Справа № 2а-2629/10р.

          № 2а-107/11 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 4 лютого 2011 року суддя Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області  Зоріна Д.О., розглянувши в порядку скороченого провадження у приміщенні Крюківського районного суду м.Кременчука  Полтавської області справу за адміністративним позовом фізичної особи ОСОБА_2 до суб’єкта владних повноважень Управління Пенсійного фонду України  Крюківського району в м.Кременчуці Полтавської області  про визнання неправомірними дій, зобов’язання  здійснити перерахунок пенсії  дитині війни,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України  Крюківського району в  м.Кременчуці Полтавської області в якому просив суд винести постанову, якою поновити пропущений строк звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену частину надбавки до пенсії як дитині війни з січня 2006 року по червень 2010 року в сумі 6184 грн. 40 коп. та здійснювати нарахвування такої надбавки в подальшому.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач належить до соціальної категорії «Дитина війни»та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак, управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м.Кременчуці всупереч Рішень Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, №10 рп/2008 р. від 22.08.2008 року, яким були визнані  неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,  протягом 2006 - 2007років таку допомогу взагалі позивачу не нараховували і не виплачували, в 2007 - 2010 роках виплачували у неповному обсязі, чим порушили  законні права позивача.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м.Кременчуці Полтавської області у визначений строк заперечення проти позову суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем обставини, на підставі наявних у справі доказів, суддя встановив наступне.

Позивач ОСОБА_2 відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус «Дитина війни», що підтверджується наявним в матеріалах справи пенсійним посвідченням №  НОМЕР_1.

          Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

          Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

          Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 року дію ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2006 рік зупинено.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до ст..110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінету Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»запроваджені не були.

          Закони України «Про державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

          Крім того, надаючи перевагу Законам України «Про державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»від 19.01.2006 року, виходжу із того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади України –Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

          У п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 року №4 –зп зазначено: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової юридичної сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

          Таким чином відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві протягом 2006 року доплату до пенсії, передбачену ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому відповідач протягом 2006 року діяв у відповідності з нормами діючого законодавства, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, а після 15.03.2006 року передбачені нею виплати не було запроваджено, а тому позовні вимоги про здійснення доплати до пенсії за 2006 рік задоволенню не підлягають.

          Стосовно позовних вимог позивача щодо здійснення доплати до пенсії за 2007 рік, то вважаю вказані позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік»дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням вимог статті 111 цього Закону, було зупинено.

          Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року номер 6-рп/2007,  визнано такими, що не відповідають Конституції України, зокрема положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким на 2007 рік зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни», з урахуванням ст.111 цього Закону.

          Рішення Конституційного суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного Закону, що визнані неконституційними.

          Частиною 2 статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Виходячи з приписів частини 2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Аналізуючи зазначені вище норми чинного законодавства, приходжу до висновку, що починаючи з 09 липня 2007 року відповідач повинен був діяти у відповідності з приписами статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме нараховувати та здійснювати доплати до пенсії позивача у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

          Разом з тим,  констатую, що до 09 липня 2007 року, тобто до ухвалення Рішення Конституційним судом України, відповідач не здійснюючи позивачу доплати, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»діяв у відповідності до норм вказаних законів, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

          Стосовно позовних вимог позивача щодо здійснення доплати до пенсії за 2008 рік, то  вважаю вказані позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії, або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

          Рішенням від 22 травня 2008 року, Конституційним Судом України в справі за №10 рп/2008 р. визнано таким, що не відповідає Конституції України положення п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

          Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов»язковим для виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскаржене.

          Аналізуючи зазначені вище норми чинного законодавства, приходжу до висновку, що починаючи з 22 травня 2008 року відповідач повинен був діяти у відповідності з приписами статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка діяла до 1 січня 2008 року, а саме нараховувати та здійснювати доплати до пенсії позивача у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

          Разом з тим,  до 22 травня 2008 року, тобто до ухвалення Рішення Конституційним судом України, відповідач здійснюючи позивачу доплати, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції Закону  від 1 січня 2008 року, з урахуванням підпункту 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»діяв у відповідності до діючої норми вказаних законів,  а тому вимоги позивача щодо зобов»язання відповідача провести перерахунок та виплатити недоплачену доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог позивача щодо здійснення доплати до пенсії за 2009-2011 роки, вважаю їх такими, що підлягають частковому задоволенню, при цьому  виходжу з наступного.

Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік», на 2009 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не зупинено.

          Ст..54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

          Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто у 2009-2010  роках та в січні 2011 року територіальні органи Пенсійного фонду України повинні діяти у відповідності з приписами діючої  статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка діяла до 1 січня 2008 року, а саме нараховувати та здійснювати доплати до пенсії позивача у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак згідно довідки відповідача №  1504/І-02  від 3 листопада 2010 року порушення прав позивача тривало по листопад 2010 року.

          Стосовно позовних вимог щодо зобов”язання відповідача проводити виплати підвищення до пенсії позивача в подальшому, в їх задоволенні слід відмовити, оскільки судове рішення є наслідком чинного правового регулювання та не може регулювати суспільні відносини в майбутньому.

          Також не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача визначено ї позивачем грошової суми, оскільки суд не може перебирати на себе функції органу, що здійснює нарахування та виплату пенсійних виплат.

          Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини 2 статті 3 закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативними-правовими актами.

          Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30 %, суд виходить з наступного.

          Згідно частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

За цією нормою мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом.

Визначення поняття “прожитковий мінімум”, правові основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень регулюють Закони України від 15.07.1999 “Про прожитковий мінімум” та від 05.10.2000 “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”.

Частиною третьою статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” установлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, установлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Отже, вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії, дітям війни відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

          За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

          Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

          Згідно абзацу 1 пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 1 березня 2002 року за номером 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним  органом виконавчої влади.

          Відповідно до вказаного вище Положення на Пенсійний фонд України покладено обов»язок щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати та забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

          Пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року за номером 8-2 управління Пенсійного фонду України  у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсій.

          Згідно вимог Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймається районним управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

          Оскільки Управління Пенсійного фонду  України Крюківського району в місті Кременчук Полтавської області є територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача, то вважаю, що саме Управління Пенсійного фонду України Крюківського району у місті Кременчук Полтавської області є належним відповідачем в даній справі.

          Постанова суду, що ухвалюється  за наслідками розгляду справи є наслідком чинного правового регулювання та спрямована на відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

          Тобто неможливо зобов»язати відповідача на майбутнє вчиняти дії, оскільки відсутні факти, що свідчать про можливе порушення відповідачем прав позивача в майбутньому.

Відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України, не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих  Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.    

Відповідно до ст..99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено шестимісячний строк, який якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як вбачається із матеріалів справи, позивач дізнався про порушення його прав та звернувся до суду з позовом в межах строку встановленого законодавством, а тому підстав для вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду не вбачається і порушене право підлягає поновленню.

Згідно приписів ч.2 ст.87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь яким строком. Таким чином, вважаю, що на неотримані позивачем суми доплати до пенсії строки звернення до суду не розповсюджуються.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

          Таким чином,  приходжу до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме вважаю за необхідне зобов»язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її розміру на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за 2007 рік з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року,  за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за 2010 рік з 01 січня 2010 року по листопад 2010 року включно  з урахуванням  фактично проведених виплат, а в задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 6 - 14, 71,  159-163, 167, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,  –

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в місті Кременчук Полтавської області –задовольнити  частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в  м. Кременчуці.

          Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в місті Кременчук Полтавської області здійснити перерахунок пенсії  ОСОБА_2 підвищенням її розміру на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за 2007 рік з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року,  за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за 2010 рік з 01 січня 2010 року по листопад 2010 року включно  з урахуванням  фактично проведених виплат.

          В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2  в іншій частині –відмовити.

Постанова судді підлягає негайному виконанню.

Оскарження постанови судді не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на постанову судді може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду через Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області на протязі десяти днів з дня отримання копії постанови, з одночасним подання копії апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Суддя: