між собою з метою викрадення картоплі взяли велосипед і три порожніх мішки та прийшли до господарства ОСОБА_9, що по АДРЕСА_5 Знаходячись  біля погребу ОСОБА_6 витяг скобу кріплення навісного замка, після чого вони разом зайшли в сховище, звідки таємно викрали три мішки картоплі, вагою 104 кг., загальною вартістю 260 грн., яку на велосипеді відвезли до Старосинявського продовольчого ринку, де продали, а отримані гроші в сумі 260 грн. витратили на власні потреби.   

          20 квітня 2010 року близько 20 години ОСОБА_5, ОСОБА_7 та неповнолітній ОСОБА_8, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за попередньою  змовою  між собою, з метою викрадення металевих предметів із пам’ятника на кладовищі, що по вул. Грушевського в смт. Старій Синяві  та подальшої їх здачі як  металобрухт, шляхом вільного доступу зайшли на територію кладовища, де здійснили наругу над могилою. Так, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 для зручності демонтажу штовхнувши пам'ятник кинули його на землю, де ОСОБА_5 із застосуванням металевого лому, який він взяв вдома, почав знімати металеву кришку, а ОСОБА_8 та ОСОБА_7 стояли біля нього та спостерігали чи ніхто не наближається до кладовища, проте злочин ними не був доведений до кінця, оскільки після того, як ОСОБА_5 зняв кришку, підсудні були виявлені працівником міліції та втекли з кладовища.

          25 квітня 2010 року  близько 18 години ОСОБА_5, ОСОБА_3, та ОСОБА_7  розпивали спиртні напої в будинку останнього по АДРЕСА_3 в стані алкогольного сп'яніння в будинку ОСОБА_10, підсудний ОСОБА_5 вирішив викрасти мобільний телефон ОСОБА_3 для чого скориставшись відсутністю потерпілої, яка вийшла з кімнати, він таємно викрав із куртки ОСОБА_3 мобільний телефон марки “Soni Ericsson K 310i” вартістю 200 грн., із сім картою Djuice, вартістю 25 грн, а всього вартістю 225 грн., після чого вийшов на подвір'я та заховав телефон за будинком.

3

          Підсудний ОСОБА_6 по суті пред'явленого обвинувачення винним себе визнав повністю, та показав, що вироком Старосинявського районного суду він був засуджений за ч. 1 ст. 296 Кк України до штрафу в сумі 600 грн., але він штраф не сплатив і йому його замінили на громадські роботи, які він повинен був відробляти в вересні-жовтні 2009 року. Він був ознайомлений з графіком  виходу на роботи та попереджений про відповідальність за ухилення від виконання даного виду покарання, проте він відпрацював частину громадських робіт в вересні 2009 року, а в жовтні 2009 року вже на роботи не виходив, оскільки збирав горіхів с. Подоляни  з метою подальшого їх продажу.  

           По епізоду вчинення крадіжки із погреба ОСОБА_9 підсудний ОСОБА_6 показав, що 22 березня 2010 року близько 14 години він приїхав до ОСОБА_5, та запропонував останньому відсвяткувати його день народження і вони купивши алкогольні напої та продукти харчування вдвох святкували цю подію. Близько 3 години його розбудив ОСОБА_5 і він запропонував тому викрасти картоплю із господарства ОСОБА_9, на що ОСОБА_5 погодився і вони взяли велосипед, три порожніх мішка та поїхали до господарства потерпілої. Перебуваючи на подвір'ї біля погребу, він витягнув скобу з навісного замка на вхідних дверях до вказаного приміщення, вони зайшли в сховище та набрали три мішки картоплі, які завантажили на велосипед та відвезли до Старосинявського ринку, де продали її покупцям сільськогосподарської продукції за 260 грн., а вага картоплі була 104 кг  Після цього вони разом з ОСОБА_11, якого зустріли на вулиці, пішли в кафе де витратили частину грошей на алкогольні напої та продукти харчування, а залишок грошей в сумі 200 грн. розділили між собою по 100 грн. кожному.

          Підсудний ОСОБА_5 по суті пред'явленого обвинувачення винним себе визнав повністю, та показав, що 22 березня 2010 року в обідній час до нього додому приїхав ОСОБА_6 та запропонував відсвяткувати його день народження. Вони придбали  алкогольні напої та продукти харчування та вдвох відсвяткували цю подію. Близько 3 години він  розбудив ОСОБА_6 щоб ще купити горілки,  і той запропонував викрасти картоплю із господарства ОСОБА_9, на що він  погодився і вони взявши велосипед та три порожніх мішки поїхали до будинку потерпілої. Там ОСОБА_6 витягнув скобу з навісного замка на дверях до погребу, вони зайшли в сховище, де набрали три мішки картоплі, які завантажили на велосипед та відвезли до Старосинявського ринку, де продали її, за що отримали 260 грн.,  а вага картоплі була 104 кг. Після цього вони пішли в кафе де витратили частину грошей, а залишок грошей в сумі 200 грн.,  розділили між собою.  

          По епізоду наруги на д могилою ОСОБА_5 показав, що 20 квітня 2010 року близько 17 години він разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебували в кафе-бару ПП ОСОБА_1, що в смт. Старій Синяві,  де розпивали спиртні напої, після чого пішли до нього додому, де він запропонував їм викрасти з пам'ятника на кладовищі металеві вироби, щоб здати на металобрухт на що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 погодилися. Він взяв з дому металевий лом і вони втрьох близько 20 години прийшли на кладовище, що по вул. Грушевського в смт. Старій Синяві, де він штовхнув пам'ятник, щоб легше його було розбирати, а коли той впав, то він зняв верхню кришку, а ОСОБА_7 та ОСОБА_5 стояли неподалік, після чого він побачив дільничного інспектора міліції, який йшов по дорозі в напрямку кладовища і вони почали тікати в різні сторони.   

          По епізоду вчинення крадіжки мобільного телефону ОСОБА_3 підсудний ОСОБА_5 показав, що 25 квітня 2010 року він, ОСОБА_3, та ОСОБА_7 прийшли до будинку останнього де розпивали спиртні напої. Коли ОСОБА_3 пішла до кухні, залишивши свою куртку, він, знаючи що там є мобільний телефон вирішив взяти його нібито для розваги. Коли в кімнаті крім нього та  ОСОБА_7 нікого не було, він непомітно витяг з кишені куртки ОСОБА_3 мобільний телефон та поклав його у кишеню своїх штанів. Коли ОСОБА_3 зайшла в кімнату і виявила, що мобільного телефону в курці немає, та запитала його чи не брав він телефон, на що він відповів, що не брав телефон, а коли вона пішла шукати телефон, він заховав його за будинком. Після цього ОСОБА_3 викликала працівників міліції і він показав де заховав мобільний телефон потерпілої.

4

          Підсудний ОСОБА_7 по суті пред'явленого обвинувачення винним себе визнав повністю, та показав, що 20 квітня 2010  року він разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_8 перебували в кафе-бару ПП ОСОБА_1 де розпивали спиртні напої, після чого пішли до ОСОБА_5 додому, де той запропонував їм викрасти з пам'ятника на кладовищі металеві предмети, на що вони з ОСОБА_8 погодилися. ОСОБА_5 взяв з дому металевий лом і вони втрьох близько 20 години прийшли на кладовище, де він допоміг ОСОБА_5 штовхнути пам'ятник, а коли той впав, то ОСОБА_5 з допомогою лома зняв верхню кришку, а він з ОСОБА_8 стояв поблизу та розмовляв по мобільному телефоні, коли почув крик та побачив що ОСОБА_5 та ОСОБА_8 почали тікати. Побачивши це він теж почав тікати, при цьому в нього випав на землю мобільний телефон.         

          Підсудний ОСОБА_8 по суті пред'явленого обвинувачення винним себе визнав повністю, та показав, що 20 квітня 2010  року він  зустрівся з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в кафе-бару ПП ОСОБА_1, що в смт. Старі Синяві, де вони втрьох розпивали спиртні напої, після чого пішли до ОСОБА_5 додому, де той запропонував викрасти з пам'ятника на кладовищі металеві предмети, щоб здати як металобрухт, на що вони з ОСОБА_7 погодилися. ОСОБА_5 взяв з дому металевий лом і вони втрьох близько 20 години прийшли на кладовище, де ОСОБА_5 штовхнув пам'ятник, а коли той впав, то ОСОБА_5 з допомогою лома зняв верхню кришку, а він стояв неподалік та дивився чи ніхто не йде, в той час як ОСОБА_7 розмовляв по мобільному телефону. Коли по дорозі йшов невідомий чоловік ОСОБА_5 взяв його за руку та сказав присісти після чого вони почали тікати, а коли вони з ОСОБА_7 зупинилися, то той повідомив що втратив свій мобільний телефон.   

              Крім визнання підсудними  ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 своєї вини, їх винність у вчиненні злочинів об’єктивно підтверджується зібраними у справі та  дослідженими в ході судового розгляду доказами.

          Так, винність ОСОБА_6 по епізоду ухилення від відбування громадських робіт підтверджується:  

- показаннями свідка ОСОБА_13 про те, що він, працюючи заступником начальника Старокостянтинівського МРВ кримінально-виконавчої інспекції на виконання постанови Старосинявського районного суду направив ОСОБА_6 в  Паплинецьку сільську раду Старосинявського  району для відбування покарання у виді громадських робіт, а також ознайомив підсудного із порядком і місцем відбуття покарання та попередив його про відповідальність за ухилення від відбуття даного покарання, проте після відпрацювання у вересні 2010 року 76 годин громадських робіт, в жовтні 2009 року ОСОБА_6  громадські роботи без поважних причин не виконував;  

- показання свідка ОСОБА_14 про те, що він,  будучи Паплинецьким сільським головою в вересні 2009 року з кримінально-виконавчої інспекції отримав направлення про відбуття ОСОБА_6 громадських робіт, на виконання якого було видане відповідне розпорядження,  встановлений графік виходу на роботу, проте ОСОБА_6 після відпрацювання громадських робіт у вересні 2009 року, в жовтні відмовився виконувати громадські роботи, а ніби-то збирав горіхи в с. Подоляни;   

-  показаннями свідка ОСОБА_15 та оголошеними судом показаннями під час досудового слідства свідка ОСОБА_16, про те, що ОСОБА_6 в жовтні 2009 року без поважних причин не виконував громадські роботи, повідомив їх, що більше не буде виходити на громадські роботи, так як займався збором горіхів;

- графіками та табелями виходу на роботу, обліком виконаних  громадських робіт ОСОБА_6  в вересні-жовтні 2009 року .(т.2, а.с.16,17,18,21,22);

-  підпискою ОСОБА_6  про ознайомлення з порядком та умовами виконання громадських робіт (а.с. 8), повідомлення про невиконання ОСОБА_6 громадських робіт (а.с. 19,20), попередженням ОСОБА_6 про відповідальність за умисне ухилення від відбуття громадських робіт (а.с. 29).

5

          Винність ОСОБА_6 та ОСОБА_5 по епізоду викрадення картоплі із погреба ОСОБА_9  підтверджується:

- оголошеними судом показаннями під час досудового слідства потерпілої ОСОБА_9 про те, що 23 березня 2010 року коли вона зайшла в погріб, то виявила, що звідти пропала велика кількість картоплі, біля 100 кг, яка напередодні там була, а також навісний замок на вхідних дверях до погребу висів не так як вона його закривала (а.с. 27);     

- показаннями свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 про те, що 13.04.2010 р. та 20.04.2010 р., вони були присутні як поняті під час відтворення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обстановки і обставин події викрадення картоплі із погребу в господарстві ОСОБА_9,  в  ході  якого  підсудні добровільно розповіли про спосіб проникнення до погребу де зберігалася картопля та про обставини вчинення крадіжки майна потерпілої;  

