Справа  №    2-а-750/11    

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          11.03.2011   року суддя Бериславського районного суду Херсонської області Сіянко В. М., розглянувши в порядку скороченого провадження в місті Бериславі Херсонської області в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Бериславському районі Херсонської області про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Бериславському районі Херсонської області про стягнення з  відповідача на його користь суму недоплаченої йому як дитині війни щомісячної держаної соціальної допомоги в період з 14.08.2010 року по 14.02.2011 року, посилаючись на те, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційним пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», за яким було призупинено дію на 2007 рік статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Розмір щомісячної соціальної допомоги становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідач не проводить нарахування та виплату йому зазначену щомісячну соціальну допомогу, в розмірі, передбаченому чинним законодавством України, чим порушує його права як отримувача такої допомоги.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на позов, які зводяться до наступного. Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було призупинено. Будь-які виплати з Державного бюджету України здійснюються тільки в тому випадку, якщо вони передбачені законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Оскільки за 2007 рік кошти на виплату позивачу доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не передбачені законом, то позивач не має права на таку виплату. Всі закони мають рівну юридичну силу, а тому Закон України «Про соціальний захист дітей війни» не повинен застосовуватися переважно перед законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Законодавчими актами України не врегульоване питання розміру мінімальної пенсії за віком для розрахунків, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Не може бути  прийнятий за основу розрахунку мінімальний розмір пенсії, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки він застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, встановлених Законом. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та є дитиною війни відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно посвідчення позивач є пенсіонером за віком.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цім Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 7 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни»).

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

У своєму запереченні відповідач наполягає на тому, що зроблений позивачем розрахунок суми не отриманого підвищення пенсії не може прийматися до уваги в наслідок того, що законодавчими актами України не врегульоване питання розміру мінімальної пенсії за віком для розрахунків, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни». На думку відповідача, не може бути  прийнятий за основу розрахунку мінімальний розмір пенсії, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки він застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, встановлених Законом.

Суд погоджується з тим, що згідно з ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV.

Але, приймаючи до уваги те, що згідно з  ч.4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, та відповідно до ч. 1, 2 статті 8 КАС України  при вирішенні справи має застосовуватись принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії  основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

У Законі України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що  державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

          Конституційний Суд України у рішенні від 11 жовтня 2005 року  № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання)  зазначив, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Посилання представника відповідача на те, що діючим законодавством не передбачений обов'язок здійснювати виплати, встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», судом не приймаються до уваги. Так, згідно з п. 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України  № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок  коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також  кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціального допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись зазначеними вище положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та  Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами ПФУ позивачу  мало виплачуватись підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Доводи представника відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у в'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не можуть прийняті до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що  реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не приймається до уваги. Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

У той же час, судом встановлено, що згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою  Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.

Таким чином, суд, керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», приходить до висновку, що належним відповідачем по справі, який зобов'язаний здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги є Управління Пенсійного фонду України в Бериславському районі Херсонської області.

З урахуванням норм ч. 2 ст. 11 КАС України, у зв'язку з необхідністю повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог.

Суд зазначає, що розрахунок суми заборгованості, що склалася, не підтверджений відповідними довідками та іншими доказами, отже не може бути взятий судом до уваги. За таких умов вбачається, що розрахунок заборгованості, що склалася, має бути виконано компетентним органом - Управлінням Пенсійного фонду України в Бериславському районі Херсонської області.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на  викладене, посилання відповідача на  неврегульованість питання обчислення розміру пенсії дітям війни чинним законодавством, не приймається судом  до уваги, оскільки ст. 6 Закону України ”Про соціальний захист дітей війни” визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. З огляду на викладене, дане питання цілком врегульоване чинним законодавством України.

Законодавчих перешкод щодо нарахування та виплати відповідачем щомісячного підвищення до пенсії позивача у 2010 році не має.

Суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та захистити інтереси позивача саме зобов’язанням відповідача здійснити перерахунок щомісячного підвищення до пенсії позивача за період з 14 серпня 2010 року по день ухвалення судового рішення, тобто по 11.03.2011 року.     

В іншій частині позову слід відмовити, оскільки встановлення порушення права позивача на майбутнє не може настати на момент винесення судового рішення по даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 22, 152 Конституції України, ст.ст. 1-4 Закону України “Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, ст.ст.  11, 71, 163 , 256 КАС України, суд   

П О С Т А Н О В И В:

          Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Бериславському районі Херсонської області про стягнення коштів задовольнити частково.           

          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Бериславському районі Херсонської області здійснити перерахунок щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_1 за період з 14 серпня 2010 року по 11 березня 2011 року, в розмірі, визначеному відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».     

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Бериславський районний суд  шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня винесення постанови.  

Суддя                                                                                          В.  М.  Сіянко