- показаннями свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22 про те, що в березні 2010 року вони були присутні як поняті під час огляду господарства, де проживає ОСОБА_5, по АДРЕСА_1, в  ході  якого  підсудний добровільно видав велосипед марки “Україна” на якому він разом зі ОСОБА_6 везли викрадену в ОСОБА_9 картоплю;

- оголошеними судом показаннями під час досудового слідства свідка ОСОБА_11 про те, що 23 березня 2009 року близько 5 години ранку він зустрів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в в смт. Старій Синяві поблизу ринку на перехресті вулиць Ватутіна та І.Франка, і він разом з ними пішов в кафе, де вони розпивали  алкогольні напої за які  розраховувалися ОСОБА_6 та ОСОБА_5;

- оголошеними судом показаннями під час досудового слідства свідка  ОСОБА_24 про те, що 23 березня 2009 року близько 5 години ранку він придбав у двох невідомих хлопців 3 мішки картоплі вагою 104 кг, заплативши їм за це 260 грн. (а.с. 49);  

- даними протоколу огляду господарства ОСОБА_9 про те, що потерпіла на місці в погребі показала де зберігала викрадену картоплю (а.с. 7);

- даними протоколу огляду господарства  ОСОБА_6, про те, що під час огляду підсудний добровільно видав велосипед марки “Україна” на якому він разом із ОСОБА_6 в ніч 23.03.2010 року везли викрадену в ОСОБА_9 картоплю (а.с. 17);   

- даними протоколів відтворення обстановки та обставин події із фототаблицями про те, що  ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на місці біля будинку потерпілої показали і пояснили за яких обставин вони вчинили крадіжку картоплі із погреба ОСОБА_9(а.с. 36-39, 42-45).

          Винність ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по епізоду наруги над могилою  підтверджується:

- показаннями свідка ОСОБА_25 про те, що коли він в квітні 2010 року в вечірній час повертаючись разом з ОСОБА_26 з роботи додому та проходив повз кладовища, то побачив, що металевий пам'ятник був перевернутий, а біля нього знаходилися декілька хлопців і він попросив ОСОБА_26, щоб той зателефонував дільничному інспектору міліції;

- показаннями свідка ОСОБА_27 про те. що в квітні 2010 року в вечірній час до нього зателефонував ОСОБА_26 і повідомив, що на кладовищі невідомі хлопці розбирають пам'ятник, а коли він йшов в сторону кладовища, то побачив там ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 які були біля перевернутого металевого пам'ятника та почали тікати;  

- показаннями свідків ОСОБА_28 ОСОБА_29, ОСОБА_30 та ОСОБА_31 про те, що вони були присутні як поняті під час відтворення  ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обстановки і обставин події демонтажу пам'ятника на кладовищі в смт. Старій Синяві, в  ході  якого  підсудні добровільно розповіли як повалили пам'ятник на землю, а потім ОСОБА_5 намагався зняти металеву кришку, щоб здати на металобрухт;  

- даними протоколу огляду кладовища, в ході якого був виявлений повалений металевий пам'ятник на кладовищі в смт. Старій Синяві (а.с. 60-62)

- даними протоколів відтворення обстановки та обставин події із фототаблицями про те, що   ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на кладовищі показали і пояснили за яких обставин вони намагалися  вчинити наругу над могилою (а.с. 78-81, 82-84, 89-92)

6

          Винність ОСОБА_5 по епізоду викрадення мобільного телефону ОСОБА_3 підтверджується:

-  показаннями потерпілої ОСОБА_3 про те, що в кінці квітня 2010 року вона разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_7 перебували у будинку останнього де вони розпивали спиртні напої, а мобільний телефон був в кишені її куртки, яка була на дивані в кімнаті. Вона виходила з кімнати по своїх справах, а коли повернулася, то виявила, що телефону в куртці немає. Коли вона звернулася до ОСОБА_5, щоб він повернув їй телефон, то той  сказав що не брав його, хоча про наявність в ОСОБА_5 її телефону їй розповів ОСОБА_32, який бачив кришку її телефона у підсудного;  

- показаннями свідка ОСОБА_32 про те, що коли він 25.04.2010 р. близько 17 години прийшов до будинку ОСОБА_7, то там був ОСОБА_5 і він бачив в нього кришку від мобільного телефону як в ОСОБА_3, а вона розповіла йому про пропажу її мобільного телефона;  

- показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_33, які були присутні як поняті під час огляду місця події -  господарства   ОСОБА_10 по АДРЕСА_3 в ході якого ОСОБА_5 показав де він заховав викрадений ним у ОСОБА_3 мобільний телефон;

- показаннями свідків ОСОБА_34 та ОСОБА_35 про те, що в травні 2010 року вони були присутні як поняті під час відтворення ОСОБА_5 обстановки і обставин події викрадення мобільного телефону ОСОБА_3, в ході якого підсудний добровільно розповів про обставини та спосіб вчинення крадіжки;

- даними протоколу огляду господарства  ОСОБА_10 по АДРЕСА_3 в ході якого ОСОБА_5 добровільно показав на місце за будинком, де він заховав викрадений ним у ОСОБА_3 мобільний телефон (а.с. 109);

- даними протокол у відтворення обстановки та обставин події із фототаблицями про те, що  ОСОБА_5 в господарстві ОСОБА_7 по АДРЕСА_3 показав і пояснив за яких обставин він вчинив крадіжку мобільного телефону ОСОБА_3 і де він його заховав (а.с. 123-125);

- в исновком спеціаліста про вартість мобільного телефону із сім-картою (а.с. 114).

           Крім того, незважаючи на твердження ОСОБА_5 в ході судового розгляду,  що він ніби-то взяв телефон ОСОБА_3 для жарту, його винність у вчинені даного злочину також підтверджується оголошеними в ході судового розгляду показаннями підсудного на досудовому слідстві про те, що він усвідомлював, що вчинив крадіжку мобільного телефону потерпілої (а.с. 159).

          Під час судового розгляду не здобуто достатніх та об'єктивних доказів того, що умисел на викрадення  мобільного телефону ОСОБА_3 виник у ОСОБА_5 до того, як він потрапив до будинку ОСОБА_7, а тому дії підсудного за цим епізодом слід кваліфікувати за ч. 2 ст.185 КК України.

           Також, дії підсудних ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по епізоду наруги над могилою слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 297 КК України як замах на наругу над могилою, вчинену за попередньою змовою, групою осіб, з корисливих мотивів, оскільки демонтаж пам'ятника здійснювався підсудними для подальшої задачі на металобрухт металевих елементів пам'ятника, а отже для отримання в подальшому матеріальної винагороди, проте злочин не було доведено  до кінця з причин, що не залежали від волі підсудних.

.   

Таким чином, дії підсудних слід кваліфікувати:

          - ОСОБА_5 - за ч. 3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище; за ч. 2 ст. 185 КК України, як крадіжка, вчинена повторно; за ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 297 КК України, як замах на наругу над могилою, вчинений за попередньою змовою, групою осіб, з корисливих мотивів.

          - ОСОБА_6 - за ч. 2 ст. 389 КК України, як ухилення від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання; за  ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище;  

7

          -  ОСОБА_7  - за ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 297 КК України, як замах на наругу над могилою, вчинений за попередньою змовою, групою осіб, з корисливих мотивів.  

          -  ОСОБА_8 - за ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 297 КК України, як замах на наругу над могилою, вчинений за попередньою змовою, групою осіб, з корисливих мотивів.  

           Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують їх покарання.

          Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання  ОСОБА_5 суд вважає його щире каяття.

          Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_5 суд вважає  вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.          

          Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_6 суд вважає його щире каяття.  

          Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_6 суд вважає  вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.          

          Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_7 суд вважає його щире каяття.

          Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 суд вважає  вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.          

          Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_8 суд вважає його щире каяття та вчинення злочину неповнолітнім.  

          Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_8 суд вважає  вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.          

          Суд враховує, що підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_5 негативно характеризується за місцем проживання, не працювали, будучи засудженими за умисні злочини знову вчинили умисні злочини. З огляду на викладене, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів та конкретних обставин справи, даних про особу підсудних, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5  слід призначити покарання у виді позбавлення волі.          

           Суд враховує, що ОСОБА_7 щиро розкаявся, проте негативно характеризується за місцем проживання та навчання. За таких обставин ОСОБА_7 слід призначити покарання у виді обмеження волі та застосувати ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробовуванням.             

          Суд враховує, що ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності притягається вперше, а також позитивно характеризується за місцем проживання  та навчання. За наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання підсудного та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, а також з урахуванням особи підсудного на підставі ст. 69 КК України суд вважає за можливе перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 297 КК України, та призначити підсудному покарання у виді штрафу.

Керуючись   ст. ст. 323, 324  КПК України, суд,

З а с у д и в:

 ОСОБА_5  визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених     ч. 3  ст. 185,  ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 297, ч. 2 ст. 185 КК України, призначивши йому покарання:

–          за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком три роки;

–          за ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 297 КК України - у виді обмеження волі строком три роки.

          На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

          На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, що призначено за попереднім вироком Старосинявського районного суду Хмельницької області від 22.04.2010 року більш суворим, що призначено за даним вироком, визначити ОСОБА_5  покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

          За ч. 2 ст. 185 КК України призначити ОСОБА_5 покарання у виді  позбавлення волі строком один рік і шість місяців позбавлення волі.

          На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за   попереднім вироком Старосинявського районного суду Хмельницької області від 22.04.2010 року і за сукупністю вироків визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки і шість місяців.

          Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 31 січня 2011 року, зарахувавши в даний строк час його досудового ув'язнення – з 26 квітня 2010 року до 30 січня 2011 року включно.

          Запобіжний захід, який обраний ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін, - тримання під вартою.

          ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 389,  ч. 3 ст. 185 КК України, призначивши йому покарання:

–          за ч. 2 ст. 389 КК України –  у виді обмеження волі строком один рік;

–          за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком три роки.

          На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

          На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, що призначено за попереднім вироком більш суворим, що призначено за даним вироком, визначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

          На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Старосинявського районного суду Хмельницької області від 18.11.2008 року і за сукупністю вироків визначити ОСОБА_6  остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки і десять днів.   

          Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 31 січня 2011 року, зарахувавши в даний строк час його досудового ув'язнення – з 22 квітня 2010 року до 30 січня 2011 року включно.

          Запобіжний захід, який обраний ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити без змін, - тримання під вартою.          

          ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого   ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 297 призначивши йому покарання  у виді обмеження волі строком три роки.

          На підставі ст. 75 КК України  ОСОБА_7 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком один рік.            

          На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом повного складання покарань призначених  за цим вироком та вироком Старосинявського районного суду від 22.04.2010 року, визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді  обмеження волі строком три роки, на підставі ст. 75 КК України звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік та у виді  штрафу в сумі 510 грн., які виконувати самостійно.            

          Запобіжний захід, який обраний ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишити без змін, - підписку про невиїзд.

          ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину  ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 297 призначивши йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в сумі 510 грн.  

          Запобіжний захід, який обраний  ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишити без змін, - підписку про невиїзд.

Речові докази по справі:

–           мобільний телефон “Soni Ericsson K 310i”, який належить ОСОБА_3 і знаходиться в неї на зберіганні - залишити ОСОБА_3;

–           мобільний телефон “Siemens C 45”, який зберігається при справі - повернути ОСОБА_7;

–           велосипед марки “Україна” та металевий лом, які належать ОСОБА_5 та знаходяться на зберіганні в Старосинявському РВ УМВС України в Хмельницькій області - конфіскувати.   

На вирок може бути подана апеляція на протязі 15 діб до Хмельницького апеляційного суду.

С У Д Д Я:                                                                                    М. М. Баськов